“Боїнг”, збитий “Буком”. Незавершена історія

13 жовтня в Нідерландах були представлені результати міжнародного розслідування причин авіакатастрофи Boeing 777 “Малайзійських авіаліній” у липні 2014 року над Донбасом, який прямував рейсом MH-17 з Амстердама в Куала-Лумпур.

Згодом було викладено текст звіту та відеоверсію розслідування.

У міжнародному розслідуванні брали участь уповноважені експерти 7 країн (Нідерландів, України, Малайзії, США, Великобританії, Австралії та Росії). Результати представив голова Рада Безпеки Нідерландів Тіббе Яустра.

Результати не стали одкровенням для міжнародної спільноти. Нічого кардинально нового оприлюднено не було. Крім того, ще напередодні оприлюднення результатів Рада Безпеки Нідерландів повідомила, що розслідування не стосується питання вини або відповідальності, а відповідь на ці запитання є темою кримінального розслідування.

У звіті експерти сфокусувалися на чотирьох темах: причинах авіакатастрофи, польотах над конфліктними зонами, причинах, чому родичі загиблих громадян Нідерландів повинні були чекати на підтвердження смерті своїх близьких, а також те, наскільки пасажири “Боїнга” усвідомлювали катастрофу.

Результати міжнародного розслідування

Головним питанням, яке з'ясували міжнародні експерти, стало підтвердження версії, що “Боїнг” над Донецькою областю у 2014 році збили ракетою класу “земля-повітря” за допомогою ракетної системи “Бук” російського виробництва.

Варто зазначити, що міжнародне розслідування не вказало на конкретне місце запуску ракети, обмежившись окресленням території в 320 квадратних кілометрів, звідки її запустили.

Крім цього, розслідування встановило, що “Боїнг” було збито боєголовкою 9Н314 М. При цьому у звіті йдеться, що тип ракети, яким була доставлена боєголовка, із серії 9М38 (без вказання моделі).  

За результатами розслідування встановлено, що ракета вибухнула біля лівого борту на відстані одного кубічного метра від кабіни літака, випустивши свої уражувальні елементи в радіальному напрямку.

Окремим блоком у розслідуванні стало оцінювання ризиків сторонами, які давали погодження польоту літака над територією збройного конфлікту. Згідно зі звітом, незважаючи на висловлення занепокоєння в дипломатичних колах, ні політики, ні експерти (без уточнення країн) не пов’язали військовий конфлікт із ризиком для польотів цивільної авіації.

При цьому в звіті вказано, що Україна не дала адекватної оцінки для ризиків польотів цивільної авіації. Розслідування встановило, що Україна повідомила про збиття напередодні двох військових літаків на відстані 6250 та 6500 метрів. На думку Радбезу Нідерландів, Україна мала достатньо умов для закриття свого повітряного простору, однак не зробила цього.  

Попри це, з 6 червня 2014 року Україна встановила заборону польотів нижче ешелону FL-260 (близько 7,9 км) для цивільної авіації над Східною Україною, а через декілька тижнів обмеження було встановлено на рівні FL-320 (близько 9,7 км). При цьому літак було збито на рівні 10,1 км. До MH-17 у той день, 17 липня, над Донбасом пролетіло 160 літаків.

Разом із тим, згідно зі звітом, виявляється, що в зонах конфлікту інші держави ніколи не приймали рішення про повне закриття свого повітряного простору. У зв’язку з цим розслідування встановило, що жодна з країн не дала адекватної оцінки для ризиків польотів цивільної авіації через конфлікт на сході України, а чинна система розподілу відповідальності за безпеку польотів не дає можливості повністю оцінити ризики, пов’язані з перельотами над зонами конфлікту.

Українська версія

Практично паралельно з презентацією звіту в Нідерландах свою оцінку авіакатастрофи представили в Києві.

Представлена українцями версія була фактично ідентичною з міжнародною. Попри це, на відміну від міжнародного звіту, українська міжвідомча комісія розслідування причин катастрофи “Боїнга” вказує більш точне місце запуску ракети. За словами голови комісії, віце-прем’єр-міністра Геннадія Зубка, ракету було випущено з території, підконтрольної проросійським бойовикам, а саме з району Сніжного.

