За рік роботи ТОП-менеджмент ОГХК не виконав жодної із своїх попередніх обіцянок

Стратегічні завдання, які ставив перед собою та підприємством на початку 2023 року ТОП-менеджмент ОГХК — не виконано. Про це свідчать результати порівняння публічних заяв очільників правління компанії із реальними показниками її фінансово-економічної діяльності у 2023 році. Про це повідомляють ЗМІ.

Так, новий керівник держкомпанії Д.Каландадзе у своїх заявах для преси навесні 2023 року обіцяв: розробити стратегію розвитку, прибрати компанії-посередники та укласти прямі угоди із кінцевими споживачами продукції, збільшити ресурсну базу, продати 170 тис тон продукції, отримати 50 млн. дол. виручки, вийти на довоєнні обсяги виробництва та запустити зупинені гірничо-збагачувальні комбінати. У березні 2024 року, підводячи річні підсумки роботи, перший заступник голови правління ОГХК Є.Перелигін заявив про те, що “незважаючи на усі складнощі воєнного часу, компанії вдалося відвантажити понад 102 тис тон продукції, повністю позбавитися боргів по зарплаті та електроенергії, залучити серію передплат за готову продукцію, відкрити нові шляхи постачань для кінцевих споживачів світового рівня і т.і.” — відзначають журналісти.

Проте, за підрахунками ЗМІ, нічого з цього менеджменту зробити не вдалося. В реальності ОГХК завершила рік із збитками в розмірі 12,7 млн. дол., падінням продажів на 12 млн. дол., зниженням рентабельності на 23%, падінням випуску готової продукції на 41%, скороченням робочих місць на 9-10% та триваючим простоєм гірничо-збагачувальних комбінатів.

За інформацією Реєстра боржників та Опендатабот, ОГХК також має заборгованість по виплаті заробітної плати в розмірі 2 711 430.43 грн., її філія “Вільногірський ГЗК” — 627 402.24 грн., “Іршанський ГЗК” — 11 137.44 грн. При цьому, ІГЗК простоював увесь 2023 рік та виробив біля 20 тис. тон ільменіту, замість 200 тис. тон., в той час як ВГМК вже другий рік поспіль продовжує працювати в режимі “два тижні на місяць”.

Оптимістичні плани щодо відвантажень сотень тисяч тон продукції новим прямим іноземним покупцям, за словами журналістів, також виявилися “видаванням бажаного за дійсне”. З травня вдалося реалізувати лише 30 тис тон ільменіту ІГОКу на чеську компанію Precheza та 35 тис тон ільменіту ВГМК на американську Сhemours. Укладання прямих угод із великими споживачами продукції та співробітництво із надійними компаніями світового рівня — залишилося лише декларацією. Замість цього, новий склад правління компанії пішов тією ж самою дорогою, що й більшість сумнозвісних попередників — у непрозору дрібну торгівлю із різними трейдерами-дебютантами, більшість з яких має явне українське коріння, як т в польських компанях Timr і Agroorganika, австрійській A5 trading, швейцарській Cowax.

За інформацією ЗМІ, через нездатність побудувати ефективну систему корпоративного експортного контролю, продукція ОГХК як потрапляла, так і продовжує потрапляти на підсанкційні ринки. У вересні-жовтні 2023 року на запит Agroorganika Polska Sp.z.o.o, через KS Terminal (Рига, Латвія) для MSC Agency (Індия, порт Мумбай), було відвантажено великі партії рутілового, цирконового та дистен-сіліманітового концентратів. Контролери не звернули увагу на той факт, що MSC Agency є підрозділом судно-плавної компанії і не може бути кінцевим споживачем продукції, а Індія взагалі є найбільшим світовим продавцем сіліманіту і раніше ніколи його не купляла в Україні. Вірогідно, цей товар було перевантажено, перефасовано та відправлено в Санкт-Петербург. Ще одним покупцем продукції ОГХК через компанію-посередника “TIMR” стала французька Pousseur SAS, яка у вересні-жовтні придбала 579 тон. дистен-сіліманіту КДСЗ и КДСП, половина якого була нетипового помолу марки “К”. Контролери проігнорували ту обставину, що така велика партія значно перевищує дворічні можливості споживання французів і що нехарактерний помол марки “К” було спеціально колись розроблено для білоруської компанії “Полоцк-Стекловолокно”. До того ж, французькі виробники скловолокна взагалі ніколи не використовують порошок, а лише пісок КДСЗ. Частина цієї партії концентрату опинилася на білоруському заводі зварювальних електродів “Ватра”, а частина могла потрапити на виробництва російської “Объединенной двигателестроительной корпорации”, яка до війни купляла КДСП виробництва ОГХК для виробництва авіаційних і ракетних двигунів.

Попри декларації, за увесь 2023 рік керівництвом і юристами ОГХК не було зроблено жодного реального кроку щодо нарощування ресурсної бази та відновлення контролю держави над раніше втраченими Селищанським родовищем на Житомирщині і Матронівською дільницею на Дніпропетровщині. На сьогоднішній день, обидва цих родовища досі знаходяться на балансі ГЗК “DF-group”.

Так звані “здобутки ОГХК у 2023 році” та усі попередні заяви керівництва держкомпанії виявилися “мильною бульбашкою”. За рік роботи, команда “Каландадзе-Перелигіна” не лише не покращила показники фінансово-економічної ефективності ОГХК і не навела лад в питаннях виробництва, але й привела раніше рентабельний держактив до скрутного фінансового становища напередодні Великої приватизації — зазначають ЗМІ.