Чи потрібне нам Міністерство культури?

 Про це LB.ua повідомило джерело у Верховній Раді. Про намір зменшити кількість відомств на третину повідомляв також прем’єр Денис Шмигаль. Щоправда, конкретно Мінкульту він не називав.

Директор PPV Knowledge Networks, консультант зі стратегій, член наглядової ради УКФ

Ліквідація міністерства — будь-якого, не лише культури — це втрата державою здатності впливати на процеси розвитку в певній сфері, це кастрація здатності виробляти й упроваджувати політики (loss of policy-making capabilities). Із кандидатством на вступ у ЄС обсяг вимог до якості державного управління у всіх сферах більшає, і бездумне заподіяння собі шкоди лише віддалить перспективи членства України в ЄС. 

Яка мета об'єднання міністерств — підвищення ефективності державного управління? Краща якість політик й управління загалом? Чи економія бюджетних коштів через урізання кількості персоналу? Якщо перше — не факт, що саме об'єднання міністерств є рішенням. Є інші способи підвищувати функціональну ефективність. Якщо друге — то це далеко не найкращий спосіб зекономити кошти, адже персонал міністерств не найбільша стаття витрат у бюджеті України. 

Ми ризикуємо втратити навіть ту здатність виробляти та впроваджувати політики, що маємо зараз. Ризикуємо не мати нікого, з ким може вести переговори Європейський Союз у відповідних сферах політики. Натомість отримаємо чергове марнотратство на ліквідаційні комісії, передачу майна й зміну вивісок. Ба більше, знову ризикуємо розмістити вовка й вівцю в одній кошарі. Так свого часу об'єднали міністерства охорони довкілля й енергетики — двох природних ворогів (і ця помилка нам коштувала років відкату в розробці політик і мільйонів, змарнованих на зміну вивісок і статутної документації). Так ми досі тримаємо разом міністерства інфраструктури й регіонального розвитку (перше — про дороги, друге — про те, хто і чому по них має їздити; природні антиподи). Чи ми об'єднаємо культуру, молодь, спорт з економікою й агрополітикою — щоби що? Щоб ми дійшли до комуністичних практик збирання буряків у колгоспах за трудодні, але цього разу з повним оцифруванням у Дії? Це наша мета? Так ми хочемо ввійти в Європейський Союз?

Галина Григоренко

Культурна менеджерка, у 2022—2023 роках була заступницею міністра культури

Наразі уряд анонсував зменшення кількості міністерств і посилення так званого центру уряду (зараз це Секретаріат Кабінету Міністрів), щоб зосередити в ньому функції, однакові для всіх міністерств, такі як бухгалтерія, фінанси. У міністерствах натомість планують залишити лише потужних людей, які вироблятимуть державну політику. Такий підхід має право на життя: так є в деяких країнах Євросоюзу, щоправда, в не дуже великих, як у Латвії. У нас зараз 19 міністерств, у країнах ЄС їх може бути від 12 до 25, тож зменшення на третину не є чимось радикальним. 

Інше питання — навіщо. Економії так не досягнути, адже скорочення кількості людей і їхніх зарплат — це дуже мінімальна економія. Водночас це потягне за собою великі витрати фінансів (виплати компенсацій), а також часу (передавання напрацювань і функцій) — від 6 до 12 місяців. Мені здається, зараз ми не можемо собі дозволити це. 

Якщо Міністерство культури зникне як окремий орган й увіллється в якесь інше, це означає, що політична вага культури в нашому уряді десь на останньому місці. І це недобрий знак для зовнішніх партнерів і донорів. Адже всі напрацювання Євросоюзу у сфері культури, усі двосторонні домовленості з країнами базувалися на визнанні важливості культури як окремого напрямку збереження, відновлення, убезпечення — це і про спадщину, і про музейні колекції, і про працівників. Це недобре для нашої євроінтеграції, оскільки в усіх країнах Євросоюзу фігурує Міністерство культури — воно може бути об’єднане з іншим (освіта й культура, медіа й культура, наука й культура), але в будь-якому разі слово “культура” завжди звучить. Якщо в нас слово “культура” зникне, це означає, що ми не пріоритизуємо цю сферу, що не буде людини, яка нестиме за неї політичну відповідальність. 

