Партитура з оркестрової ями

Державна податкова адміністрація (ДПАУ) звітувала про перевиконання бюджетних планів за чотири місяці цього року — про цифри і звуки.

Пенсійний фонд звітував про перевищення планових надходжень у квітні на 4,7 відсотка — про гоже й негоже.

Столична влада оприлюднила схему підняття комунальних тарифів — про дорого й сердито.

ПФУ на кризу!

Податкова адміністрація країни перекрила план зі збирання доходів у квітні і за підсумками чотирьох місяців. За січень—квітень, зокрема, — на 2,8 відсотка, додатково мобілізовано, за даними з уряду, 793,9 мільйона, загальний збір — 29 мільярдів гривень. До того ж сума відшкодувань ПДВ (здебільшого підприємствам ГМК, хімічної галузі та АПК) сягнула майже 10 мільярдів гривень. ДПАУ перекрила завдання з податку на прибуток, ПДВ, рентних платежів та акцизних зборів. Дехто відреагував доволі театрально: плювати на кризу, мовляв, дає змогу відхід від бюджетної партитури, пересмикування доходами загального та спеціального фондів держбюджету.

Важко сказати, який уряд не пересмикував усупереч бюджетній партитурі. І позаяк нинішньому іншого й не залишалося — НАК “Нафтогаз України” не мала законодавчо закріпленого джерела доходів для покриття різниці в цінах закупленого й реалізованого газу для генерації тепла населенню, уряд його створив, бо НАК “Нафтогаз України” має розраховуватися за газ своєчасно. Зв’язаний по руках контрактними термінами оплати російського газу, уряд не встигає розблокувати боргові тромби в розрахунках між місцевою владою і теплопостачальними компаніями. Інакше б у столиці не відключали гаряче водопостачання, про що нижче. Власне, хіба це перший уряд, який рапортує про встановлені власноручно показники!? Для якого процес і законодавчі регламенти — ніщо, а результат — усе?! До того ж, визнайте: квітень — найгірший податковий індикатор через період квартальної звітності.

Маніпулюють усі через кризу, бо результат штовхає процес, а не навпаки. Маніпулюють навіть тоді, коли в цьому немає потреби. Динаміка споживання електроенергії свідчить, що рецесійні явища в промисловості вочевидь перебільшені, а потуга АПК — недооцінена. На те саме вказує пожвавлення на фондовому ринку. На податковий врожай працювали активізація імпорту й експорту, зміни в акцизному законодавстві. А бюджетну партитуру виправляла емісійна “дудка” Нацбанку. Він двічі встановлював рекорд з купівлі облігацій внутрішньої держпозики в комбанків упродовж одного тижня. Наприкінці березня — на 3,885 мільярда гривень і на фініші квітня — на 5,585 мільярда гривень. Про рекапіталізацію банків не йшлося, тому виходило щось на кшталт “ПФУ”, що могло означати і позички для Пенсійного фонду України, і гроші для покриття боргів за імпортований природний газ. Прикро тільки, що не зникало відчуття чи то оркестрової, чи то боргової ями.

Профукані борги

Голова правління ПФУ Олексій Зарудний відкинув будь-яку загрозу для свого бюджету. За його словами, за чотири місяці надходження до ПФУ проти минулого року сягнули 109,2 відсотка, власні доходи ПФ зросли майже на два відсотки. Судячи з того, що грішми ми торгуємо краще, ніж товарами, я йому вірю. Результат — своєчасні виплати пенсій. Поза тим ігнорування законодавчими, ліцензійними, нормативними регламентами призвело до трагедій у залі гральних автоматів у Дніпропетровську і на шахті “Новодзержинська” на Донеччині. Держбюджет з профіцитного вже став дефіцитний. Його фінансування за рахунок внутрішніх запозичень набуло загрозливих розмірів. Протести компанії “Кримтролейбус” нагадали й про зарплатні борги, й про реальну загрозу безробіття, і про нездатність на місцях самостійно вирішувати господарські конфлікти...

Звістка про те, що інфляція у квітні проти березня зменшилася до 0,9 відсотка, так і не потішила столичних пенсіонерів. Бо їхні будинки на Оболоні, як і в квітні, відключили від гарячої води через взаємну суперечку щодо компенсаційних боргів між столичною владою, АЕК “Київенерго” і ДК “Газ України”. Перекриттям кранів проблема не обмежується. Сотні мільйонів гривень завислого боргу — це сотні тисяч гривень невиплачених заробітних плат, з яких мають нараховуватися пенсії.

Тарифи від Жирафа

На Оболоні слухають “шансони”, упевнені у тому, що Жираф Володимира Висоцького — це столичний чиновник, до якого не догукатися. І тицяють у бік виконуючого обов’язки міського голови Анатолія Голубченка. Той, не маючи відповідних повноважень і всупереч чинному законодавству, ще наприкінці квітня підписав одразу п’ять розпоряджень стосовно поетапного підняття комунальних тарифів, для початку в 2—2,5 разу. Якщо схвалить “сам”, то з 1 червня за холодну воду споживач з лічильником платитиме вже 3,02 гривні за куб, а не 1,48. Споживач без лічильника — 16,61 грн. замість 8,14 грн. За гарячу воду з лічильником вже злуплять 13,69 — замість 7,38 гривні. А без нього — 47,92 гривні, тоді як було 25,89. Майже в 1,5 разу зростуть тарифи на тепло. І залежно від особливостей будинку (віку, вартості засобів для виведення щурів тощо) майже на 2—3 гривні — ціна квадратного метра житла. Не сподівайтесь, однак, що це приведе тарифи до економічно обгрунтованого рівня, оскільки другий і третій етапи їхнього підвищення переносять на рік наступний, хоч, зрозуміло, як вирішить Жираф, то матимемо і четвертий, і п’ятий. А Жираф вирішить, бо до нього не догукатися. Бо з огляду на теперішні доходи кияни нові тарифи не подужають, а видатки комунального сектору треба фінансувати. Вже у березні заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг по країні зросла до 10,16 мільярда гривень. За рік тарифи підстрибнули більш як на 38 відсотків, і в борги позалазили Дніпропетровська, Донецька, Харківська, Луганська області. Але столиця і тут може бути попереду.

Сергій ВЛАД