Українські шахти заощаджують на безпеці

Хочеш уникнути трагедій — не заощаджуй на безпеці! Українські шахти — одні з найнебезпечніших в світі. Значна кількість трагедій тут трапляється через порушення норм техніки безпеки та незначні інвестиції в покращення умов праці. У Польщі на техніку безпеки на шахтах виділяють значно більше коштів, але й це не завжди рятує від трагічних випадків — пишуть Кароліна Баца і Тетяна Серветник в польській Rzeczpospolita.

Український вугільний сектор не дбає про техніку безпеки під землею — на рік на неї виділяється сума, еквівалента всього лише 30 млн. злотих. У Польщі, хоча аналогічні видатки й сягають 2 млрд. злотих, все ж стаються трагедії на кшталт тієї, що мала місце на шахті “Вуєк-Шльонськ”, де у вересні загинули 20 гірників.

Шахти в Україні — одні з найнебезпечніших у світі. За останні вісім місяців у них загинули 112 гірників. Цього року інспектори українського державного гірничого нагляду зафіксували 360 порушень правил безпеки. Рахункова палата в Києві закидає міністерству вугільної промисловості неефективне використання бюджетних коштів, призначених на покращення умов праці гірників. За словами представників палати, у 2007-2009 роках шахти отримали 312 млн. грн. на покращення техніки безпеки. І додаткові 9 млн. євро виділив з цією ж метою ЄС.

Експерти пояснюють, що покращення техніки безпеки на українських шахтах залежить не від обсягу допомоги, а від способу її використання. “Міністерство вугільної промисловості знаходиться в Києві, шахти — за 700-1000 км звідти. За таких умов ефективно контролювати їхнє керівництво — непросто. За часів Радянського Союзу це відомство знаходилося в Донецьку. Його працівники могли дістатися до шахт за 1-3 години. Складну ситуацію погіршує брак професійних керівних кадрів. Ефективних, нежадібних керівників, які знаються на справі, на всі шахти не вистачить, — каже Rzeczpospolita Олександр Макаров, аналітик компанії Phoenix Capital. І додає: — Головна причина трагедій на українських шахтах: грубе порушення техніки безпеки”. Зарплати гірників залежать від видобутку. Порушення здійснюють під тиском керівників підрозділів. В копальнях була відключена сигналізація, купувалася також нестандартизована техніка”, — додає він.

Мирослав Кугель, директор польської Kompania Węglowa (ВАТ “Вугільна компанія”) — найбільшого гірничого підприємства в Європі, де працює близько 65 тис. людей, — запевняє:

“Безпека колективу — це пріоритет. Адже 70% вугілля видобувається з найнебезпечніших пластів. Цього року на техніку безпеки ми виділяємо 800 млн. злотих”, — додає він. Тобто, незважаючи на кризу, на одну особу буде виділено десь на 14% більше, ніж того року.

У решті вугільних компаній аналогічні видатки також сягають сотень мільйонів злотих. Однак, незважаючи на це, 18 вересня на шахті “Вуєк-Шльонськ”, що належить до Катовицького вугільного холдингу, в результаті вибуху метану загинуло 20 осіб. “Ми зазнали статистичної поразки. Кількість трагедій більша”, — каже Rzeczpospolita Пьотр Літва, керівник Вищого гірничого управління.

Станом на 11 грудня, на різних копальнях у Польщі загинуло загалом 38 осіб, 25 були тяжко поранені (зокрема, на шахтах з видобутку кам’яного вугілля загинули 36 осіб, 19 осіб були тяжко поранені).

“Вирішальний фактор — тяжкі геологічні умови на шахтах з видобутку кам’яного вугілля, їх можна порівняти лише з українськими чи китайськими. В інших країнах видобуток проводиться, зокрема, не так глибоко під землею і в умовах не таких значних природних загроз”, — пояснює Літва. У Польщі розробляються дедалі більше пластів на глибині більше 1 км.

Протягом останніх 20 років так званий показник смертельних випадків у співвідношенні до кількості працівників скоротився: у 1990 році у польських шахтах загинуло більше 100 осіб, у 2007 році — 16.

“Смерть кожного гірника — велика трагедія, і потрібно вживати всіх можливих заходів, аби підняти рівень безпеки. Іноді необхідно виводити з експлуатації ті пласти, розробка яких тягне за собою високий ступінь небезпеки”, — каже Януш Штайнгофф, колишній віце-прем’єр-міністр і міністр економіки, а також колишній керівник Вищого гірничого управління.

Кароліна БАЦА, Тетяна СЕРВЕТНИК, Rzeczpospolita