Європа не може без російського газу, Україна не припиняє транзит. Як же позбавити Кремль 100 мільярдів?

На початку квітня Євросоюз заборонив імпорт російського вугілля із серпня. У черговий — шостий — пакет санкцій включили часткове ембарго на нафту.

Про заборону імпорту російського газу взагалі не йдеться. В ЄС не будуть обговорювати газове ембарго в рамках наступного пакета санкцій проти Росії, це виключено. Тимчасом аналітики Citigroup підрахували, що у 2022 році доходи РФ від продажу блакитного палива сягнуть рекордних 100 млрд дол. Це удвічі більше, ніж у 2021 році.

Парадоксально, але, крім цього, з початку війни Україна, закликаючи світ заборонити імпорт російських енергоносіїв, сама не припиняє їх транзит по своїй території.

Кому та якими маршрутами Росія постачає газ, коли ЄС злізе з “енергетичної голки” Кремля та чому Україна не зупиняє постачання палива через вітчизняну ГТС?

Як Росія постачає газ у ЄС

До війни “Газпром” щороку постачав у Євросоюз 150-155 млрд куб м блакитного палива. Це близько 40% від усього газового імпорту ЄС. Транспортувати газ європейським споживачам Росія може через п'ять газогонів.

Перший — газотранспортна система України потужністю 142,5 млрд куб м на рік. Цей шлях може майже повністю задовольнити всі потреби Євросоюзу в газі. Утім, наразі він використовується менш ніж на третину.

Згідно з п’ятирічним транзитним контрактом від 2019 року, через Україну щороку мають проходити 40 млрд куб м газу за принципом “качай або плати”. Тобто навіть якщо росіяни не будуть постачати паливо через Україну, їм все одно доведеться платити Києву суму з розрахунку транзиту 40 млрд куб м.

За словами голови “Нафтогазу” Юрія Вітренка, “Газпром” не виконує контрактні зобов’язання і платить менше. НАК уже почав передарбітражну процедуру.

“Готуємо з юристами звернення до “Газпрому”. Є певний час, упродовж якого ми маємо спробувати вирішити питання до арбітражу. Якщо не вирішимо — новий арбітраж”, — заявив Вітренко.

Другий маршрут — обидві нитки “Північного потоку”. Кожна може транспортувати 55 млрд куб м газу на рік, вони працюють майже на повну потужність. Оператор ГТС та “Нафтогаз” закликали Німеччину суттєво обмежити використання “Північного потоку-1”, а частину обсягів з нього переправити на українську ГТС.

Третій газогін — Ямал-Європа потужністю 38 млрд куб м на рік. Ним газ постачався через Росію, Білорусь та Польщу до Німеччини. На початку травня Кремль заблокував цю трубу, щоб покарати Польщу за підтримку України.

Четвертий маршрут — “Турецький потік”. Він може транспортувати 15,75 млрд куб м газу на рік. Як і “Північний потік-1”, він працює на повну потужність.

П'ятий — ”Голубий потік”. Прокачка палива через цей газогін до Туреччини була відновлена три дні тому.

Його пропускна потужність — до 47,35 млн кубів на добу. Минулого року через “Блакитний потік” було прокачано 15,98 млрд кубів.

Чому Україна не припиняє транзит

Після початку війни країни ЄС почали говорити про необхідність запровадження ембарго на всі енергоносії з Росії. Однак якщо відмову від імпорту нафти світ собі може дозволити, то з газом так не вийде — на це знадобляться кілька років.

Розуміючи це, Кремль висунув країнам ЄС вимогу сплачувати за газ рублями, а тим, хто не погодився на це, зупинив постачання. Зокрема, на поступки Путіну не пішли польська PGNiG, болгарська Bulgargaz та фінська Gasum.

Водночас платять за газ у євро й отримують паливо з РФ угорська MVM, німецькі VNG, RWE та Uniper, французька Engie, італійська Eni, австрійська OMV, чеська ČEZ, словацька SPP та словенська Geoplin.

Розуміючи, що країни Євросоюзу все одно купуватимуть російський газ, Україна наполягає, щоб її ГТС використовувалася максимально. Цьому є кілька причин.

По-перше, Україна прагне показати ЄС, що вона надійний транзитер і відповідально виконує свої зобов’язання перед західними партнерами.

“Ми надаємо послугу з транзиту, а споживачі або контрагенти — це європейські компанії. Зупинка транзиту означатиме невиконання взятих зобов'язань перед європейськими компаніями”, — пояснює міністр енергетики Герман Галущенко.

