Чи потрібно поновлювати графу “національність”?

Григорій Омельченко, 1951 року народження (Полтавщина). Служив У Радянській армії, МВС, СБ України. Генерал-лейтенант. Учасник локальних воєнних конфліктів, миротворчих місій та ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Народний депутат України другого—четвертого скликань, член ПАРЄ (2006—2010). Герой України. Кавалер Ордена ООН, високих нагород України та п’яти зарубіжних країн. Кандидат юридичних наук, доцент.

Минуло 20 років, як наш парламент своєю постановою вилучив із паспорта громадянина України графу “національність”. Так і живемо. Але не миримось, про що свідчить, зокрема, позиція народного депутата України кількох скликань Григорія ОМЕЛЬЧЕНКА. Наша розмова про те, що означає для співвітчизників рішення парламентаріїв незалежної країни. 

— Григорію Омеляновичу, як відомо, у внутрішніх паспортах громадян (посвідченнях особи) європейських держав відсутня графа “національність”.

— Натомість вона передбачена у відповідних реєстраційних державних документах. Скажімо, у свідоцтві про народження, заяві про вступ до шлюбу, свідоцтві про шлюб тощо. Заповнюються вони за бажанням громадянина. Графа “національність” у державних реєстраційних документах передбачена також в колишніх союзних республіках. Україна — єдина держава в Європі, громадяни якої позбавлені права мати запис про свою національність у реєстраційних державних документах.

Не перераховуватиму всі нормативно-правові акти країн Ради Європи, які регламентують питання національності. Скажу лише: там людина сама вирішує — робити чи ні запис в реєстраційних документах про її національність.

— У свідоцтві про народження дітей була збережена графа національності батьків. Це давало можливість спостерігати за тенденцією народження малюків за їх національністю.

— Так, 26 червня 1992 року Верховна Рада прийняла Постанову “Про затвердження положень про паспорт громадянина України, про свідоцтво про народження та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон”, якою врегулювала, хай у недосконалому вигляді, питання національності громадян відповідно до записів у свідоцтві про народження. Але 10 листопада 2010 року Кабмін прийняв Постанову №1025 “Про затвердження зразків актових записів цивільного стану, описів та зразків бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану”, якою вилучив графу “національність” з усіх бланків про державну реєстрацію.

— Отже, спочатку ліквідували графу в паспорті, тепер не вписують національність у свідоцтво про народження.

— За такого ведення державної документації наші діти, онуки, наступні покоління ніколи не доведуть, якого вони роду-племені, чиї вони нащадки.

— Тож з юридичної точки зору українська нація та українці за національністю де-юре не існують?

— Виходить, так. А якщо немає нації, то немає й національної ідеї, національних інтересів,  національної культури, історії, духовних цінностей українців?! Я, мої батьки, діди, прадіди та понад 37 мільйонів співвітчизників — етнічні українці. Мої діти і четверо онуків — українці. У дітей, народжених після 2002 року в свідоцтві не вказана національність їхніх батьків. За останнє десятиріччя народилися понад сім мільйонів громадян. Хто вони за національністю?

— Як, на вашу думку, можна виправити ситуацію?

— Найефективнішим способом вирішення питання про повернення громадянам права мати в державних реєстраційних документах запис про свою національність (за їхнім бажанням) вважаю внесення відповідних змін до чинного законодавства. Слід зобов’язати уряд змінити постанову №1025 від 10 листопада 2010 року. Президент чи нинішні народні депутати мають внести до Верховної Ради, в порядку законодавчої ініціативи, законопроект про поновлення графи “національність” (яка заповнюється за бажанням особи) в паспорті, свідоцтві про народження, свідоцтві про шлюб, свідоцтві про всиновлення, свідоцтві про смерть, заяві про народження дитини, заяві про одруження та інших реєстраційних документах.

Крім того, треба зобов’язати державні органи реєстрації актів цивільного стану внести запис “національність” у паспорт громадянина України (за його бажанням) і у всі реєстраційні документи (за бажанням особи).

Іван ІЛЛЯШ