Аналіз інвестиційного клімату України: політико-економічний контекст

Протягом останніх 24 років , від моменту здобуття незалежності України, і станом на 31 грудня 2015-го обсяг прямих іноземних інвестицій становить 43 млрд. 371 млн. доларів.

За даними Мінекономрозвитку, серед країн, що з 1991-го року вкладали прямі інвестиції, до десятки основних країн-інвесторів, на які припадає 83,0% загального обсягу прямих інвестицій, увійшли Кіпр (11,7 млрд. доларів), Нідерланди (5,6 млрд. доларів), Німеччина (5,4 млрд. доларів), Росія (3,3 млрд. доларів), Австрія (2,4 млрд. доларів), Велика Британія (1,85 млрд. доларів), Віргінські острови (1,7 млрд. доларів), Франція (1,5 млрд. доларів), Швейцарія (1,3 млрд. доларів), Італія (972 млн. доларів).

Найбільші обсяги інвестицій надійшли до Києва, а також Дніпропетровської, Донецької, Харківської, Київської, Луганської, Львівської, Одеської, Запорізької, Полтавської, Івано-Франківської областей.

Із приходом західних компаній змінювся і український ринок, який ставав більш цивілізованим, розвинутим та займав своє місце на економічній мапі Європи. Розквітом інвестицій в Україну стало заходження європейських банків в Україну. Це призвело до буму мільярдерів, які продавали західним компаніям власні українські мережі за мільярдні суми. Окремий приклад — продаж Криворіжсталі на відкритому аукціоні, що слід сприймати швидше як виняток із правила.

Власне, вже тоді було визначено критичну точку, коли шведська компанія ІКЕА, яка отримала гарантії на найвищому рівні від Президента В. Ющенка та Прем’єра Ю. Тимошенко в 2005 році, так і не змогла вийти не реалізацію проекту в Україні через позицію столичного мера Олександра Омельченка. Саме цей кейс став показовим для багатьох західних інвесторів: заполітизованість та корумпований клас чиновників можуть знищити будь-яку інвестиційну ініціативу та зупинити інвестиційний капітал. Схожий кейс — у британського банку HSBC, який теж, попри надзвичайні потуги, не зміг увійти на український ринок та розпочати тут широку діяльність через корупційні перешкоди у Національному Банку України. Аналогічний приклад і у всесвітньої мережі кав’ярень Starbucks, якій податкова, за інсайдерською інформацією, виставила неофіційний платіж за вхід на ринок. Це відвернуло американську компанію від України попри шалений запит в суспільстві на даний бренд.

2012 рік став початком великого відтоку західних брендів з українського ринку. Країну покинули в переважній більшості європейські банки, серед яких Кредит Європа Банк ( Голландія), Volksbank (Австрия), SEB Group (Швеція), Банк Форум / Commerzbank (Німеччина), Societe Generale (Франція) та Ерсте Банк (Австрія).

2013 рік продовжив тенденцію, і теж переважно в банківській сфері: Кредитпромбанк, Swedbank та Астра Банк попрощалися із Україною.

Піковими по відтоку капіталу стали наступні два роки, 2014-2015, вже не тільки у банківській сфері — ринок почали покидати компанії практично з усіх галузей, зокрема:

• Автомобільний ринок України полишили: Honda та BYD.

• Ринок юридичних послуг: Beiten Burkhardt, Chadbourne&Parke, Noerr, Schoenherr.

• Енергетичний ринок покинули: Сhevron та Shell.

• Fashion-ретейл: Seppala, Finn Flare, Peacocks, Mexx, River Island та Esprit, німецький ретейлер будматеріалів Praktiker теж покинув ринок.

2016 рік, аналогічно, символізувався відтоком закордонного капіталу та розчаруванням, зокрема, Україну покинули: Logitech (IT), Electricite de France (EDF), Tetra Pak, Tikkurila, Ruukki, OBI, Centro та Plato.

Також цей рік запам’ятався політизацією економіки та торгівельною блокадою, коли проти низки компаній були організовані вуличні акції та хвилі з дискредитації. Частково це можна пояснити походженням капіталу, частково — недопрацюванням правоохоронних органів, які не можуть належним чином забезпечити безпеку іноземного капіталу на території України.

