Чи вплине “реєстр олігархів” на життя багатих українців

 29 червня Президент Володимир Зеленський затвердив порядок формування та ведення в Україні публічного реєстру олігархів. БЦ з’ясовував, як офіційний статус олігарха може змінити життя Ахметову, Коломойському чи Порошенку.

Історія закону для олігархів

Законопроєкт “Про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів)”від імені Президента Володимира Зеленського зареєстрували у Верховній Раді 2 червня 2021 року як невідкладний.

В рекордно стислі строки, через три місяці, він став законом. Незважаючи на те, зазначає голова Аналітичного центру “Інститут законодавчих ідей”, член Громадської ради при НАЗК Тетяна Хутор, що до проєкту до другого читання надійшло 1 257 поправок і пропозицій.

23 вересня депутати ухвалили цей закон за скороченою процедурою. Хоча текст документу на момент голосування не було опубліковано.

За словами Хутор, попри численні зауваження громадськості та голів профільних комітетів, суттєвих змін у документі не відбулося.

Хто такий олігарх?

У законі вказані чотири ознаки олігарха.

Олігарх:

— бере участь у політичному житті;

— має значний вплив на засоби масової інформації;

— є кінцевим власником природних монополій або займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;

— володіє активами та компаніями вартістю понад 1 мільйон прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року. Наразі ця гранична межа складає 2,6 млрд грн.

Особа, яка одночасно відповідає щонайменше трьом з чотирьох ознак, за законом підлягає визначенню олігархом.

Хто виявлятиме олігархів

Рішення про визнання когось олігархом ухвалює Рада національної безпеки і оборони України (РНБО) за поданням Кабінету Міністрів, окремого члена РНБО, Національного банку, Служби безпеки або Антимонопольного комітету.

Далі Апарат РНБО за 10 робочих днів до дати проведення засідання направляє потенційному олігарху лист. В ньому викладає дві ознаки, що вказують на особу як на олігарха. Та повідомлення, що його розглядатимуть на отримання статусу олігарха. Після направлення такого листа інформацію про засідання мають публікувати на сайті РНБО.

Претендент на олігарха може направити до РНБО письмові пояснення та “інші документи з цього приводу” не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дня проведення засідання. За клопотанням “кандидата в олігархи” його особисті пояснення можуть бути заслухані безпосередньо на засіданні РНБО.

Втім неотримання повідомлення чи неявка на засідання не є приводом для РНБО відмінити розгляд справи.

Що передбачає статус олігарха?

Олігарху забороняється:

— Фінансувати політичні партії та здійснювати внески до виборчих фондів ( окрім того випадку, коли олігарх фінансує власну виборчу компанію, це дозволяється). Окремим пунктів в законі зазначено, що забороняється фінансувати політичну агітацію чи проведення мітингів та демонстрацій з “політичними вимогами”.

— Брати участь у покупці об’єктів великої приватизації.

Окрім того олігарх зобов’язаний на рівні з держслужбовцями подавати декларацію про своє майно.

Чи можна вибути з олігархів?

Закон це передбачає. Вийти з реєстру олігархів можна у разі встановлення факту “невідповідності особи одночасно щонайменше двом із ознак” олігарха. Це може відбутись на підставі заяви олігарха з реєстру, та поданих документів, відомостей, що підтверджують невідповідність його олігархічним ознакам. Рішення про вибуття з реєстру приймає РНБО.

Декларація контактів

Крім олігарха в законі фігурує представник олігарха, що в його інтересах проводить зустрічі з публічними держслужбовцями та телефонні перемовини.

За законом, чиновники мають декларувати всі контакти з олігархом та його представником на наступний день після спілкування. Винятком є контакти на офіційних заходах з прямою трансляцією на радіо, телебаченні або через інтернет, спілкування у судовому засіданні, під час офіційних заходів, на нарадах.

Якщо контакт не був задекларований, зазначається в законі, чиновника очікує “політична та/або дисциплінарна відповідальність”.

