Інша Галичина

11 травня 2013 року, у рамках святкування Дня міста, у Львові відбуватимуться різні події. Великодній ярмарок, етноджаз, День батяра, навіть — чемпіонат з автозвуку й тюнінгу авто. Місто вміє святкувати!

Львівська “м'яка сила”, багата культура й історія вабить туристів звідусіль. ЄВРО-2012 зробив “перлину Східної Європи” ще більш знаною: приїжджають не тільки сусіди-поляки, а й німці, голландці, французи...

Однак усе це можна легко зруйнувати.

Партія ВО “Свобода” планує рок-концерт “Святкування 70-річчя УД УНА “Галичина”.

Неважливо, що захід проведуть на околиці міста, у Шевченківському гаю — резонанс цієї події буде геть не провінційним.

Символьна “каша”

14-та гренадерська Ваффен-СС дивізія “Галичина” — в одному символьному ряді поруч із Гітлером, гестапо й Голокостом. Назву “1-а українська дивізія Української Національної Армії” це формування отримало наприкінці квітня 1945 року — тому ні про яке 70-річчя мова йти не може.

Нацисти трактували галичан як людей другого сорту, на відміну від інших українців, котрих треба було просто знищити. Тому й дозволили їм створити умовно “своє” військове формування, котре використали виключно у власних інтересах.

Де предмет свята?!..

Чи варто святкувати те, як нацисти кинули дивізію гарматним м'ясом у Бродівський котел? А як щодо порушеної обіцянки воювати тільки на Східному фронті? Чи подальше придушення вояками “Галичини” партизанства в Словаччині та Югославії — українська перемога?

Бандерівська “Організація українських націоналістів” на той час уже більше року воювала із Третім Рейхом, а її провідник Бандера сидів у Заксенхаузені.

Чи допомагає святу той факт, що ОУН(б) офіційно засудила факт утворення Дивізії, назвавши його шкідливим для української справи?

Це що ж, виходить, ВО “Свобода” — проти бандерівців?

Сама подача дивізії “Галичина” із боку ВОС — це антирадянськість, глибоко радянська за своєю суттю. Некритичне творення образу “переможців” схоже на “День Победы” навпаки.

Історія “Галичини” як структури — це історія української поразки. Це — частина трагедії бездержавного українського народу: на іншому боці під Бродами також були українці.

Кому потрібне таке протиставлення “героїв” і “совєтів”?!..

Наслідки

Українська національна пам'ять щодо 2-ї Світової ще не є єдиною. Бити по ній суперечливими символами — це розколювати Україну.

Довга й складна розмова між людьми про наслідки бездержавності може не відбутися: свободівці консолідують радянський патріотизм, відчуття “наших”, котрі перемогли галицьких “наці'.

Кремль неодноразово розігрував “нацистську” карту стосовно українського визвольного руху, активно використовуючи її в зовнішній політиці. “Нацизація” України особливо активно накидується з 2004-го року.

ВО “Свобода” підігрує путінським пропагандистам: Львів, виходить, на офіційному рівні відзначає утворення підрозділу нацистської армії? Реаліті-шоу “Назад в будущее-3”?

Пропагандисти чекають команди “фас”. Кожен споживач російського медіапростору має чітко знати, де нацизм.

А, може, наступного року, “святкування” ще й до Києва імпортують?

Скандальний польський законопроект про визнання ОУН, УПА й СС “Галичина” злочинними організаціями — усе вперемішку, цілком у радянському стилі —отримає ще один моральний аргумент “за”. Я вже не кажу про те, що такий захід аж ніяк не сприяє українській євроінтеграції.

Дане “свято” — це ще один удар по репутації української опозиції. У “вилку” попадає й влада. А це — репутація держави. Не відреагує Янукович — значить, покриває неонацизм. Відреагує — це політичні репресії. Угода про асоціацію? Уже...

Чи прагне ВОС закріпити за собою ярлик “неонацистів” — і чи про це розмовляв пан Михальчишин із німецькими державними діячами в Берліні 24-26 квітня?

Невже ВО “Свобода”, яка має більшість у міській раді, хоче завдати серйозного удару по міській економіці? “Нацизована” репутація міста відверне від нього туристів. Це, принаймні — безвідповідально.

Знаючи сектантську твердолобість свободівців, упевнені: просити цих людей відмінити провокацію й не шкодити рідному місту — те саме, що просити Януковича відпустити Тимошенко, бо це шкодить Україні. Хотілося б помилятися.

Нацизація Львова — це елемент нацизації України. Це — бомба під українську незалежність.

Чого в бажанні “святкувати” неоднозначну поразку більше — містечкового ексгібіціоністського глупства чи таки політичного цинізму?

Будьмо іншими

Вояки СС “Галичина” заслуговують на повагу — вони не вчинили воєнних злочинів, що було доказано на багатьох судових процесах, інспірованих СРСР, зокрема, канадською комісією Дешена.

Один з ініціаторів творення Дивізії, Володимир Кубійович, пізніше був ініціатором видання Енциклопедії Українознавства — безцінного для української справи.

Дивізійники Великобританії, США, Канади доказали свій патріотизм справами. Їхня допомога, зокрема, у справі придбання закордонних представництв для України, заслуговує на найвищу похвалу.

Існує інша Галичина й інший Львів, не схиблений на символьній помсті й використанні історії для піару. Цей Львів повинен заявити про себе: не дозвольмо ганьбити наше місто, не перетворюймо час скорботи за загиблими на дзеркало брежнєвського 9 травня!

Закінчили війну між собою французи й німці.

Примирилися й поляки з німцями.

Тільки нас, українців, і надалі стикають лобами в чужій, незакінченій досі для нас війні...

P.S.

У Дивізії воював Ярослав Кулицький, двоюрідний брат мого діда. Це — і моя сімейна історія.

І мені не подобається, що цю сторінку історії мого роду використовують галицькі політикани у своєму дрібному піарі.

Залиште історію історикам — займіться політикою!

Остап КРИВДИК, політолог, активіст