Історія “ідейного” спадку

Залужний — не єдиний українець, хто несподівано для самого себе був згаданий у заповіті. Отримання спадку також підтвердили Український Католицький Університет, Києво-Могилянська академія та ансамбль “Хорея козацька”.

Як вони розпоряджатимуться коштами та чому Степанець обрав саме їх?   

Ким був Григорій Степанець

“Містер Степанець був неймовірним чоловіком, — відповідає на запит Forbes вашингтонська юристка Лора Хоекстер, що представляє інтереси покійного. — Його родина хотіла б зберігати фокус на ньому, а не на собі”. Степанець і його дружина Алла померли у жовтні з різницею в один день, тож рідні досі переживають цю втрату, додала Хоекстер.

Що відомо про Степанця? Він народився у Вінниці 1938 року, втратив на війні батька. Разом із матір’ю його евакуювали на Урал, звідки вони повернулись після травня 1945 року. Їжі у Винниці було небагато — родина вижила завдяки дядьку, який був ветераном, втратив ногу на війні та ділився зі Степанцями військовим пайком.   

Був хорошим учнем і захоплювався освітою. Закінчив школу з золотою медаллю, отримав ступені магістра з математики і фізики та кандидата наук із фізичної хімії у Московському університеті імені Ломоносова. Вільно говорив українською, російською, німецькою, італійською, англійською.  

Степанець працював старшим системним програмістом і аналітиком. Під час роботи у московському Геофізичному науково-дослідному інституті підписав листа на підтримку дисидентів — незабаром після цього був звільнений. За Степанцем стежив КДБ, Григорій не міг працювати та отримати візу, щоб залишити СРСР.

Зрештою за правління Горбачова вченому вдалось виїхати. У 1989-му він прибув до США та влаштувався в Microsoft у Редмонді штату Вашингтон. Степанець був розробником програмного забезпечення. Разом із іншим розробником, Рафаелем Лисицею, вони винайшли патент, переданий Microsoft на декодування кодів даних змінної довжини. Ця технологія корисна для мінімізації етапів обробки даних на комп’ютерах.

Степанець любив рослини й дерева. “Був опонентом радянського режиму та вирішив допомогти країні, яку завжди любив, поважав, за ідеали якої боровся”, — казав журналіст Віталій Портніков в ефірі ТК “Еспресо”. 

Як Степанець обирав бенефіціарів 

Коли соліст ансамблю “Хорея козацька” Тарас Компаніченко дізнався про заповіт Григорія Степанця, мало не розплакався. “Це зворушливо — бути в такій гідній компанії”, — каже Компаніченко. 

“Хорея козацька” — один із спадкоємців Степанця. До телефонного дзвінка від журналіста Віталія Портнікова, який з осені 2022 року допомагав друзям Степанця шукати контакти, соліст колективу не знав ані про благодійника, ані про заповіт. 

Чому гурт там опинився? Степанець розумів роль “Хореї козацької” — показувати історично-культурну тяглість українців, припускає Компаніченко. З 2005 року колектив виконує українські твори середньовіччя, ренесансу, бароко, класицизму та романтизму, зберігаючи старовинну музику. Фокусом Степанця були свобода, культура, освіта та мова України, казав Портніков “Еспресо”.  

Степанець заповів кошти кожному учаснику “Хореї козацької” окремо. Зокрема серед бенефіціарів — родина покійного музиканта колективу Данила Перцова, якій заповідач залишив $10 000. Спадок отримає мати Перцова, українська художниця Валентина Ульянова. Інші учасники колективу дізнаються про свою частку вже під час спілкування з юридичною компанією. “Це визначають адвокати, — пояснює Компаніченко. — Якщо не помиляюсь, мені теж заповіли $10 000”. 

Метою Степанця було в тому числі виховання нових лідерів України, сказала проректорка УКУ Наталія Климовська в коментарі “Укрінформу”. Раніше університет уже успадковував гроші від благодійників, але $2 млн від невідомої людини — вперше. Тому отриманий в грудні лист від розпорядників спадку здався навчальному закладу занадто гарною новиною, аби бути правдивою. 

Степанець уболівав за теперішнє України, але також дивився в її майбутнє — тож підтримував освіту та культуру, каже Климовська. “Він був науковцем, тому розумів цінність освіти”, — додає вона.  

Благодійник підтримав не тільки цивільних лідерів, а й воєнних. Як Залужний, $1 млн отримала ізраїльська армія ЦАХАЛ. “Він хотів поставитися з повагою до всіх своїх коренів — країн, які борються за існування”, — вважає Портніков. 

Як витратять гроші 

Валерій Залужний передав свій мільйон ЗСУ. Його аргумент простий: “Я все життя віддав Збройним силам. І не мав жодного сумніву, що повинен робити зі спадком. Остання воля пана Григорія, очевидно, полягала в тому, щоб підтримати в моїй особі українське військо”, — пише “Українська правда”. 

Інші спадкоємці ще вирішують, куди спрямувати кошти. Компаніченко з “Хореї козацької” припускає, колектив вчинить так само, як і головнокомандувач української армії, принаймні частково.

“Можливо, запишемо нові пісні в студії — це дороговартісні речі, — каже музикант. — Або будуть конкретні цілі на підтримку української армії — купівлю безпілотників чи тепловізорів”. Поки учасники колективу обдумують плани на спадок та очікують обговорення з юристами. 

Український Католицький Університет теж не вирішив, як витратити $2 млн, не дивлячись на те, що спадки їм залишають нерідко. “Часто ми добре знаємо спадкодавця та розуміємо, що для нього важливо, — пояснює Климовська. — Тому нам легше приймати такі рішення”. Завдання ефективно використати неочікувані мільйони потребує довших розмірковувань.

Переважно УКУ спрямовує кошти благодійників на свою головну задачу — освіту майбутніх лідерів. 60% фінансування університету — фандрейзинг, каже Климовська. УКУ добре опанував цей інструмент. Тільки під час останнього щорічного Вечора благодійності у грудні гості задонатили навчальному закладу 20 млн грн на стипендії, волонтерський центр і фонд пам’яті полеглих героїв Артемія Димида та Олега Воробйова. Жертводавцями стали “Нова пошта”, Zagoriy Foundation, компанія “Дарниця” та інші.

Долю спадку Григорія Степанця визначить Наглядова Рада на засіданні 11 лютого.

Валерія ШЕБЕЛА, Тома МІРОНЕНКО