У Києві наголошують: за траєкторією руху ракети зрозуміло, що ракету було випущено зустрічним курсом, і вона мала вразити пілотів, щоб завадити аварійній посадці літака.

Зубко назвав авіакатастрофу терористичним актом і повідомив, що після технічної стадії розслідування розпочнеться кримінальне, яке планують завершити в лютому 2016 року.

Своєю чергою, голова держпідприємства з обслуговування повітряного руху “Украерорух” Дмитро Бабейчук розповів подробиці, яким чином Україна 2014 року омежувала рух через свій повітряний простір.

За словами Бабейчука, організація менеджменту повітряного простору України повністю відповідає нормам ІКАО (Міжнародної організації цивільної авіації) та євроконтролю, а все планування повітряного простору та його використання проходить узгодження з європейською системою планування.

“Поступово Україна закривала повітряний простір, це було необхідністю, і Міністерство оборони ухвалило таке рішення, закрити повітряний простір до ешелону 260, це близько 7,9 тис. м, але для гарантування додаткової безпеки Державіаслужба і “Украерорух” ввели обмеження до 9,75 тис. м”, — запевнив Бабейчук.

За його словами, на той момент не можна було припустити ймовірність застосування проти цивільного повітряного судна таких зенітно-ракетних комплексів, як “Бук”. 

Російська версія

За декілька годин до оприлюднення міжнародного звіту в Москві виробник установок “Бук” — концерн “Алмаз-Антей” — показав презентацію своїх експериментів із моделюванням атаки на “Боїнг”. Це вже не перша версія від росіян, але примітно, що її було оприлюднено напередодні міжнародного звіту.

Головним лейтмотивом проведеного росіянами експерименту стало те, що за їхньою версією пуск ракети було здійснено з населеного пункту Зарощенське, яке було підконтрольне Києву. 

Крім цього, у компанії повідомили, що провели два експерименти. Один — із підривом ракети 9М38М1, за результатами якого, за версією росіян, стало очевидно, що навіть якщо літак було збито за допомогою “Бука”, то тільки ракетою 9М38. Таким чином, за версією росіян, результати міжнародного розслідування повністю спростовуються.  

При цьому представники “Алмаз-Антей” стверджують, що передавали свою  інформацію міжнародній групі, яка проводила розслідування, але вона нібито їх не прийняла. 

Разом з тим, засновник сайту розслідувальної журналістики Bellingcat, експерти якого проводили незалежне розслідування катастрофи, Еліот Хіггінс в інтерв’ю російському виданню “Медуза” назвав результати звіту росіян очевидною спробою відволікти увагу від реальної версії. “Минулого разу їм вказали на те, що в звіті було багато деталей, які вказують на вину сепаратистів, і вони ці деталі змінили”, — вважає Хіггінс.

За його словами, росіяни змінили місце пуску ракети, і тепер, за їхньою версією, місце не входить у представлені в міжнародному звіті 320 кв. км. Згодом голова Радбезу Нідерландів Яустра, яки представляв міжнародний звіт, в інтерв’ю нідерландському виданню Volskrant також спростував версію щодо того, що пуск здійснювався з території, підконтрольній Києву.

“Межі дещо коливалися, але це територія, яку контролювали проросійські сепаратисти”, — зазначив Яустра, розповідаючи про територію 320 квадратних кілометрів, що, за даними розслідування, була місцем пуску ракети.  

Крім цього, росіяни змінили модель ракети з більш нової 9M38M1, яка є тільки в росіян, на старішу модифікацію 9М38. “Це просто спроба відволікти увагу від правди”, — впевнений Хіггінс. На його переконання, презентація “Алмаз-Антею” направлена винятково на російську аудиторію і є спробою “замести сліди”.

Перспективи притягнення до відповідальності винуватих

Уже після оприлюднення міжнародного звіту щодо катастрофи ”Боїнга” міжнародна команда прокурорів, яка проводить кримінальне розслідування катастрофи літака заявила, що виявила осіб, які є особливо цікавими для слідства.

При цьому вони не назвали конкретних імен, зазначивши, що кримінальне розслідування щодо катастрофи триватиме щонайменше до кінця 2015 року.

