Святкове директорське пришестя

У святковий день 25 серпня о шостій вечора чотири сотні молодих хлопців у чорних сорочках з написом “Охорона”, котрі прибули до міста на дванадцяти автобусах, оточили завод. Дуже швидко зайняли позицію для наступу і почали бойові дії.

Озброєнню груп нападу має позаздрити армійський спецназ. В одній руці типового нападника — пістолет, в іншій — шмат залізної труби або середнього розміру ковальський молот, газові гранати з “Черемухою” за ременем та спеціальні пристрої для різання арматури і решіток.

Наслідки військового конфлікту через три години вже бачили відвідувачі Третьої міської лікарня та кременчуцькі хірурги, які у весь голос й останніми словами згадували бойовиків й діставали з їхніх плеч та ніг гумові кулі. Глядачам було весело. Лікарям, яких покликали у святковий день до лікарні — не зовсім. Пораненим — боляче.

Бій був жорстокий, ніхто не жалів ані чужої, ані своєї крові. “На посту №5 [друга прохідна підприємства] ми оборонялися годину”, — розповідає охоронник в обірваній сорочці. Їх було двісті, а нас лише тридцять”, — говорить хлопчина. Співрозмовник, один з переможених, котрий до останнього захищав інтереси комерційного банку “Форум”, сидить разом зі своїми такими ж побитими товаришами на асфальті під заводом та викладає свою історію. Зміст почутого — нападники перемогли, бо переважали числом.

Натомість новий директор сталеливарного — представник групи ТАС Дмитро Черненко такі слова заперечує. На своїй першій прес-конференції він повідомив, що не знає, звідки на сталеливарному так багато побитих і поранених. Новий директор прийшов на підприємство тоді, коли на прохідній вже не було охоронців. Апофеоз бійки — жахливу сутичку в коридорі другого поверху заводоуправління з пробитими головами, поламаними руками й бризками крові, яку ще довго відтиратимуть зі стін та підлоги, пан Черненко не бачив.

Правоохоронці не склали зброю

“Ми пропустили на підприємство нового директора, бо він показав правоустановчі документи. А щодо бійки, то її нам вдалося вгамувати”, — розповідає вже наступного дня заступник начальника Кременчуцького міського управління внутрішніх справ Олег Романенко. Спілкування відбувається з поруч вже непрацюючим банкоматом банку “Форум”, що на центральній прохідній. Скрізь — сліди боротьби: розкидані чеки з банкомату, розбите скло, відігнуті й розрізані решітки...

На “сталеливарно-міліцейському” посту цей правоохоронець перебуває вже добу. Поруч з ним — міліціянти з “Беркуту”, неподалік — полтавський спецпідрозділ УБОЗу “Сокіл”. Окремо — міліціонери з місцевого патрульно-постового батальйону, чиї прозорі щити та чорні каски мирно лежать на траві. Війна, в якій правоохоронці добряче працювали гумовими палицями — лише в полон узяли три десятки нападників, скінчилася.

Обдертих і побитих колишніх захисників Кременчуцького сталеливарного, по п’ять осіб під спеціальним конвоєм, пропускають на територію підприємства, аби ті змогли винести свої речі із заводоуправління — сумки з одягом, надувні матраци та пляшки з мінеральною водою.

Переможці теж люди, тож їх подарунок — два ящики з печивом — переможені зустрічають із розумінням. Побиті охоронці теж громадяни, хоч і захищали інтереси “чужих” акціонерів.

“Я не здамся без бою... ”

Висновок першої післяштурмової доби — пристрасті не вгамовуються. Але це більше стосується спілкування нової та старої команд управлінців сталеливарного.

Зранку, 26 серпня, заступник голови правління ВАТ “КСЗ” Наталя Руда агітувала робітників, котрі йшли на роботу, розпочати страйк. Її не всі слухали, а через п'ять годин того ж дня спеціальним прес-релізом, поширеним для ЗМІ новим керівництвом підприємства, ця жінка вже була оголошена такою, що не працює на заводі...

На підприємство прийшли нові власники. Представників старого — усіх управлінців підприємства, включно з головним інженером Миколою Клітіним — за прохідну вже не пропускають.

У таких кривавих бізнес-суперечках ніколи не обходиться без політиків. Нардепи від фракції БЮТ Валерій Камчатний та Петро Гайсюк висловили на телекамеру своє негативне ставлення до бійки. Але телекамера і хлопці при ній працюють на Дев’ятому телеканалі Дніпропетровська. Саме у Дніпропетровскьку і приймалося рішення про нинішній штурм...

“Зрозуміло, чому приїхали ці люди. Павло Лебедєв, колишній голова наглядової ради ВАТ “Кременчуцький стальзавод” теж є нардепом фракції БЮТ”, — одразу коментують появу людей з посвідченнями нардепів численні юристи і адвокати нового керівництва. Від трагічного до смішного один крок, і він не забарився. У вигляді представника місцевої виконавчої служби.

До центральної прохідної приходить співробітниця Крюківського районного управління виконавчої служби. У неї в руках виконавче провадження місцевого суду, яким новому керівникові заводу Дмитру Черненку заборонено чинити будь-які дії на підприємстві. Однак виконавець чує пояснення — що нового голови правління ВАТ на підприємстві немає і де він — невідомо. Тож зачитувати папір нікому [за півгодини до прибуття судового виконавця новий директор проводив свою першу конференцію].

До того ж постанова з печаткою викликає вибух емоцій. У бізнес-групи, яка захопила завод, є така ж сама виконавча ухвала з такою ж печаткою й таким же підписом. Але вона — протилежного змісту. У першому документі йдеться про те, що ніхто не може чинити перепони новому керівнику, призначеному у Дніпропетровську...

Хто чубиться і в кого відірвуть волосся?

У цій ситуації найгірше не нападникам, які зуміли оминути приготовлені для них дошки із величезними вбитими гвіздками. Не найгірше й захисникам, які за заробітну платню у 2 тисячі гривень щомісяця підставляли свої голови під залізні бити та гумові кулі.

На підприємстві ще є робітники, про існування яких забули усі акціонери. Саме їм плавити сталь та виробляти вагонні балки, за які так серйозно українські мільйонери воюють один з одним. Рахунок їхньої боротьби вже відомий. У першому таймі мордобою — 1:0 на користь акціонерів ТАС, власників ВАТ “Дніпрометиз”. У програші банкір Юрушев та його іранські колеги. Далі ж буде.

Як повідомив на першій прес-конференції новий керівник підприємства пан Черненко, Кременчуцький сталеливарний завод сьогодні фактично заблокований. Усі магістралі та дороги з підприємства перекриті, що не дає можливості нормально працювати та виробляти продукцію.

У перший післясвятковий робочий день о сьомій ранку на площі перед адмінбудинком ВАТ “Кременчуцький стальзавод” відбулися одночасно два мітинги. З двох місць синхронно виступали представники старого і нового менеджменту. Обидві сторони закликали півтисячі працівників розходитися по домівках. У штатному переліку ВАТ “КСЗ” — 5 тисяч працівників. З яких коштів їм платитимуть зарплату — невідомо.