Чи точно буде референдум, поки що невідомо. Алан Гаглоєв, “інавгурація” якого запланована на 21 травня, раніше заявляв, що “як тільки настане час, Південна Осетія буде готова провести референдум щодо входження до Російської Федерації”.
“Щоразу, коли на окупованих Кремлем територіях оголошують “референдуми” про приєднання до РФ, це говорить про те, що містечковій “владі” нічого показати як результати своєї роботи і нічим утримувати людей навколо себе. Південна Осетія і подібні “державні утворення” — чорні дірки, абсолютно депресивні території. Населенню, щоб воно не бунтувало, постійно потрібно показувати якусь “цукерку”. Нічого більшого подібні плани та “волевиявлення” не означають”, — зазначив “Апострофу” експерт з питань окупованих територій, голова Агентства розвитку Приазов'я Костянтин Батозький.
“Привіти” керівництву Грузії
Починаючи з весни 1992 року, коли сепаратисти Південної Осетії проголосили “незалежність” від Грузії, на території республіки відбулося чотири референдуми. У 1992 році відбувся “референдум” про утворення незалежної “Республіки Південна Осетія” та приєднання до РФ; 2001 року був “референдум” щодо прийняття своєї “конституції”; у 2006 році ще одне “голосування” за “незалежність”; та у 2011 році — “референдум” про надання російській статусу “державної” мови.
2017 року планувався ще один “референдум” про входження до РФ, але його відклали на невизначений термін. Усі “керівники” окупованого регіону наполягали на прагненні увійти до складу російської Північної Осетії.
Тема із “приєднанням” знову стала актуальною для місцевих керівників на тлі відкритого вторгнення РФ в Україну. Місцеві “еліти”, розуміючи, що Кремлю вже відверто начхати на міжнародне право, побачили у цьому ще один шанс для себе.
“Спікер” місцевого “парламенту” Південної Осетії Алан Тадтаєв 30 березня поточного року анонсував черговий “референдум” щодо входження до Росії, а прес-служба Анатолія Бібілова повідомила, що “голосування” відбудеться після “президентських виборів”.
Анатолій Бібілов “вибори” програв, але його приймач, швидше за все, збереже курс на “референдум”.
“Те, що Анатолія Бібілова змінить Алан Гаглоєв, загалом не змінить настрою місцевих “еліт”. Там спостерігається повний консенсус щодо необхідності “приєднання” до РФ. З огляду на залежність цього регіону від Кремля, оголошення чергового “референдуму” слід розглядати як великий “привіт” керівництву Грузії, яке відмовилося від санкцій проти Росії на тлі відкритої агресії проти нашої країни”, — зазначив у розмові з “Апострофом” голова Інституту світової політики Євген Магда.
У проведенні “референдуму” зацікавлена не лише місцева верхівка, яка офіційно прагне сісти на російське бюджетне забезпечення, а й Кремль, який повністю контролює регіон. Причому, зовсім неважливо, чи Москва на даному етапі визнаватиме результати “голосування” чи знову вирішить відкласти питання на певний термін.
“Бібілов актуалізував тему “референдуму”, розраховуючи, що це допоможе йому виграти вибори, але прорахувався. “Голосування”, якщо указ не буде скасовано, пройде вже за нового керівництва “республіки”. Навіть якщо жителі Південної Осетії скажуть “так” , це не означає, що Кремль відразу погодиться. Подібні “референдуми” потрібні для торгу із Заходом, з іншого боку — як інструмент відновлення СРСР, хай і в усіченому вигляді”, — каже “Апострофу” політичний експерт, голова Центру сприяння реформам Георгій Чижов.
Цікаво, що керівництво іншого окупованого РФ регіону Грузії — Абхазії — до складу РФ ніколи не рвалося. Тамтешні колабораціоністи, починаючи з 1991 року, провели “всього” три “референдуми” (у 1991, 1999, 2016 роках), але в жодному з них РФ навіть не згадувалася. Після кремлівського вторгнення 2008 року місцева “влада” декларує союзницькі відносини з Кремлем, але далі “партнерських контактів” справа не заходить.
Уперед — назад у СРСР?
Враховуючи, що “референдум” у Південній Осетії (припустимо, що його таки проведуть) проходитиме на тлі російського вторгнення в Україну, його політичне мотивування та наслідки можуть мати пряме відношення до нашої країни. Особливо у випадку, якщо Москва таки визнає підсумки “референдуму” та розпочне процес “інтеграції” з окупованим регіоном Грузії.
“Черговий “референдум” у Південній Осетії цього разу може стати політичним полігоном для обкатки аналогічних “голосувань” та в інших регіонах, окупованих РФ: Придністров'я, так звані “ДНР” та “ЛНР” і навіть Херсон”, — каже Євген Магда.
У Донецьку та Луганську місцеві бойовики під прикриттям Кремля навесні 2014 року провели “референдуми” про нібито незалежність “ДНР” та “ЛНР”. Москва тоді офіційно не визнала їх результати, фактично заборонивши місцевій верхівці проводити такі “референдуми” про приєднання до РФ. “Визнання” республік Кремлем відбулося за вісім років, коли Володимир Путін та його оточення усвідомили марність спроб вштовхнути ОРДЛО назад в Україну на своїх умовах.
Тепер для реалізації “південноосетинської моделі” на захопленій території окупанти повинні роздати якнайбільше російських “паспортів”, сформувати з цих “громадян” такі собі органи влади, і лише після цього організовувати фейкові голосування. На Донбасі та у Придністров'ї, де населенню роздали кремлівські “аусвайси”, такий варіант ніби можливий, але в інших регіонах вже виникають складнощі.
Враховуючи зазначені “бюрократичні фактори” (”паспорти”, “списки виборців” та інше) та опір українських громадян, окупанти поки що відмовилися від проведення “референдуму” на території Херсонської області.
“Явні вказівки того, що Кремль має намір зайнятися “збиранням земель” з'явилися в 2011 році, коли Путін заявив про намір повернутися у крісло президента РФ. Москва всі останні 20 років у тій чи іншій формі за допомогою інтеграційних процесів займалася якимось відновленням СРСР, але невдало. Зараз на тлі військових провалів в Україні зробити це буде ще складніше. Один із обраних інструментів — “референдуми” — проблематичний сам по собі, адже для їх проведення на окупованих районах України немає законодавчої бази, списку виборців та інших формальних атрибутів, які можна було б “продати” світовій спільноті. Та й як проводити “голосування” під час бойових дій, незрозуміло”, — каже Георгій Чижов.
Але це не означає, що Москва та її гауляйтери у тій же Херсонській області не повернуться до цього питання пізніше. Незважаючи на складнощі, з якими рашисти зіткнулися на тимчасово захоплених районах півдня та сходу України, “генеральна лінія” Кремля залишається незмінною — захопити якнайбільше територій, створити чергові “республіки” та розпочати їхню повзучу анексію. Єдині, хто цьому можуть завадити — народ України та наші Збройні сили.
