Банки змушують платити більше за іпотеку

Проти цього лому, за словами експертів, нема прийому.

Позичальники жаліються, що отримують листи від фінансових установ, у яких їх інформують про підвищення відсоткових ставок. Так, по долару та євро збільшення становить 2-2,5%, хоча практикується і гривневе підвищення.

Характерно, що банківські спеціалісти не відмовляються коментувати свої дії. Так, за словами начальника департаменту розробки продуктів роздрібного бізнесу “VAB Банку” Антона Шаперенкова, в їх фінустанові цей процес також відбувається, але він торкнувся переважно позичальників значних сум.

“Зараз комерційні банки в основному фінансуються за рахунок короткострокових ресурсів на внутрішньому ринку, які залучаються на терміни до одного року. Іпотечні кредити видаються на строк 25-30 років. Це означає, що залучені річні ресурси фінансують довгострокові позики”, — зазначає Шаперенков.

За його словами, ті депозитні портфелі, які були сформовані ще минулого року, заміщуються ресурсами більш дорогими: пасивна частина портфелів у своїй вартості зростає, активна залишається на тому ж самому рівні. Тому задля зберігання доходності розміщеного в кредит портфеля, необхідно збільшувати ставки по вже існуючих кредитах.

Чи мають право комерційні банки так робити? За словами адвоката юридичної фірми “ЮСТ Україна” Ігоря Кулікова, навряд чи фінустановам можна дорікнути за незаконні дії.

“Для цього в них є всі правові підстави. Так, згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони (банк та позичальник) є вільними в укладанні договору, виборі контрагента й визначенні умов контракту. А саме тому, що в законах немає ніяких обмежень, банки часто вносять у кредитні договори умови, які надають їм право змінювати в односторонньому порядку проценту ставку в зв'язку з виникненням певних ситуацій. Наприклад, зміни політики НБУ, валютного курсу тощо”, — пояснює адвокат.

Такий пункт, як зазначають спеціалісти ВАТ “Родовід банк”, є в договорах більшості банків. І він не може бути юридично неправильним, бо Національний банк ретельно слідкує за формою всіх банківських документів.

“У кредитному договорі нашого банку формулювання такого пункту означає дещо інше: клієнт бере кредит не з фіксованою відсотковою ставкою, а з плаваючою. Однак, якщо раніше ставка переглядалася лише в сторону зменшення, то сьогодні ми маємо фактично перший прецедент на українському ринку, коли вона переглядається в сторону збільшення”, — каже Антон Шаперенков.

Чи може щось із вигодою для себе змінити позичальник. Скажімо, вимагати виключити той чи інший пункт з договору? Як пояснює Ігор Куликов, теоретично майбутній кредитоотримувач при укладанні договору має право вступити в переговори з банком і вимагати виключення певних положень. Однак узгодження його вимог залежить лише від волі банку.

Тут треба також відзначити, що банками розробляються типові договори, умови яких затверджуються керівництвом фінустанов. Тому пересічному громадянинові досягнути компромісу з умов кредиту буде дуже нелегко.

Хоча, за словами юриста, кредитоотримувачі вже неодноразово починали судові процеси про визнання недійсними окремих умов кредитних договорів. Їх позови, як правило, обґрунтовані недоведеністю змін кредитної політики НБУ. Хоча практика показує, що ймовірність їх задоволення невисока.

Однак Ігор Куликов стверджує, що формулювання “У випадку зміни відсоткових ставок на кредитному ринку України (або політики НБУ) кредитор має право ініціювати підвищення ставок для своїх клієнтів” є “виграшним” для кредитоотримувача-позивача в суді.

Справа в тому, що таке формулювання припускає лише необхідність переговорного процесу з клієнтом. І тільки за умов досягнення згоди відносно нових пунктів договору можливе підписання додаткової угоди. Якщо ж клієнт відмовляється підписувати новий “папірець”, то банк не може в односторонньому порядку запровадити підвищену ставку.

Слід сказати, що позичальник може завжди рефінансувати отриманий кредит і перейти на обслуговування до іншого банку. Як підкреслюють спеціалісти “Родовід банку”, це практикує багато фінустанов. Хоча, як вважають у “VAB Банку”, від цього позичальник нічого не виграє, адже ставки на ринку зросли практично повсемісно.

Також, якщо кредитоотримувач матиме бажання, він зможе сплатити кредит достроково. Але, враховуючи те, що останніми роками громадяни брали позики на значні суми, це вдасться зробити лише окремим позичальникам.

На які ж наслідки від такої політики комерційних банків можна чекати? Чи не будуть фізичні особи взагалі відмовлятися від іпотечних кредитів? Як вважають у “Родовід банку”, цього не станеться. Бо, наприклад, місяць тому через кризу ліквідності оформити позику в більшості банків було досить складно. А тому багатьом клієнтам важливо було взагалі отримати кредит, незважаючи на його вартість.

Однак банки сподіваються, що наступного року країна вийде з кризи, й іпотека знову стане привабливою й не обтяжливою для позичальника.

Олег ГРОМОВ