Європа виходить з кризи. А Україна?

Глобальна економічна криза кинула виклик економічній та грошово-кредитній політиці Європейського союзу і викрила слабкі елементи механізмів поточної міждержавної координації.

Фінансова та макроекономічна нестійкість, які виникли за роки перед кризою, значно збільшили уразливість економіки Євросоюзу. Як наслідок, фінансові системи ЄС мали дефіцит бюджету на рівні 7% ВВП, а рівень боргових зобов'язань перевищив 80% ВВП.

Реакцією на виклики економічної кризи стали системні заходи з боку ЄС, спрямовані на зменшення впливу негативних факторів та забезпечення стійкого економічного розвитку.

Оцінка результативності кроків, зроблених у країнах-членах ЄС та єврозони, корисна для України, оскільки її економіка ще перебуває “на лікарняному”.

Повільний рух угору

Протягом 2008-2009 років було здійснено низку заходів короткострокової перспективи щодо стабілізації фінансового сектора та відновлення економіки ЄС. Слід визначити, що позитивна динаміка основних макроекономічних індикаторів свідчить про правильність розроблених кроків.

Так, у третьому кварталі 2009 року порівняно з другим кварталом ВВП країн ЄС-27 збільшився на 0,3%, у четвертому кварталі порівняно з третім — на 0,1%, у першому кварталі 2010 року порівняно з четвертим кварталом 2009 року — на 0,2%.

Слід відзначити й інші важливі аспекти економіки ЄС.

По-перше, у березні 2010 року порівняно з березнем 2009 року промислове виробництво країн єврозони зросло на 6,9% та на 6% — країн ЄС-27.

По-друге, за підсумками 2009 року країни єврозони мають позитивний торгівельний баланс у розмірі 4,5 мільярда євро. При цьому слід визнати дефіцит торгівельного балансу для ЄС-27 у розмірі 7,1 мільярда євро.

По-третє, 2009 року обсяг надходжень прямих іноземних інвестицій до країн ЄС-27 склав 2,2% ВВП. З них найбільші показники зростання зафіксовано на Кіпрі — 27% ВВП, Ірландії — 9,1%, Швеції — 8,4%, Естонії — 7,7% та Данії — 5,1%.

У квітні 2010 року Індекс економічних настроїв продовжив зростати і досяг 101,9% у країнах ЄС-27, а в країнах єврозони — 100,6%.

Вагомим фактором пожвавлення є ріст Індексу економічних настроїв у чотирьох найбільших економік єврозони та Британії. Німеччина повідомила про зростання на 4,3 відсоткового пункту, Франція — на 2 відсоткові пункти, Італія — на 1,5 відсоткового пункту, Іспанія — на 1,1 відсоткового пункту.

На користь позитивного сценарію розвитку економіки ЄС у найближчій перспективі свідчать зміни у прогнозах стосовно надходжень прямих іноземних інвестицій у 2010 році, адже зростання їх обсягів є чітким сигналом з боку інвесторів про довіру та підтримку економічної політики.

Прогнози щодо надходження прямих іноземних інвестицій у 2010 році за окремими секторами економіки ЄС, зроблені у жовтні-листопаді 2009 року, були достатньо песимістичними — зменшення очікувалося майже за усіма секторами. Однак уже навесні 2010 року ці розрахунки змінилися.

Найбільше зростання очікується для секторів “Споживчі товари тривалого терміну споживання” та “Проміжні товари” — 8% та 6,7% відповідно. Також позитивні зміни торкнулися засобів виробництва, споживчих товарів нетривалого терміну споживання та, що важливо, автомобілів. У негативній зоні — сектор “Їжа та напої”.

Сьогодні, коли у ЄС спостерігається стабілізація та зростання, приймаються рішення, спрямовані на середньострокову та довгострокову перспективи.

У травні 2010 року Єврокомісія ухвалила документ, який визначає принципи діяльності законодавчої та виконавчої влади у країнах-членах ЄС в контексті реалізації програми “Європа 2020”.

Також було ухвалено зміни до угоди ЄС “Про стабільність та розвиток”, якими запроваджено інструмент “Європейський семестр”. Він має координувати процеси підготовки національних бюджетів країн-членів ЄС та економічних реформ.

На думку розробників, уникнути багатьох проблем дозволить співпраця на початкових стадіях бюджетного процесу. “Європейський семестр” також передбачає здійснення спільної оцінки та координації фіскальної політики.

У змінах до угоди ЄС значну увагу приділено процедурам корегування надмірного дефіциту бюджету та зовнішнього боргу для країн, які порушили погоджені граничні межі. Ініціювання процедур впливу на порушників відбуватиметься у разі, якщо зовнішній борг перевищить 60% ВВП, а дефіцит бюджету — 3% ВВП.

Керуючись такими параметрами, Єврокомісія у травні 2010 року вирішила започаткувати відповідні процедури щодо п'яти країн ЄС, які перевищили названі граничні параметри. Це Болгарія, Данія, Кіпр, Люксембург і Фінляндія.

Так, за підсумками 2009 року загальний дефіцит держбюджету Болгарії досяг 3,9% ВВП, Кіпру — 6,1%, при цьому загальний сукупний борг майже досяг 60% ВВП і далі зростає. У Данії розмір дефіциту складає 5,4%, Фінляндії — 4,1%.

