Альфа-Банк можуть передати державі чи продати, але росіян там не буде — Катерина Рожкова

У другій частині інтерв’ю LIGA.net перша заступниця голови Національного банку Катерина Рожкова розповіла про те, наскільки готові банки до роботи в умовах можливого блекауту, чи треба українцям запасатись готівкою, а також про курс гривні, небажану емісію та можливі сценарії майбутнього Альфа-Банку. 

Також читайте в першій частині інтерв’ю про зміни в Нацбанку за нового голови, про стійкість банківської системи та про переговори з Міжнародним валютним фондом.  

Зараз актуальна проблема для бізнесу і банків, зокрема, — перебої з електроенергією. НБУ вимагав від банків підготуватися до можливого блекауту і прозвітувати про це. Наскільки вони готові? 

Вимоги НБУ до безперебійної роботи банківського сектора сформовані багато років тому та відображені у планах безперервної діяльності банків. Це, зокрема, наявність резервних центрів обробки даних, елементів живлення, каналів зв’язку, поповнення і збереження готівки тощо. 

Якщо ж говорити про практичне виконання цих вимог, то зараз ми з банками напрацювали об’єднану мережу Power Banking. Що це? Кожен банк має організувати безперервну роботу щонайменше 35% своїх відділень в умовах тривалої відсутності електрики, забезпечивши їх необхідним обладнанням, каналами зв’язку, персоналом, касовою технікою, банкоматами, готівкою тощо.

Зараз у мережу Power Banking вже входять близько 1000 відділень системно важливих та інших банків, і їхня кількість постійно збільшується.

Також банки мають інформувати клієнтів про розташування “чергових” відділень всіма каналами: СМС, чати, сайти, все що завгодно, аби люди знали, куди звертатися у критичній ситуації.  

Банкоматна мережа має працювати на умовах “банкоматного роумінгу” — з розширеними лімітами для карток усіх банків. Також люди мають змогу зняти готівку в касах супермаркетів, аптек, АЗС. 

А запасів готівки вистачить? 

Готівки вистачить 100%. До речі, якогось ажіотажного попиту з боку населення ми не спостерігаємо. Хочу віддати належне нашим громадянам, вони все розуміють: може зникати зв’язок, ти можеш не розрахуватись карткою, але це тимчасові незручності.  

Чи потрібен запас готівки? Я б сказала неправду, якби стверджувала, що взагалі не потрібен. Справді, не всі магазини, аптеки мають генератори, і може бути ситуація, коли не працюють термінали. 

Який запас готівки потрібний, з огляду на ваш власний досвід? 

Особисто мені раз на тиждень треба закупити продукти харчування, і це, напевне, все.

Тож люди мають орієнтуватись на свої потреби. Тижнева потреба має бути забезпечена на випадок, якщо термінали в магазинах, аптеках поруч не працюватимуть. 

Крім того, навіть з погляду безпеки, якщо немає світла, не працює сигналізація, не варто багато готівки тримати вдома. 

Поговоримо про стан валютного ринку. Останнім часом витрати із золотовалютних резервів зменшуються, а самі резерви, навпаки, збільшуються і вже перевищили довоєнний рівень. Ситуація стабілізувалась і передумов для зміни офіційного курсу немає? 

Ми постійно калібруємо валютні обмеження. З одного боку, посилювали їх, аби убезпечити наші резерви, з іншого, намагались дати якісь альтернативні інструменти для населення, щоб зменшити тиск на готівковий ринок.  

Це спрацювало: посилення обмежень, боротьба з банкоматним туризмом тощо. І в жовтні ми продали з резервів $2 млрд, у листопаді — $1,6 млрд. Тоді як влітку було $4 млрд. Водночас кількість мігрантів і їхні витрати зберігаються приблизно на тому самому рівні. 

Тобто ми прибрали весь спекулятивний попит. А завдяки тому, що ми надали населенню інструменти, як вберегти гривню (можливість купити безготівково валюту і покласти на депозит, альтернативний депозит з захистом від курсових коливань), тиск на готівковий ринок зменшився.  

І розрив між готівковим і безготівковим курсом скоротився (не перевищує 10%). Коли влітку ми змінювали офіційний курс, насамперед це було пов’язано з великим розривом між готівковим і безготівковим курсом.  

Також тоді була інша ситуація з золотовалютними резервами: наші партнери обіцяли фінансову допомогу, але через бюрократичні процедури вона затримувалась. Тож ми витрачали резерви, а поповнювались вони не так ритмічно. 

Зараз ситуація кардинально змінилась: з початку повномасштабної війни ми отримали $28,5 млрд, що дозволило повернути резерви на довоєнний рівень. І це дає нам більше впевненості і ресурсу для впливу на курсову динаміку.

Тож на сьогодні підстав переглядати курс взагалі немає. 

А як щодо повернення до плаваючого курсу? 

Все залежить від того, коли ринок буде здатний сам себе збалансувати.  

З одного боку, у нас поступово збільшується експорт, покращується логістика, працює зерновий коридор. Це плюс. Також ми маємо оголошені та подекуди вже забюджетовані обсяги міжнародної допомоги на наступний рік. Вони значні.  

Та є декілька “але”. Війна продовжується. Невизначеність, пов’язана з війною, не стала меншою. Бюджет наступного року — це також бюджет війни, і, можливо, доведеться збільшувати витрати. 

Наші резерви зараз — один з головних елементів забезпечення макроекономічної і фінансової стабільності. Ми маємо їх берегти, забезпечуючи насамперед першочергові потреби. 

Позиція управлінської команди — на сьогодні ми не бачимо достатніх економічних передумов для переходу на ринкове ціноутворення.