Тож доки ЄС не відмовиться від газу з Росії, він має йти через українську ГТС.

По-друге, є безпековий аспект. Транзит гарантує, що ворог не знищуватиме ГТС, яка використовується і для постачання газу внутрішнім споживачам. Яскравий приклад — розгром Кременчуцького НПЗ і майже 30 нафтобаз спричинив паливну кризу з рекордним зростанням цін та чергами на АЗС.

По-третє, постачання газу дозволяє Україні отримувати валютну виручку та зберігати робочі місця для тисяч працівників галузі.

У перші тижні війни українська влада шукала механізми, щоб гроші за продане країнам Євросоюзу паливо не доходили до росіян, а були заморожені.

Пропонувалося запровадити окремі ескроу-рахунки, на які б зараховувалися кошти, а згодом їх би використали для виплати компенсацій Україні. Утім, за словами заступниці міністра енергетики Лани Зеркаль, ця пропозиція не знайшла великої підтримки на Заході і “трошки зависла в повітрі”.

Як злізти з “газової голки” Кремля

Українські та міжнародні фахівці відзначають, що швидко відмовитися від російських енергоносіїв Євросоюз не зможе. На це знадобляться роки.

За словами експерта з енергетичних питань Михайла Крутіхіна, ЄС планував зменшити залежність від поставок палива з Росії з 2006 року. Для цього ухвалили чимало резолюцій, але ці наміри не були втілені до газової кризи зимового сезону 2021-2022 років і вторгнення РФ в Україну.

“Дискусії навколо рішучості ЄС обмежити імпорт і в підсумку відмовитися від російського газу зосереджені на здатності країн забезпечувати альтернативні обсяги та розширювати газову інфраструктуру”, — пояснює аналітик міжнародної організації у сфері енергетики ICIS Аура Сабадус.

За її словами, з початку 2022 року основним джерелом поставок блакитного палива в Євросоюз був скраплений газ (СПГ) із США. Далі йшов норвезький трубопровідний газ. Російський імпорт — лише на третьому місці.

“Залежність від скрапленого газу, імовірно, зростатиме. У короткостроковій перспективі обіцянка додаткового постачання 15 мільярдів кубометрів на рік СПГ із США на додаток до 22 мільярдів кубометрів, відвантажених 2021 року, лише частково допоможе замінити 150-155 мільярдів кубометрів газу з Росії.

Також можна розглядати поставки блакитного палива з Норвегії, Алжиру, Єгипту й Катару. Багато залежатиме і від рівня попиту в Азії, зокрема в Китаї, який “випав” через поточні обмеження, пов’язані з ковідом”, — каже Сабадус.

На думку Крутіхіна, несвоєчасна реакція на плани Росії перетворити газ на зброю є перешкодою для газового ембарго: кілька держав Європейського Союзу фізично не можуть відмовитися від російського газу. Однак, каже експерт, до 2025 року ЄС здатний досягти газової незалежності від РФ.

“За три роки ЄС та Британія можуть замінити третину російського газу на СПГ. Відновлювана енергія допоможе замінити ще 20%, енергоефективність додасть 8-10%, теплові насоси та електричне опалення — ще 15%. Решту замінять енергозберігаючі реформи залежних від газу галузей”, — зазначив Крутіхін.

Водночас гендиректор Оператора ГТС Сергій Макогон переконаний, що ЄС може позбавитися залежності від російських енергоносіїв на рік раніше.

“Запрацював інтерконектор GIPL між Польщею та Литвою, який приєднав країни Балтії до європейського газового ринку. Литва відмовилася від імпорту російського газу, її потреби задовольняє СПГ-термінал у Клайпеді.

Італія, яка отримує близько 40% газу з Росії, прагне диверсифікувати постачання. Вона хоче збільшити імпорт з Алжиру. Болгарія домовилася про постачання зрідженого газу із США з червня”, — розповів Макогон.

Експертка з питань газу секретаріату Енергетичного співтовариства Кароліна Чегір каже, що Єврокомісія ухвалила план відмови від російських енергоносіїв вартістю 300 млрд євро, який повинен прискорити “зелений” перехід.

“Як і коли буде знайдена альтернатива, точно відповісти важко. Хоча напрямок однозначний: залежність від газу з Росії буде подолана цього літа, до кінця 2022 року чи в найближчі роки. Усе залежить від ситуації в країнах ЄС, але повернення до формату довоєнних зв’язків точно не буде”, — упевнена Чегір.