Борис Патон: Українські вчені затребувані у світі, але не на батьківщині

Цього тижня, 27 лютого, виповнилося п’ятдесят років відтоді, як Національну академію наук України очолив академік Борис Патон. Народився ж Борис Євгенович 27 листопада 1918 року — у той самий день, коли народилася й сама Академія наук. “Коментарі” попросили президента НАНУ розповісти про зміни, що їх протягом півстоліття переживала українська наука.

Борисе Євгеновичу, чи змінились наукові пріоритети за 50 років?

Озирнувшись на останні 50 років, упевнено скажу, що наукові пріоритети міняються не так вже й сильно. Скажімо, енергетична проблема — це проблема всього людства, на вирішення якої наука спрямовувала свої зусилля і в середині минулого століття, і зараз. Переломними для науки в Україні були шістдесяті роки — з’явився ряд нових напрямів досліджень, пріоритетних і зараз. Це кібернетика, молекулярна біологія, нейрофізіологія. Однак виділення бюджетних коштів на науку значно загальмувалося, тому в Академії зосередились на цілеспрямованих фундаментальних дослідженнях, розробці технологій, їх впровадженні у виробництво. Це дозволило залучити значні додаткові кошти і посилити прикладну спрямованість досліджень.

Ще одна тенденція розвитку науки в Україні в останні роки віддзеркалює певні зміни пріоритетів у підтримці різних наукових сфер. Так, наприклад, фінансування природничих наук збільшилось з 1995 року десь на 70%, а всіх технічних наук, до яких належить більша частина наукового потенціалу України, зменшилося. Натомість суттєво зросли витрати на сферу соціогуманітарних наук, зокрема, на політичні дослідження — більш ніж у 20 разів. Це є проявом як різкого скорочення, з добре відомих причин, попиту на нові технології з боку реального сектору економіки, так і потреб, пов’язаних зі становленням України як незалежної держави.

Серед тих наукових напрямів, які розвиваються сьогодні, можна назвати, інтелектуальні інформаційні технології, генну інженерію та перспективні біотехнології, весь спектр досліджень, пов’язаних з наноструктурами та розвитком нанотехнології, у тому числі, біонанотехнології. Але це далеко не повний перелік.

Інша справа, що стає все важче забезпечувати світовий рівень досліджень, особливо, експериментальних, адже рівень бюджетного фінансування науки такий, що практично всі кошти витрачаються на заробітну плату, а на новітнє обладнання вже майже нічого не залишається. Отже, знов таки, наука повинна заробляти сама.

Чи є сьогодні в Україні споживач найновішого наукового продукту?

Платоспроможних замовників наукових досліджень і розробок у нас за останні 20 років значно поменшало. Найгірше те, що все ще обмаль виробничих і бізнесових структур, які були б зацікавлені вкладати великі кошти в інноваційні проекти з віддачею через 5—10 років. Сказжімо, фармацевтична галузь — одна з найбільш наукоємних в сучасному світі — в Україні активно розвивається. Але фінансування фармацевтичної науки за останнє десятиліття зменшилось майже вдвічі. Проте сказати, що тут немає споживчого попиту, неможливо. Українці курують дуже багато ліків іноземного виробництва, а тим самим, зрозуміло, компенсують включені до їх вартості витрати зарубіжних фірм на наукові дослідження і розробки.

За останні роки в інститутах нашої Академії розроблено цілий ряд нових лікарських препаратів, медичних технологій та приладів для діагностики та лікування різноманітних захворювань. Але налагодити серійний випуск відповідної продукції вдається лише в поодиноких випадках і з величезними труднощами.

В цілому попит на сучасні наукові розробки з боку вітчизняної виробничої сфери залежить не тільки і не стільки від структури економіки та економічного стану підприємств, але й від рівня інноваційної культури керівників, їхньої здатності до стратегічного мислення.

Чи цінують у світі найновіші розробки вітчизняної науки?

Існує інтерес до теоретичних робіт наших вчених з опису експериментів на Великому адронному коллайдері. Українські матеріалознавці не лише беруть участь у створенні окремих його важливих елементів, а й розраховують сценарії подій, які відбуваються після зіткнень іонів, розігнаних до шалених енергій. Деякі заплановані на цьому коллайдері експерименти спрямовані саме на перевірку передбачень українських теоретиків.

Світове визнання отримали створення нового напряму в оптиці — так званої сингуляторної оптики, українські досягнення в галузі фізики рідких кристалів, перші спостереження електричної активності надплинного гелію, що нещодавно вважалося неможливим. Не можна не згадати й про таку знаменну подію, як введення в дію Гігантського українського радіотелескопу під Харковом. Цей унікальний астрономічний інструмент є основним в Європейській мережі, до якої входять багато країн.

Видатним, без перебільшення, є внесок наших фізиків в дослідження дуже перспективного наноматеріалу — графену. Він був створений кілька років тому в Англії, але розуміння його властивостей багато в чому стало можливим завдяки роботам українських вчених. Чимало науково-технічних розробок наших інститутів, насамперед в таких галузях, як нові матеріали, технології їх обробки та з’єднання, тонкий органічний синтез користуються значним комерційним попитом з боку провідних іноземних фірм.

Борисе Євгеновичу, як Ви гадаєте, на стику яких наук можливі найбільші та найпарадоксальніші прориви?

На мій погляд, найбільш вражаючих проривів слід чекати від міждисциплінарних досліджень, що об’єднують науки про життя і науки, що досліджують закони неорганічної природи. Як приклад, зварювання живих тканин.

Астрофізика і хімія мають дати відповідь на зародження або появу у Всесвіті органічних молекул, які у невеликій кількості надійно фіксуються радіотелескопами, включаючи українські. Великого інтересу набуває розвиток подій у квантовому комп’ютінгу, який знаходиться на стику найновіших квантових технологій і обчислювальної техніки. Але коли і чи буде взагалі створено квантовий комп’ютер, наразі сказати ніхто не може. З іншого боку, наука вже близька до створення молекулярної електроніки — “дитини” молекулярної фізики, фізичної хімії, атомної інженерії і комп’ютерного моделювання. Коли це стане сповна доступно, ми матимемо речовину, яка за своїми можливостями не поступатиметься людському мозку.

Які, на Вашу думку, найближчі перспективи вітчизняної науки?

На жаль, є цілий ряд фактів, що свідчать: якщо найближчим часом в державі не відбудеться кардинальних змін у ставленні до науки, то подальші перспективи розвитку як науки, так і самої держави будуть вельми проблематичними.

Богдан РАДЧЕНКО