Наступного року Мінфін планує покривати дефіцит бюджету без емісії Нацбанку. Якщо діалог з МВФ затягнеться і міжнародної допомоги буде не так багато, як ми хочемо, чи готовий НБУ вдатися знову до цього інструменту? 

Ми дуже цього не хочемо. І нам подобається, що Міністерство фінансів також цього не хоче. Тому не припускаємо думки, що щось може не вийти. Ми разом з урядом докладаємо всіх зусиль, щоб отримати міжнародну допомогу у необхідних обсягах. 

Крім того, у нас є величезний потенціал залучень на внутрішньому ринку. Це наш план Б. Не монетарне фінансування, а саме активізація первинного внутрішнього ринку. 

Це розуміємо ми, розуміє Мінфін. І наше завдання, щоби це зрозуміли банки. Щоб всі банки — не тільки державні — включилися в процес підтримки економіки не після перемоги, а вже зараз.

Ось завершиться війна перемогою, у людей купа грошей на рахунках (це зокрема ті 400 млрд у депсерфах), і вони починають це все витрачати. Що тоді робити з інфляцією? 

На сьогодні головними проінфляційними чинниками є війна та її наслідки: втрата виробничих потужностей, руйнація логістичних ланцюгів, дефіцит окремих товарів, суттєве скорочення експорту, енергетичний терор країни-агресора тощо. Натомість споживчий попит зараз пригнічений. 

Ми очікуємо, що після перемоги вплив згаданих інфляційних чинників суттєво зменшиться. Насамперед відбудеться зростання попиту, який стимулюватиме розвиток економіки та зростання ВВП: попит, спрямований на відновлення та розвиток бізнесу, на іпотеку тощо. 

Тож за умови зростання економіки споживчий попит навряд чи критично негативно впливатиме на інфляцію. 

Питання про Альфа-Банк. Хочу процитувати уривок з інтерв’ю голови НАЗК пана Новікова: “Ще в березні НАЗК назвало Михайла Фрідмана кандидатом на введення санкцій, але Нацбанк в особі заступника голови висловлював побоювання, що це може призвести до нестабільності банківської системи та нестабільності українського Альфа-Банку”. Чи не знаєте ви, що це за заступник голови НБУ був, і чи згодні ви, що в березні це могло зашкодити? 

Я пана Новікова дуже поважаю, але я не хотіла б коментувати його слова чи якось їх трактувати. Я можу розказати про ситуацію. З 25 лютого Альфа-Банк почав втрачати ліквідність. Навіть до внесення його акціонерів у всі санкційні списки наш бізнес і наше населення відреагували та сказали “ні” війні та особам, які можуть бути з нею пов’язані. 

З погляду Нацбанку Альфа-Банк — системно важливий банк, значна частина банківської інфраструктури. Для нас було важливо, особливо на початку війни, коли всі очікували, що банківська система взагалі припинить роботу, зберегти стабільну роботу банків та не допустити паніки. Нам це вдалось. 

Тобто в березні радикальні кроки були занадто ризикованими? 

НБУ не є політичним органом, і наші рішення стосовно банків ґрунтуються виключно на Законі “Про банки і банківську діяльність”. Після внесення акціонерів Альфа-Банку до санкційних списків, ми ухвалили рішення відсторонити їх від управління банком. 

Крім того, ми посилили нагляд за цим банком. Чи є прямий вплив на банк від санкцій? Немає. Є опосередкований — іміджевий, репутаційний, тому що відтоки які почались у перший день війни, продовжуються з різною інтенсивністю. 

Ресурсна база Альфа-Банку зараз становить близько 60 млрд грн. Кошти фізичних осіб гарантуються на 100% Фондом гарантування вкладів. А це близько 40 млрд грн — величезний тягар для бюджету. 

Кошти юридичних осіб не гарантуються. Але втрата цих коштів — це ефект доміно в економіці, яка й так сильно постраждала.  

Наше завдання було, проаналізувавши можливі наслідки для економіки, фінансової стабільності, обрати найменш болісний шлях.  

Нам для цього потрібний якийсь інструментарій, бо можливості суттєво поповнити ліквідність з якихось зовнішніх джерел наразі в банку фактично відсутні. 

Це зокрема закон про виведення з ринку системно важливого банку в умовах воєнного стану? 

Так. Закон дає нам інструментарій, який ми можемо за потреби застосувати до будь-якого системно важливого банку, щоб в разі реалізації несприятливого сценарію врятувати і клієнтів, і банк, і мінімізувати потенційні втрати бюджету. 

Але конкретно про Альфу ви кажете, що вони втрачають ліквідність і брати її фактично немає звідки. Чи можна сказати, що банк приречений? 

Я не робитиму прогнозів. Єдине, що можу сказати впевнено: ми діятимемо чітко в межах чинного законодавства. 

А якщо банк вистоїть у нинішньому вигляді, то в нас залишиться один з найбільших системних банків з власниками росіянами? 

Не залишиться. По-перше, акціонери вже сьогодні відсторонені через санкції від можливості ухвалювати рішення і виконувати свої функції. Законом про захист фінансової системи заборонено громадянам країни-агресора не те що бути акціонерами, а навіть обіймати якісь керівні посади в банках.  

Наступний крок — це вимога продати банк, щойно це стане можливим. Тобто акціонери, які перебувають під санкціями, ніколи не матимуть змогу повернутися до виконання своєї ролі акціонерів. 

У нас в країні не залишиться ані банків, ані страхових компаній, де акціонерами будуть підсанкційні особи або громадяни країн-агресорів. Сподіваюсь, і в інших секторах економіки буде так.