“Алло, Фрідман? Ти не повіриш”. Чи націоналізує Україна “Київстар”

 Наприкінці липня уряд націоналізував “Сенс банк”, а рік тому суд арештував активи “Моршинської” на 53,4 млн грн. В уродженця Галичини Михайла Фрідмана в Україні залишився тільки один великий актив — мобільний оператор “Київстар”.

Уже через кілька днів після того, як колони російських танків перетнули кордон України, а ракетні обстріли зруйнували перші домівки українців, Фрідман з партнерами через близькість до Путіна потрапив під санкції Заходу. Велика війна стала початком кінця володіння українськими активами для російського олігарха, який отримував над ними контроль з 1990-х років.

Останній свій горокракс Фрідман заховав надійно. Юридично права власності на “Київстар” належать нідерландській комунікаційній і технологічній компанії Veon Holdings B V. Її власником є Veom Amsterdam B.V., яка належить бермудській Veon Ltd. Остання на 47,9% належить LetterOne, у якій 37,86% — частка Фрідмана, а 47,23% — його партнера Андрія Косогова.

Сьогодні українська влада стоїть перед непростим завданням: зробити так, аби помічники путінського режиму більше не могли заробляти на українцях або розвивати в Україні свої бізнеси, використовуючи джаз як військовий багнет.

Ситуація з “Київстаром” складна через структуру власників компанії. Акціями Veon володіють інвестори з усього світу. Атакуючи росіян, Україна може стати жертвою своїх дій, заплямувавши себе в статусі ненадійної країни для інвестицій. Чи можливі варіанти, за яких Україна може стати власником найбільшого мобільного оператора країни?

Початок “Київстара” та поява “Альфи”

Як відкрите акціонерне товариство “Київстар” у 1994 році заснували Ігор Литовченко, Олександр Чумак та Юрій Туманов. Через три роки після цього відбувся перший дзвінок у мережі нового мобільного оператора.

Після цього “Київстар” ще довго саркастично називали “Кучмастар” через родинні звʼязки з другим президентом. Річ у тім, що Юрій Туманов є зведеним братом дружини Кучми, а донька другого президента Олена свого часу працювала в операторі на посаді заступника директора з маркетингу.

В перші роки компанія не мала розвиненої технічної інфраструктури і достатньої кількості клієнтів, щоб фінансувати власний розвиток. Тому у 1998 році вона залучила стратегічного іноземного інвестора — норвезьку телекомунікаційну компанію Telenor, яка отримала 38% акцій українського оператора. Саме норвежці почали впроваджувати в “Київстарі” західні стандарти управління та менеджменту, які стали фундаментом для росту мобільного оператора.

“Київстар”, крім Telenor, залучав також кошти від інших іноземних та вітчизняних інвесторів. Оним з них стала українська компанія “Сторм”, через яку “Альфа-груп” Фрідмана якраз і отримала першу частку в мобільному операторі.

Історія “Київстара” та Фрідмана почалася у 2002 році. Тоді “Альфа-груп” викупила 50,1% компанії “Сторм”. Telenor позитивно сприйняла появу росіян у “Київстарі”: у Росії вони мали спільний бізнес — мобільний оператор “Вымпелком” (Beeline).

У 2005 році “Альфа” вирішила остаточно закріпитися в українському бізнесі і збільшила свою частку в “Стормі” до 100%. Таким чином “Київстар” поділили Telenor та “Альфа-телеком” з частками 56,5% і 43,5% відповідно.

Утім зростання “Київстара” в майбутньому стане яблуком розбрату між Telenor і росіянами. Норвежці включали результати українського оператора у свою звітність, бо володіли більшою частиною його акцій. Фрідман помітив, що успіхи української компанії впливають на ціну акцій Telenor і запропонував фіксувати результати “Київстара” навпіл, щоб використовувати їх у корпоративному балансі. Йому відмовили.

Ще один конфлікт між Telenor та “Альфою” виник через те, що остання у 2006 році вивела на український ринок російського оператора Beeline (у 2009 році його поглинув “Київстар”). Норвежці не підтримали таке рішення і конфронтація між співвласниками почала загострюватися.

Блокування роботи, корпоративні позови до судів у чотирьох країнах тривали до 2008 року. Тоді на фоні фінансової кризи власники “Київстара” усвідомили, що їх ворогування коштує надто дорого. На рахунках компанії назбиралося чистого прибутку в гривневому еквіваленті на 2 млрд дол. Через постійні конфлікти Telenor та “Альфи” рада директорів довго не збиралася і коли курс долара різко підскочив до 8 грн, усі зрозуміли, що ціна війни стає непристойно великою.

