“Зерновий коридор” для багатих країн? Без нього українське агро не виживе? Чи може Україна вивозити зернові без морів? Агроексперт Олег Нівʼєвський на цифрах пояснює економіку зернової угоди

Росія вийшла з “зернової угоди” 17 липня, напередодні закінчення терміну її дії. Це було прогнозовано, проте не загрозливо для подальшого експорту Україною зернових і олійних. Допоки армія РФ не почала обстрілювати Одесу та її порт, а також порт Рені на Дунаї, відзначає експерт із земельних питань й аграрної економіки, доцент “Київської школи економіки” Олег Нівʼєвський. Це привід для значних тривог

Попри збільшення Україною загального експорту, вплив “зернової угоди” на внутрішні ціни на зерно був незначним, якщо взагалі помітним. Сільгоспвиробники не змогли отримати вигоду від “зернової угоди” повною мірою. Все через короткотерміновість і невизначеність дії угоди, викликаних необґрунтованими звинуваченнями, додатковими перешкодами та відвертим саботажем шляхом затримки в інспекціях суден через російських представників. 

Вантажівки заходять на паромну переправу Ісакча — Орлівка через річку Дунай на шляху до України на прикордонному переході Ісакча — Орлівка, Румунія, 22 липня 2023 року. Через обстріли армією РФ чорноморських портів і суден Україна має експортувати величезні обсяги зерна річковим, автомобільним та залізничним транспортом. Фото Getty Images

Один з путінських міфів або звинувачень про зернову угоду

У статті від 24 липня “Росія та Африка: обʼєднуючи зусилля для миру, прогресу та успішного майбутнього” російський президент Володимир Путін написав, що “зерновий коридор” не виконав своєї функції. Він зазначив, що по “зерновому коридору” зерно з України переважно йшло в багаті країни, а не в бідні: 70% — в країни з високими доходами та ЄС, а в Ефіопію, Судан, Сомалі, Ємен й Афганістан буцімто експортували лише “3% від загального обсягу”.

Якщо проаналізувати статистику по “зерновому коридору” в абсолютних величинах, приблизно так і є. Але так порівнювати — це лукавити. Бо країна з більшим населенням потребує більше зерна. Тож з двох однакових за населенням країн більше зерна потребуватиме багатша. Наприклад, Сомалі не потрібно імпортувати багато зерна, в країні його просто не буде кому споживати. 

Щоб робити такі висновки, обсяги експорту зерна потрібно зважувати на економічний розмір країн — їхній ВВП. За такого аналізу рейтинг найбільших отримувачів української пшениці очолюють саме бідні країни (див. рис. 1). 

Рисунок 1. Експорт пшениці зерновим коридором. Джерело: www.un.org, World Bank World Development Indicators Фото www.un.org, World Bank World Development Indicators

Вихід Росії з “зернової угоди” не критичний, критичний Дунай

Обсяг експорту Україною зерна “зерновим коридором” із квітня зменшився до історичного мінімуму: менш ніж 2 млн т за місяць. Сама ж угода фактично добігла свого логічного завершення 18 липня. Мінус одна невизначеність для агросфери та плюс для подальшого розвитку ринку.

Українська зернова асоціація прогнозує 44 млн т експорту зернових і олійних 2023/2024 маркетингового року. Це в середньому близько 3,6 млн т на місяць. 

Альтернативними шляхами Україна може експортувати до 5 млн т у місяць: до 3 млн т через порти Дунаю, залізниця вже вивозила в певні місяці 1,2 млн т, як і автотранспорт — до 0,8 млн т. Цих потужностей повинно вистачити, навіть враховуючи щомісячні пікові коливання.

Проте нещодавні дольоти “шахедів” армії РФ до портів Дунаю можуть кардинально змінити поле гри. Без портової інфраструктури Дунаю Україна не зможе справитися з цьогорічним експортом, маючи лише можливість вивозити збіжжя залізницею та автотранспортом через західні кордони. 

Тим більше, що з боку ЄС до 15 вересня поки що діятиме обмеження на імпорт української агропродукції.

Олег НІВʼЄВСЬКИЙ