“Під час підготовки законопроекту до другого читання, автори вирішили надати визначення представника олігарха — це фізична особа, яка проводить зустрічі (розмови) з публічними службовцями від імені та/або в інтересах особи, включеної до реєстру. Однак незрозумілим є те, чим будуть підтверджуватися такі “повноваження” та скільки таких представників може мати олігарх? Фактично кожен може представитися його представником, наслідком чого буде обов’язок публічних службовців вносити відомості щодо такої розмови та її змісту”, — зазначає Тетяна Хутор, — “Окремої уваги потребує питання конфлікту інтересів членів РНБО, коли вони за своїм же поданням будуть розглядати питання та голосувати про визнання члена РНБО таким, що мав незадекларований контакт з олігархом чи його представником, або визнання одного із членів чи пов’язаної з ним особи олігархом”.

На думку Хутор, це положення про декларацію контактів є однією з основних загроз закону. Адже одна незадекларована зустріч з представником олігарха, є підставою для позбавлення посади держслужбовця.

“Тут проблема полягає в тому, що ні порядку виявлення такого контакту, ні вимог до “представників” та перевірки достовірності отриманої інформації про такий контакт не передбачено. Тепер стане набагато легше позбутися директора НАБУ, судді ВАКС чи керівника будь-якого іншого органу попри гарантії незалежності, надані законом”, — вважає Хутор.

Іншою загрозою є розмиті критерії належності до олігархів, що може спричинити потрапляння в реєстр не олігархів, а великих підприємців.

Крім того закон не визначає яким має бути подання на внесення до реєстру олігархів, в які строки його мають розглянути або відхилити.

РНБО розглядатиме такі подання на власний розсуд. Тим часом закон не передбачає можливості оскарження рішення РНБО, хіба що “олігарх” надасть заяву та документи, які підтвердять, що ознаки для його перебування в реєстрі відпали.

Такий механізм захисту прав “кандидата в олігархи”, за словами Хутор, є юридично малодієвим. Він дієвий лише у випадку використання неформальних “домовленостей”.

Як олігархів візьмуть на облік?

Попри затвердження президентом порядку формування реєстру олігархів, поки немає жодної згадки про те, коли реєстр врешті запрацює.

Зазначається, що доступ до реєстру на сайті РНБО буде вільний та безкоштовний з можливістю копіювання та роздрукування інформації.

До Реєстру про олігарха вноситимуть такі дані:

1) рішення РНБО про визнання особи такою, яка має значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархом), та обґрунтування такого рішення;

2) прізвище, ім’я та по батькові

3) декларації про контакти з особою-олігархом, або її представниками;

4) рішення РНБО про виключення особи з Реєстру та обставини, які обґрунтовують прийняття такого рішення;

5) перелік юридичних осіб, кінцевим бенефіціарним власником яких є цей олігарх.

6) перелік осіб, до виборчих фондів яких або виборчих фондів політичних партій здійснювала внески особа упродовж останніх трьох років.

Чи буде закон дієвий?

За словами голови “Центру протидії корупції” Віталія Шабуніна, цей закон наврядчи ускладнить життя для справжніх олігархів, проте може перетворити в олігархів крупних бізнесменів, що завдасть їх підприємствам великої шкоди.

“Є небезпека для реального бізнесу, що залучає західні інвестиції. Бо статус олігарха автоматично ускладнить доступ до грошей. Справжнім олігархам закон може спричинити незручності, не більше. Наприклад, олігарх Коломойський не бере західні кошти. А ось Ахметов — бере. Проте потрапляння в список для Ахметова не є смертельною проблемою. Олігарх веде бізнес не на ефективності, а на монополії. Тому за здорощення грошей, ріст видатків завжди заплатить споживач. А ось реальний бізнес можна лякати потраплянням у список олігархів”, — говорить Шабунін.

За його словами, владі потрібно не вигадувати ноу-хау в боротьбі з олігархами, а застосовувати світову практику та розвивати антитрастове законодавство.

“В принципі наше АМКУ навіть зараз володіє достатніми можливостями, лишається питання у політичній волі”, — вважає Шабунін. 

Ольга ПРОКОПИШИНА