Компромісом стало обʼєднання російського “Вымпелкома” та “Київстара” в одній компанії з нідерландською пропискою Vimpelcom Ltd., яку пізніше назвали Veon. До 2019 року люди Фрідмана остаточно виграли війну в Telenor за контроль над “Київстаром”, викупивши в норвежців останні акцій Veon.

Таким чином Фрідман разом з партнерами стали найбільшими власниками “Київстара” через компанію Veon, у якій росіяни володіють 47,9% акцій. Інша частина акцій торгується на біржах NASDAQ та Euronext, тому її влансиками є тисячі осіб, у тому числі великі інвестиційні фонди.

Велика війна, Фрідман, “Київстар”

Початок великої війни “Київстар” зустрів у статусі лідера за кількістю абонентів — 26 млн осіб. Головними втратами для оператора за сімнадцять місяців війни стали втрата абонентів, переважно тих, які мігрували до країн ЄС і змінили оператора через роумінг, окупація території та руйнування обладнання.

Співрозмовники ЕП в уряді відзначають, що команда “Київстара” продемонструвала хорошу роботу в непрості часи, намагаючись зберегти роботу мережі в умовах блекауту чи швидко відновлюючи зв'язок на деокупованих територіях.

Проте росіяни нікуди не ділись і досі володіють значною часткою української компанії, хоча і з певними обмеженнями.  

Фрідман та його бізнес-партнер Пьотр Авен потрапили під санкції ЄС 28 лютого 2022 року. Європейський регулятор аргументував це тим, що Фрідман близький до адміністрації Путіна. Загалом засновник “Альфи-груп” перебуває під санкціями ЄС, Швейцарії, Канади, Британії, Австралії, Нової Зеландії та України.

Через санкції проти акціонерів Veon голландська компанія почала скаржитися на репутаційні збитки. Санкції ЄС у підсумку змусили Фрідмана та Авена піти з лондонської інвестиційної групи LetterOne, через яку вони володіли “Київстаром”.

Їх частки “заморожені” без прав як акціонерів у частині розпорядження ними та отримання дивідендів. Перебуваючи під санкціями, вони не можуть продати акції, а правління не зобов’язане повернути їх права акціонерів після зняття санкцій.

Фрідман не раз називав себе жертвою необґрунтованих санкційних рішень Заходу. Співрозмовник ЕП у сфері санкційної політики пояснив, що переконувати Захід запроваджувати санкції проти російських олігархів складно, адже замороження їхніх активів ніяк не впливає на припинення війни.

У наявності росіян серед власників “Київстара” співрозмовники ЕП у владі бачать дві основні проблеми.

Перша — росіяни заробляють на українцях. У 2022 році дохід ”Київстара” зріс на 8,2% до 31 млрд грн. Згідно з розпорядженням НБУ, компанія не може виводити дивіденди з країни, тому весь прибуток залишається в Україні. Утім, після завершення війни це обмеження буде зняте, як і, ймовірно, санкції Заходу.

Друга — безпека. У “Київстарі” запевняють, що Фрідман не має ніякого впливу на роботу мобільного оператора. “У структурі власності “Київстара” немає бенефіціарних акціонерів, тобто осіб, які за визначенням законодавства України мають 25-відсоткову частку в статутному капіталі і можуть чинити суттєвий вплив на господарську діяльність компанії”, — підкреслюють в операторі.

Проте потенційні ризики залишаються. До того ж уже під час великої війни “Київстар” придбав медичний сервіс Helsi, яким користуються близько половини українців. Крім пацієнтів, у Helsi зареєстровано понад 50 тис лікарів і 1 300 клінік. Отже, у сервісі зберігаються дані левової частини української медицини.

Veon також володіє російським мобільним оператором “Вымпелком” (Beeline). Раніше видання “Комерсант” повідомляло, що російські оператори, серед яких Beeline, на прохання Мінцифри РФ знизили ціни на дзвінки в окупованих територіях України. Загалом “Вымпелком” визначає дзвінки в цих регіонах як міжнародні, остерігаючись санкцій. 

Наразі власник “Київстар” намагається продати свій російський актив, і вже отримав дозвіл від санкційного підрозділу Міністерства фінансів США.

Чи націоналізують “Київстар”

У травні 2022 року зʼявився механізм, за яким Україна може не просто заморожувати російські активи підсанкційних осіб, а й конфісковувати їх на власну користь. Для цього РНБО має сформувати список фізичних та юридичних осіб, які можуть бути співучасниками агресії, та накласти на них санкції.