Позитивний тренд та виклики для держави

В той же час, є приємні для країни винятки з правила. На фоні відтоку мільярдних інвестицій, який ми спостерігаємо з 2012 року, в Україну почали заходити світові бренди, діяльність яких є еталоном цивілізованості і без яких важко уявити буденне життя будь-кого із середньостатистичних європейців. Більш того, їх відсутність на ринку України віддалятиме українців від ЄС ментально, на рівні споживацьких звичок та інвестиційної привабливості.

До таких можна віднести одного із найбільших лоукостерів Європи — авіакомпанію Ryanair, американську сервісну компанію з перевезення пасажирів — Uber Technologies Inc. та міжнародного мобільного оператора Vodafone. Усі три бренди мають широкі споживацькі стратегії та націлені на середній клас українців. Усі вони зайшли на український ринок не в найкращий час, в період російської військової агресії, коли інші інвестори буквально тікали з України.

Аби підтримати інвесторів, державі варто створити для них комфортні умови розвитку, в першу чергу надати гарантії безпеки, гарантувати захист їхніх інвестицій, відсутність корупції, забезпечити справедливими судовими сервісами. Власне, все те, що інвестори можуть отримати в країнах — найближчих конкурентах України — Польщі, Румунії, Туреччині, країнах Балтії.

Всі експерти сходяться на тому, що державі вкрай потрібні інвестиції як основне джерело достатку країни, наповнення казни та зміни парадигми кредитозалежності. Адже саме надходження інвестицій, а не чергові транші Міжнародного валютного фонду, призведуть до росту економіки. Залучення іноземних інвестицій — це шлях, більш складний за кредити, але він має менший корупційний потенціал, і це той шлях, який варто пройти Україні. Зокрема, гарним прикладом для наслідування може бути Південна Корея, яка свого часу зробила ставку на залучення іноземного капіталу та створення динамічної економіки. Варто зазначити, що саме ця країна на три роки раніше погасила свій борг перед МВФ, відіславши меседж іноземним інвесторам.

Висновки та прогнози

Загально прийнято вважати, що війна на Сході України та анексія Криму стали причиною економічного занепаду української економіки та її маргіналізації, коли великі європейські та світові бренди почали покидати Україну, несучи надзвичайні збитки та відчуваючи розчарованість у державних інституціях, з якими вони стикалися.

Варто звернути увагу, що відтік глобальних інвесторів розпочався задовго до військових дій на території України, яскравим підтвердженням чого є наведені вище приклади.

Наразі, аналітиками та експертами спостерігається процес маргіналізації економіки країни, кредитозалежність, стрімкий темп виведення інвестицій та створення депресивної інвестиційної зони. Клас окремих політиків та чиновників наростив свій вплив та намагається встановити контроль через корупційні схеми над окремими видами бізнесу.

В той же час, у країні створено інфраструктуру по боротьбі з політичною корупцією, що в перспективі має дати корисні для України та її інвестиційного клімату результати, хоч і без визначених дедлайнів.

Під час свого виступу 30 березня 2017 року в Києві екс-Прем’ єр-Міністр Великої Британії Девід Камерон апелював до українських політиків та чиновників і звертав їх увагу на те, що Україна повинна демонструвати шалений ріст економіки та високу динаміку залучення інвестицій, що стало б найкращим аргументом путінській агресії.

Замість того, щоб підтримувати заходження інвестицій та їх супроводження в країну, український політикум та чиновники зволікають з проведенням реформ та відлякують великий західний капітал від України. Це, зрештою, може зіграти доволі злий жарт із збіднілим населенням та цілим політичним поколінням.

Про автора:

Директор Інституту глобальних стратегій, політолог, радник низки Президентів та Прем’єр Міністрів України Вадим Карасьов.

Список використаних джерел:

http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2016/zv/az/az_u/az2016_u.htm

http://www.president.gov.ua/documents/358-v-5141

http://sfs.gov.ua/dovidniki—reestri—perelik/reestri/280066.html

http://korrespondent.net/business/companies/1358991-forbes-vyyasnil-cherez-chto-pros hla-ikea-prezhde-chem-zamorozit-svoi-proekty-v-ukraine

http://forbes.net.ua/magazine/forbes/1333064-chuzhakam-zdes-neandnbspmesto

http://www.epravda.com.ua/cdn/cd1/top_100_reiting_platnykiv_podatkiv/