Друга сповідь “сержанта Петренка”

Рівно місяць тому, коли було підвищено штрафи за порушення Правил дорожнього руху, “Україна молода” уже публікувала розмову з Тарасом. Тоді він поділився з нашим читачем міркуваннями про те, як на практиці діятиме суворіше покарання за порушення ПДР. І не помилився! Реакція на сказане в першій публікації, яка далеко не в повному обсязі, проте правдиво переповідала життя Державтоінспекції, викликала серед міліцейського керівництва бурхливу реакцію. “Приходжу сьогодні здавати табельну зброю, даю, як завжди, дві гривні, а черговий аж кричить — забери гроші! Я не корупціонер!”, — це довелося почути навіть не від Тараса. Кажуть, із самого ранку, щойно цей матеріал з’явився в “Україні молодій”, “на вуха” поставили все начальство: мовляв, звідки журналісти знають такі деталі?! А якщо знайдуть, хто “зливає інфу”, обіцяли суворо покарати.
А далі? — Гірше!

“Для керівництва своєрідне викриття в газеті були, як сніг на голову, — каже нині Тарас. — Спершу здавалося, висновки зроблять і лад наведуть, але вже через тиждень стало зрозуміло: це система, яку можуть уміло маскувати, але ніяк не виправляти”. Далі маскування просто “переїхало” з полку на дороги. Спершу, стверджує Тарас, даішники й самі були в шоці від нових правил ДР. До всього ж взнаки далася економічна криза. Керівництво попередило: гроші на заробітну плату в бюджеті закладені лише до кінця цього року. А далі, як то кажуть, “тримайтеся берега”. “А багато хто з хлопців взяли доларові кредити, а чим виплачувати — один Бог знає”, — пояснює Тарас. Тож, окрім Всевишнього, довелося дізнатися і пересічним водіям.

“Нині менше п’ятдесяти гривень не беремо — ризик великий. Днями зупинили дівчину на “джипі”, щоб перевірити документи. А коли відпустили, через декілька сотень метрів її зупинила вже служба внутрішньої безпеки, яка прискіпливо випитувала, чи не вимагали ми хабаря. Так дівчина сама і під’їхала потім до нас, щоб попередити”, — додає напарник Тараса.

Хлопці стверджують: незважаючи на запевнення, що відтепер вони виписуватимуть лише постанову про сплату штрафу, протоколи “катають” і далі. “У перші дні ми зітхнули з полегшенням: увечері сказали привезти по одному протоколу кожен. Проте вже у наступні почали вимагати чотири дорожніх акти!”. Підтвердженням цьому став і дзвінок до нього близько опівночі. “Погані справи: служба закінчилася ще о 22.00, а й досі не можемо здати зброю і протоколи — кажуть, мало написали”, — у розпачі пояснював по телефону Тарас. А вже через 30 хвилин невеселим голосом додав: “Їдемо назад. Начальник зміни сказав, що стоятимемо, поки не виконаємо необхідний план щодо кількості протоколів”.
Один в полі не воїн

Довести ж кількість “паперів” до необхідного показника нині стало значно складніше, ніж раніше. Річ у тім, що водій може просто відмовитися визнавати, що порушив ПДР. У такому випадку даішникам доводиться шукати свідків, а допомагати в цьому правоохоронцям, навіть з елементарної водійської солідарності, мало хто схоче. “Парадокс, але, якщо порушник відмовляється і ми не можемо знайти свідків, а постанова для сплати штрафу вже виписана, маємо оплатити її з власної кишені — так сказало начальство”, — стверджує Тарас. Пікантності цій ситуації додає і те, що, за словами мого співрозмовника, даішникам заборонили виписувати мінімальну суму штрафу за серйозне порушення, яка починається з 255 гривень. “Головна мета — наповнення бюджету. Тоді, мабуть, і зарплата буде в наступному році — так пояснили нам, чому слід виписувати водіям мінімальний штраф не менше 300 гривень”.

Добрим помічником у такій ситуації могли б стати засоби фото— та відеофіксації, яких останнім часом у столиці значно побільшало. Втім і тут даішник не завжди може покластися на техніку. “Камери справді працюють. Однак є вказівка, що на порушення автомобілями з некиївськими номерами, приміром, покарання поки що не розповсюджується. А до цієї категорії потрапляє і низка інших, нехай і з київськими номерними знаками, “крутеликів”. Вони показують “документ” і відправляють нас куди подалі, навіть якщо сидять за кермом нетверезі”, — ділиться даішник.

Відтак дуже часто на дорозі виникає ситуація, коли тандем “інспектор—водій” змушений з’ясовувати “стосунки”, керуючись не законами, а “хто — кого”. І методи тут не мають значення — у такому випадку Правила дорожнього руху дуже часто підміняють купюри. Адже сперечатися і доводити неправоту, не маючи засобів впливу на “крутих” водіїв, даішники не хочуть. Та і не мають заохочення. Тим паче, якщо порушник на дорогій автівці ще й “купюру” пропонує, а своє начальство попереджає про проблеми із зарплатнею вже з нового року. Щоправда, тепер “іван франко” все більше знецінюється, а на перший план під час зупинки авто все частіше виходять “грушевські” та молоді “шевченки”.

Ярослав ТРАКАЛО