Далі Мінʼюст аналізує діяльність кожної особи із списку РНБО. Завдання Мін'юсту — знайти докази причетності підсанкційних осіб до злочинів проти України і направити їх до суду із заявою про необхідність конфіскації активів.

Після цього Вищий антикорупційний суд розглядає заяви Мін’юсту і вирішує, чи конфісковувати російські активи. У разі позитивного рішення суду уряд вирішує, кому передати вилучений актив: Агентству з розшуку та менеджменту активів, Фонду держмайна, військовій адміністрації або іншому державному суб’єкту.

19 жовтня 2022 року президент ввів у дію рішення РНБО про накладення санкцій на понад 250 бізнесменів, понад 1,5 тис компаній та 4 тис пропагандистів. У цей список потрапив і Фрідман. Здавалося, що після цього доля його активів в Україні визначена, проте, як і в історії із “Сенс банком”, не все так однозначно.

По-перше, “Київстар” системно важливий для національного роумінгу, оскільки є найбільшим мобільним оператором країни. В уряді зазначають, що на ринку мобільних операторів сформувався певний баланс між трьома компаніями. Кожен оператор покриває всю територію держави, але так склалося, що на сході України більше абонентів мав Vodafone, а на заході — “Київстар”.

Механізм переходу компанії до держави через РНБО займе певний час і користувачі можуть почати масово переходити до інших операторів. Однак Vodafone та Lifecell не зможуть прийняти до себе навіть третину абонентів “Київстара”. Може виникнути ситуація, коли без зв'язку залишаться всі.

По-друге, націоналізація “Київстара” породжує репутаційні ризики для України. Фрідман є головним акціонером LetterOne. Остання володіє 47,9% акцій нідерландської Veon Holdings. Решта акцій Veon належить різним інвесторам.

“В України є чинна двостороння угода про взаємний захист інвестицій з Нідерландами, яка забороняє експропріацію активів, крім випадків, коли така експропріація відбувається відповідно до правової процедури з метою захисту публічного інтересу на недискримінаційній основі із забезпеченням належної і справедливої компенсації вартості активу”, — пояснює аналітик Київської школи економіки, член санкційної групи Єрмака-Макфола Анна Власюк.

За її словами, навіть якщо Україна запевнить, що відчуження активів Фрідмана захищає публічний інтерес, держава все одно муситиме виплатити компенсації.

Крім того, націоналізація компанії, акції якої торгуються на світових фондових біржах, позначиться на інвестиційній привабливості України. Якщо порівнювати із “Сенс банком”, яким Фрідман володів через кіпрську компанію, то в України з Кіпром немає угоди про взаємний захист інвестицій. Але навіть попри це для націоналізації банку Верховна Рада ухвалювала спеціальний закон.

За інформацією співрозмовників ЕП у владі, варіанти повної націоналізації не розглядаються, розробляється механізм для відчуження лише частки Фрідмана. Такий варіант теж має труднощі, бо Veon перебуває в юрисдикції Нідерландів.

“Змусити Veon відчужити частку Фрідмана для України складно, бо відносини власності в корпоративній структурі мають місце в тій юрисдикції, де компанія зареєстрована. У цьому питанні необхідно звернутися до ЄС. Там мають ухвалити акти, які б зобов’язували компанії відчужувати частки, що належать підсанкційним особам. Однак це вбачається малоймовірним”, — додає Власюк.

Міжнародні приклади

4 січня 2022 року у Великій Британії набув чинності закон про національну безпеку та інвестиції. Він дозволяє уряду цієї країни перевіряти угоди протягом пʼяти років після їх укладання. Відповідно до цього уряд розпорядився продати регіонального провайдера Upp, який у 2021 році був куплений LetterOne.

Держсекретар з питань бізнесу, енергетики та промислової стратегії Грант Шеппс заявив, що володіння LetterOne компанією Upp є “ризиком для національної безпеки”. Очевидно, що таке рішення було вмотивоване наявністю серед власників LetterOne Фрідмана та Авена, які є підсанкційними особами.

Уряд також використав згаданий закон для блокування купівлі компанії HiLight Research компанією SiLight, яка виробляє напівпровідники в Шанхаї. Шеппс заявив, що технології HiLight можуть загрожувати національній безпеці Британії.

Подібна ситуація склалася в США довкола соцмережі TikTok. Тоді урядовий комітет з іноземних інвестицій попередив керівництво соціальної мережі, що у випадку зберігання акцій TikTok у китайських власників компанія зіткнеться з можливою забороною діяльності в Сполучених Штатах. Головним мотивом комітету було те, що застосунок може використовувати китайська розвідка.

Ігор ПИЛИПІВ