Посол із “тіні”

Місце повпреда України в стратегічно надважливій країні — Росії — довго не залишилося порожнім, замість Олега Дьоміна, якого зняли за те, що не зумів провести правильну політику в країні перебування перед самітом НАТО в Бухаресті, поїде Костянтин Грищенко. Костянтин Іванович — кадровий дипломат, тривалий час був заступником міністра закордонних справ, а в часи Помаранчевої революції очолював МЗС. Партія регіонів називає його міністром закордонних справ у своєму “тіньовому уряді”. Як відомо, нещодавно Грищенка призначили заступником секретаря Ради національної безпеки та оборони України, відтак призначення його амбасадором у Росію спостерігачі пов’язують з кадровою політикою Раїси Богатирьової. Сайт “Кореспондент” стверджує, що конкурентною кандидатурою був Олександр Чалий, заступник голови секретаріату Президента. Проте, як відомо, Олександр Олександрович бачить себе на вищій посаді, тому вже вдруге відмовляється від крісла посла.

54—річний Костянтин Грищенко є прозахідником. Він завжди підтримував ідею вступу України в НАТО та в ЄС. Можливо, не завжди обставини дозволяли йому говорити про це сміливо, відверто і голосно. Нагадаємо, що він тривалий час був радником президента Кучми із зовнішньої політики і в найважчі для міжнародної ситуації України часи очолював МЗС — у 2003—2005 роках.

Колеги згадують, як складно йому було працювати в уряді Януковича восени 2004 року. Пам’ятають тодішні співробітники будівлі на Михайлівській площі й те, як міністр закривав очі на збір підписів серед дипломатів, котрі хотіли заявити про свою підтримку Помаранчевої революції. Грищенко тоді дав зрозуміти, що ставитиметься до “підписантів” лояльно, ідею їхню підтримує, але, на жаль, як член “синього” уряду особистий підпис під таким листом поставити не може. Ясна річ, що до нового, пореволюційного, уряду Грищенка не запросили. Саме тій епосі належить його фраза про урядування Тимошенко, процитована вчора російською газетою “Ізвєстія”: “Краще кінець жаху, ніж жах без кінця”.

Окремо варто зазначити, що Костянтин Іванович не лише кадровий дипломат, а й потомствений. Його батько працював постпредом УРСР при європейському відділенні ООН. Очевидно, саме батькове лобі допомогло йому ще в 23—річному віці потрапити на роботу в секретаріат ООН у Нью—Йорку — “райські кущі” для молодої радянської людини.

Фігура Костянтина Грищенка—посла є компромісом між “вашими” і “нашими”, між владою реальною і “тіньовим” урядом. Безсумнівно, українсько—російським стосункам піде на користь таке призначення. Зрештою, призначення колишнього міністра вже само по собі демонструє важливість країни, в яку його відряджають. У Грищенка є й певні контакти в Москві, зокрема й особисті, адже він закінчував Московський інститут міжнародних відносин. А також курси перекладачів ООН у Москві.

Сидір ЗЛАЗЬ