Ан-124 “Руслан”: славне минуле, сповнене життя теперішнє і перспективне майбутнє

Він став не лише візитівкою державного підприємства “Антонов”, а й усієї України. Ця машина, створена радянським конструкторським бюро в Києві під керівництвом видатного авіаконструктора Олега Антонова, і донині залишається незамінним перевізником озброєння, військової техніки, супертяжких і нестандартних вантажів. Ан-124 і його подальші модифікації взяли участь у численних гуманітарних і миротворчих операціях, у тому числі під егідою ООН. Літаки виконали тисячі стратегічних перевезень, здійснили посадки у 768 аеропортах 165 країн. На рахунку “Руслана” 30 світових рекордів вантажопідйомності, висоти з комерційним навантаженням, швидкості й дальності польоту. Він має п’ятий ступінь свободи польотів, оскільки у нього немає конкурентів.

Учора, у день круглої дати, яку відзначали наші авіабудівники, стало відомо, що НАТО продовжило контракт на експлуатацію Ан-124-100 “Руслан” до 31 грудня 2014 року. Про це і про перспективи серійного виробництва затребуваного в усьому світі чудо-богатиря журналістам розповів президент і генеральний конструктор ДП “Антонов” Дмитро Ківа.

“Руслан” — найбільший у світі транспортний літак з тих, які випускають серійно. Його “молодша сестра” Ан-225 “Мрія” демонструє більшу вантажопідйомність, однак поки що існує лише в єдиному екземплярі... Утім, її створювали для космічного старту і теоретично антоновці продовжують працювати у цьому напрямку, оскільки “Мрія” здешевить запуск космічного корабля у 6—7 разів порівняно з наземним стартом.

Ну а експлуатація Ан-124 почалася 1987 року. І на сьогодні потреба у “Русланах” на світовому ринку до 2035 року становить 107 літаків.

На жаль, у 2004 році виробництво літака було припинено, однак з 2006-го не припиняються спроби його відновити. Серійне виробництво нової версії легендарного транспортника передбачалося запустити 2013 року на Ульяновському авіазаводі. Однак, за словами президента і генерального конструктора ДП “Антонов” Дмитра Ківи, найімовірніше це відбудеться не раніше 2014 року. Рішення про запуск прийнято. От лише його реалізація затягується...

— Є замовлення на літак і військові, і комерційні, але щоб запустити серійне виробництво, необхідна оцифрована документація. А перевести все у цифру — справа не одного дня, — пояснює генеральний конструктор. Утім, Дмитро Ківа упевнений, що будувати літаки можна почати і раніше, оскільки на Ульяновському авіазаводі є повне оснащення для Ан-124: “І я не бачу технічних проблем організувати серійне виробництво”.

На жаль, на Київському авіазаводі 10—15 років тому за чиїмось “мудрим” рішенням оснащення знищили. Дмитро Ківа був проти, але тоді завод ще не належав ДП “Антонов”... Усе, що залишилося, — це оснащення для хвостового оперення “Руслана”, яке можуть виготовляти в Києві для нових літаків. А їхній ресурс у сучасному втіленні збільшиться удвічі, а вантажопідйомність зросте на 30 тонн до 150. Крім того, у новій версії літак матиме повністю скляну кабіну, принципово нові системи авіоніки і потужні двигуни.

Тим часом, цього року в Києві було побудовано вісім літаків — п’ять Ан-32 і три Ан-148. Їх купили Корея, Куба, Росія. Ан-32 — Ірак. 2013 року планують випустити 12 літаків.

ДП “Антонов” співпрацює з Китаєм, Іраном, Індією та іншими країнами. Головним же стратегічним партнером у літакобудуванні Дмитро Ківа називає Росію. Ульяновськ, Самара, Казань, Воронеж — на заводах цих міст уже будують або мають намір будувати нові Ан-124, Ан-140, Ан-70 і Ан-148. “У різній мірі різні програми тривають”, — пояснює президент ДП “Антонов”, додаючи, що антоновцям вигідно працювати спільно з партнерами за різними програмами, оскільки така форма співробітництва дає змогу зберегти українцям самобутність і самостійність.

Яна СТАДІЛЬНА