Водночас проблемою є не тільки встановлення винуватих і безпосередніх виконавців пуску ракети. Проблемним залишається також можливість міжнародного судового розгляду щодо авіакатастрофи.

Наприкінці липня на засіданні Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй Росія наклала вето на проект резолюції про створення міжнародного трибуналу щодо збитого “Боїнга”.

Декілька днів тому ЗМІ поширили інформацію, що посол Нідерландів у Москві Рон ван Дартел заявив, що країни міжнародної слідчої групи в катастрофі припинили зусилля зі створення трибуналу через резолюцію Радбезу ООН.

Однак цей варіант уже наприкінці липня вважався примарним, оскільки відразу після цього в Міністерстві закордонних справ Нідерландів повідомили, що п'ять країн, які розслідують катастрофу малайзійського авіалайнера над Україною, розглядають так званий план “Б”.

INSIDER іще в липні докладно аналізував усі варіанти, які розглядають сторони.

Фактично, якщо сторони остаточно відмовляться від ідеї створення трибуналу через ООН, то залишається декілька варіантів.

Одним із варіантів є встановлення так званого “гібридного” трибуналу на рівні п'яти країн.

Разом з тим, за словами заступника міністра закордонних справ Олени Зеркаль, такий формат трибуналу не дозволить вирішити питання, як притягнути Росію до відповідальності, бо вона не буде зобов'язана співпрацювати з трибуналом, якщо такий не створений за рішенням Радбезу ООН.

Іншим варіантом, що його розглядає українське МЗС і зацікавлені сторони, є передача можливості юрисдикції пошуку винних до однієї з країн Joint investigation group (Україна, Нідерланди, Малайзія, Австралія, Бельгія). Раніше співрозмовники в МЗС стверджували, що у разі такого варіанта суд, найімовірніше, відбуватиметься в одній із країн, які втратили в катастрофі своїх громадян, однак згідно з українським судочинством.

Приклади подібного сценарію відомі в історії. 1988 року в небі над шотландським селищем Локербі терористи підірвали “Боїнг-747” авіакомпанії Pan American, який летів із Лондона до Нью-Йорка. Унаслідок трагедії тоді загинуло 270 осіб.

Спільне розслідування шотландської поліції й американського ФБР встановило, що винними у вибуху були двоє лівійців, проте Лівія довго не видавала підозрюваних, за що отримала санкції від Радбезу ООН.

Після довгих переговорів 1999 року лівійський диктатор Муаммар Каддафі погодився видати своїх громадян у разі суду на нейтральній території. Суд відбувся за шотландськими законами на колишній американській базі в Нідерландах.

Свій варіант надала і Росія, запропонувавши реалізацію механізму міжнародного кримінального суду, однак в Україні такий варіант відкидають, оскільки ні Росія, ні Україна, ні Малайзія не є сторонами міжнародного кримінального суду.

Іншим варіантом, що його розглядає українське МЗС і зацікавлені сторони, є передача можливості юрисдикції пошуку винних до однієї з країн Joint investigation group (Україна, Нідерланди, Малайзія, Австралія, Бельгія). Раніше співрозмовники в МЗС стверджували, що у разі такого варіанта суд, найімовірніше, відбуватиметься в одній із країн, які втратили в катастрофі своїх громадян, однак згідно з українським судочинством.

Приклади подібного сценарію відомі в історії. 1988 року в небі над шотландським селищем Локербі терористи підірвали “Боїнг-747” авіакомпанії Pan American, який летів із Лондона до Нью-Йорка. Унаслідок трагедії тоді загинуло 270 осіб.

Спільне розслідування шотландської поліції й американського ФБР встановило, що винними у вибуху були двоє лівійців, проте Лівія довго не видавала підозрюваних, за що отримала санкції від Радбезу ООН.

Після довгих переговорів 1999 року лівійський диктатор Муаммар Каддафі погодився видати своїх громадян у разі суду на нейтральній території. Суд відбувся за шотландськими законами на колишній американській базі в Нідерландах.

Свій варіант надала і Росія, запропонувавши реалізацію механізму міжнародного кримінального суду, однак в Україні такий варіант відкидають, оскільки ні Росія, ні Україна, ні Малайзія не є сторонами міжнародного кримінального суду.

Євген БУДЕРАЦЬКИЙ