Хто буде агентом перемовин з Євросоюзом у сфері культури? Незрозуміло. Анонсовані зміни набудуть чинності з 2025 року, але вже зараз у нас триває реформа держслужби, і ми не наблизили зарплати до ринкового рівня. Це вимиває професіоналів зі сфери. Якщо ще зникне міністерство і його функції розчиняться (спадщину, наприклад, передадуть інфраструктурі; освітні заклади — Міністерству освіти; театри філармонії, цирки — Фонду держмайна), це означає, що не буде політичної уваги на сфері культури, яка в цій війні за ідентичність має не останнє значення.

Ірина Подоляк

Директорка з розвитку NGL.media, членкиня наглядової ради Інституту стратегії культури, у 2019—2020 роках була заступницею міністра культури

Знову ходять чутки про чергове переформатування Міністерства культури й кількох інших, а фактично чергове вибивання по цеглині із системи організації виконавчої влади в Україні й публічної служби. Вказана прем’єром мета — скорочення кількості чиновників у зв’язку з фінансовою неспроможністю держави утримувати їх під час війни. Чи стане скорочення або переміщення чиновників Мінкульту в інші інституції джерелом наповнення бюджету й запорукою наближення нашої перемоги? Звісно — ні. Мінкультінформполітики — одне з найменших міністерств. Зараз, згідно зі штатним розписом, там має працювати близько 350 осіб, реально працює близько 250. Річний бюджет на утримання — 214 млн гривень. Менше лише в Міністерства молоді і спорту.

Якщо якість реалізації нинішніх політик дозволяє змінити або посилити якийсь вектор розвитку держави, то міністерства можуть утворюватися, можуть на певних етапах зникати, можуть виникати нові — це залежить від візії розвитку, від пріоритетів і викликів. Ані візії, ані пріоритетів нам за п’ять років не запропонували ні окремі міністерства, ні уряд загалом. Виклик, звісно, зараз один — вижити. Чи точкове підважування й руйнування Мінкульту допоможе нам вижити? Відповідь очевидна — ні. Якщо виникають питання до ефективності, то перед тим, як щось ліквідовувати, слід проаналізувати й прибрати масу застарілих і непотрібних функцій з нормативно-правових актів: законів, постанов, наказів — сотнями й тисячами яких опікується Мінкульт; слід ліквідувати десятки міжміністерських робочих груп; слід розробити систему відповідей на тисячі запитів і сотні контрольних документів щомісяця; нарешті, слід вибудувати адекватну систему ухвалення рішень і не ставити воза попереду коня. 

Такі псевдореформи точно нам не потрібні. Уся система йде під воду, а нової нема.

Юлія Федів

Культурна менеджерка, перша директорка УКФ, у 2023 році Конгрес культури пропонував уряду підтримати її кандидатуру на посаду міністерки культури

Реформа сфери управління культурою має сенс, але мала б врахувати важливість діалогу зі спільнотою та аудиту існуючої системи уряду як цілісності взаємоповʼязаних політик.

Публічна комунікація результатів організаційного аудиту та майбутніх реформ могла б сприяти розумінню та підтримці шляху до поліпшення управління культурними справами в тому числі.

Ліквідація міністерства — це складний і серйозний крок, який потребує ретельного аналізу і обговорення. Перед прийняттям такого рішення потрібно врахувати всі наслідки, забезпечити перехідні процеси та збереження необхідних функцій, щоб уникнути втрати ефективності та забезпечити неперервність діяльності в сфері, яку воно обслуговує. Особливо в розрізі необхідності збереження нашої культурної спадщини.

Головною метою такої реформи мало б бути покращення якості послуг, забезпечення більшої відкритості та прозорості в управлінні, а також оптимізація витрат та ресурсів. І насамкінець гарантування розподілу функцій формування та реалізації політик між міністерством та профільними агенціями в його екосистемі. 

Наприклад створення умовного Міністерства з питань гуманітарної політики було б можливим завдяки створенню екосистеми профільних агенцій, які б реалізовували наскрізні політики у сфері людського капіталу через призму культури, спорту, освіти та науки, дітей та молоді; роботи з спадщиною та національною памʼяттю. 

Креативні індустрії як частина економіки могли піти у підпорядкування Міністерства економіки і у формі окремої агенції Офісу розвитку креативних індустрій мати свій окремий статус.