Падіння євро і реформи

Починаючи з лютого 2010 року, динаміка зниження курсу євро до долара стала гострою темою для обговорення в урядових та експертних колах. В Україні, з огляду на несприятливу кон'юнктуру, більшість українських емітентів відклали випуски єврооблігацій, поки ситуація на світових ринках не стабілізується.

Разом з цим, послаблення курсу євро не слід розглядати лише у негативному аспекті. Навпаки, за рахунок цього ЄС досягнув економічного ефекту, який, за різними оцінками, співвідноситься з ефектом, отриманим за рахунок виділення фінансових резервів на підтримку банківського сектора. Зокрема, послаблений євро стимулював експорт, що вже викликало занепокоєння з боку Китаю та США.

На боротьбу з кризою країни ЄС витратили до 3% ВВП, але обсяг витрат ростиме, якщо у подальшому фінансова підтримка здійснюватиметься без структурних реформ. В іншому випадку виділені гроші можуть спричинити другу хвилю кризи, говорили учасники Брюссельського економічного форуму 25 травня 2010 року.

Вирішення найгостріших проблем, пов'язаних з подоланням економічної кризи, закладено у проекті бюджету ЄС на 2011 рік. Із загальної суми доходів, а це 142 мільярди євро, на структурні реформи передбачено 64,4 мільярда євро або 45,4%.

Слід зазначити, що цей показник значно перевищує обсяги, визначені у бюджеті Євросоюзу на 2010 рік. Окрім цього, на забезпечення завдань програми “Європа 2020” у бюджеті-2010 закладено 57,9 мільярда євро або 40,1%.

Серед структурних реформ у країнах ЄС значну увагу приділено змінам у системі оподаткування. Однак уряди цих держав для наповнення бюджету не збільшують податки. Основний напрям реформ — боротьба з ухиляннями від їх сплати за рахунок розширення обміну даними між країнами ЄС та офшорними територіями.

Також у ЄС є приклади вдалих заходів щодо збільшення державних доходів за рахунок програм легалізації доходів, з яких не сплачено податки. Так, в Італії за вересень-грудень 2009 року до бюджету вдалося мобілізувати 94 мільярди євро, які раніше знаходилися в офшорних зонах і були недоступні для оподаткування.

Аналіз результативності антикризової підтримки банків країн ЄС спонукав змінити раніше існуючий механізм. Основною метою нового підходу є перенесення джерела формування стабілізаційних ресурсів з держбюджету до самих банків.

Чиновники вирішили, що витрати на запобігання кризи коштуватимуть значно менше, ніж боротьба з її наслідками. Запропонований механізм обговорюватимуть лідери G8 і G20 під час саммітів у Торонто 25-26 червня.

Головний ризик — хибні розрахунки

Як свідчить досвід країн ЄС, одним з основних засобів подолання негативних наслідків світової економічної кризи є запровадження структурних реформ.

Значні ризики для виходу української економіки з кризи вмонтовано у розрахунки макроекономічних показників, які використовуються при розробці основних параметрів бюджету.

Помилки у визначенні таких параметрів, як дефіцит бюджету, державний борг, рівень інфляції, зростання або зменшення рівня ВВП можуть мати значний негативний вплив при формуванні та реалізації структурних реформ.

Наприклад, минулим урядом рівень дефіциту бюджету за підсумками 2009 року значно занижувався. Згідно із заявами, що лунали у січні-лютому 2010 року, дефіцит бюджету начебто вдалося втримати нижче позначки 3% ВВП. Як відомо, закон про бюджет-2009 передбачає дефіцит на рівні 2,97% ВВП.

Однак, за перерахунками Мінфіну, у березні 2010 року реальний дефіцит становив 103,8 мільярда гривень при плані 33 мільярди гривень, що складає 11,1% ВВП.

Помилки були допущені і при визначенні показників ВВП. Так, при формуванні бюджету-2009 планувалося зростання реального ВВП на рівні 0,4%, фактично ж відбулося його скорочення на 15%. Номінальний ВВП очікувався в обсязі 1 046,5 мільярда гривень, а насправді він був на 134 мільярди гривень меншим.

Експертні підрахунки дефіциту за 2009 рік перевищують дані Мінфіну.

Так, 116,3 мільярда гривень загальної суми дефіциту складаються: з 21,6 мільярда гривень або 18,6% — за даними державного казначейства, 49,8 мільярда гривень або 42,8% — рекапіталізація та поповнення статутних фондів, 15,6 мільярда гривень або 13,4% — запозичення МВФ, 16,9 мільярда гривень або 14,5% — неповернений ПДВ, 12,4 мільярда гривень або 10,7% — переплати.

Судячи з усього, Україна ще з 2007 року не відповідає параметрам ЄС щодо рівня державного боргу, який тоді перевищив 60% ВВП. У 2009 році він досяг майже 90%, що вимагає від українського уряду комплексних структурних реформ.

Зараз необхідно розпочинати роботу над бюджетом України на 2011 рік, у якому слід передбачити реалізацію важливих економічних та соціальних завдань, але робити це треба на основі реальних макроекономічних показників.

Це дасть можливість залучити значні фінансові ресурси від інвесторів та міжнародних фінансових організацій і нарешті почати вихід з кризи.

Костянтин КУЗНЄЦОВ