Європерспективи України руйнує марш Януковича

Стаття “Тевтонський марш” Костя Бондаренка справляє враження. Агресивний дух з елементами ксенофобії та рівень аргументації більше би пасували офіційній білоруській пропаганді. Втім, як видно, українська швидко наближається до її стандартів.

Причини очевидні.

Янукович не зможе грати далі свою гру в євроінтеграцію. На словах і в деклараціях хотіти до Євросоюзу, на ділі ж — руйнувати в Україні все те, що робить просування в Європу можливим.

Швидше за все, на Банковій зрозуміли примарність перспектив навіть на парафування Угоди про асоціацію з ЄС, оскільки той вимагає для цього конкретних кроків. Грудневий саміт Україна-ЄС якщо й відбудеться, то жодного тріумфу Януковичу не принесе.

Отже, треба якось пояснити провал євроінтеграційних обіцянок і планів та знайти винних. Звісно ж, назовні.

Пояснення таке: Угоду про асоціацію не буде парафовано, оскільки Євросоюз не дає згоди на згадку в тексті перспектив членства України. А винною в європейській безнадії України призначено Німеччину й німців — від тевтонів до Ангели Меркель.

Насамперед, сама теза про крах європейського майбутнього України через відсутність перспективи членства є банальними “казками для приїжджих”.

Найпершим і найголовнішим для країни, яка хоче вступити до Євросоюзу, є її внутрішній розвиток. Демократія плюс ринкова економіка — це два критерії, дотримання яких потрібне для інтеграції з ЄС.

Ісландія, яка подала заявку на вступ 2009 року, ніколи не мала перспектив членства — але є однорідною з Євросоюзом у сенсі демократичного розвитку й глибоко інтегрованою економічно. Зараз вона веде переговори про вступ.

Також без перспектив членства, скажімо, приєднувалися до ЄС 1995 року Австрія, Швеція, Фінляндія. У держав-членів Євросоюзу не було жодних підстав відмовити їм у вступі, гарантованому статтею 49 Договору про Євросоюз.

Умова, знову ж, чітка: демократія й функціонуюча ринкова економіка.

Угода про асоціацію з ЄС , частиною якої є Угода про вільну торгівлю, дає Україні можливість стати тотожною з Євросоюзом у тому, що стосується демократії, і глибоко інтегрованою з ним економічно.

Тому “принциповість” українського керівництва в питанні перспектив членства виглядає нічим іншим як небажанням укладати з ЄС документ, який зобов'язує до справжніх проєвропейських перетворень.

Для суспільства ж вигадують і вигадуватимуть інші причини, називатимуть ворогів і диверсантів.

До речі, Німеччина далеко не єдина держава ЄС, яка не погоджується на надання Україні перспектив членства — принаймні половина їх не готова до цього. Тобто, за бажанням можна буде описати ще з десяток різних “маршів”.

При цьому справді згубним для європейського майбутнього України є “марш Януковича”.

Аж ніяк не Німеччина, Франція чи Нідерланди придушують тут демократію.

Не Меркель із Саркозі наказали ув'язнити Тимошенко.

Не тевтони чи татаро-монголи шахрайськими методами створили навесні 2010 у Верховній Раді пропрезидентську більшість, а потім повернули Януковичу повноваження Кучми.

І навіть не німець Геббельс, даруйте, вигадує нині нісенітниці, щоб відвернути увагу суспільства від цих та інших антиєвропейських кроків, які й ведуть до краху відносин України та ЄС.

Анатолій МАРЦИНОВСЬКИЙ, журналіст “Газети по-українськи”