“З таким настроєм слона не продати”. Чи домовиться Коломойський з державою щодо кредитів Приватбанку

Першого липня сплив час для колишніх власників Приватбанку Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова.

Екс-акціонери повинні були домовитися з владою про реструктуризацію кредитів, які Приватбанк ще до націоналізації надав пов'язаним з ними компаніям. За даними нинішнього керівництва банку, кредитний портфель відповідних компаній сягає 190 млрд грн.

Саме через погану якість кредитного портфеля банку держава була змушена націоналізувати Приватбанк і влити в його капітал близько 155 млрд грн. Утім, передбачалося, що ці видатки держава розділить з Коломойським та Боголюбовим.

Останні в рамках домовленостей перед націоналізацією запевнили, що готові реструктурувати позики компаній, які були на балансі банку на момент націоналізації. Для цього вони до 1 липня повинні були перевести кредити з “порожніх” фірм на компанії з реальними джерелами доходів.

Проте цього не сталося. Саме тому на початку цього тижня тема Приватбанку знову вийшла на передній план.

Так, у Міністерстві фінансів нагадали, які листи писав Коломойський і під чим підписувався, в Нацбанку заговорили про примусове стягнення, а Генпрокуратура почала арештовувати майно і підготувала підозри.

Проте, незважаючи на гучні заяви про стягнення боргів з екс-акціонерів, все ще може змінитися. Як стало відомо ЕП, перемовини тривають і домовленості про реструктуризацію боргів можуть бути досягнуті у найближчі дні.

ЕП також дізнавалася, хто бере участь у перемовинах, які шанси на успіх і чи вдасться державі повернути частину коштів, витрачених на спасіння фінансової установи.

“Вони думали поживитися, думали, що там активів багато, але потім довелося клацнути зубами, як тому вовку у “Ну, постривай!”, але заєць уже поплив на лижах. Тепер вони кричать “ґвалт” за ці 150 млрд грн”, — так описує свої враження від націоналізації співрозмовник ЕП, наближений до Коломойського.

Хоча націоналізація Приватбанку була його фактичним порятунком і проходила під наглядом міжнародних партнерів України, вона супроводжувалася постійними кулуарними перемовинами, в яких, крім колишніх акціонерів, брали участь президент, прем'єр-міністр, голова Нацбанку і міністр фінансів.

За словами обізнаних співрозмовників з Адміністрації президента, на перших етапах переговорів про націоналізацію, які були дуже напруженими, Коломойський часто кидав на стіл в'язку ключів і казав: “От вам ключі від мого банку, забирайте!”.

Хоча всі учасники переговорного процесу, як, власне, і будь-який фінансист, розуміли, що структура активів та інфраструктура Приватбанку була вибудована так, що силовий вхід представників держави в банк міг спричинити колосальні ризики для всієї фінансової системи країни, яка в останні роки і так дихала на ладан.

Тому акціонери Приватбанку могли бути спокійними: установу в них можна було забрати лише за їх згоди. З часом таку згоду держава отримала. Йдеться, зокрема, про формальну згоду — листи за підписом Коломойського та Боголюбова на адресу Володимира Гройсмана та Валерії Гонтаревої. Раніше ЕП публікувала відповідні документи.

У листах екс-акціонери звернулися до держави з проханням допомогти врятувати фінансову установу і навіть забов'язалися забезпечити реструктуризацію поганих кредитів.

Крім цих листів, які не мають ніякої юридичної сили, між представниками влади та екс-акціонерами було й немало усних домовленостей, які відомі обмеженому колу осіб.

Хай там як, але головний результат цих домовленостей для платників податків такий: кожен з них уже заплатив понад 3 500 грн за націоналізацію. Поки що державі порятунок Приватбанку коштував 155 млрд грн і ця сума може як зменшуватися, так і зростати. Що буде з нею, зараз більшою мірою залежить від перемовин з екс-акціонерами.

Звідки “мінус” 155 мільярдів  

Отже, трохи передісторії. Перші розмови про націоналізацію Приватбанку почалися у 2015 році. Приблизно тоді ж почався конфлікт між Петром Порошенком та Ігорем Коломойським.

З моменту появи загрози націоналізації банку “приватівці” до такого сценарію ретельно готувалися.

У 2016 році майже всі банки, які працюють в Україні, в тому числі Приватбанк, були змушені здійснити докапіталізацію на вимогу НБУ. Саме тоді структура активів Приватбанку була вибудована так, що “кінців не зібрати”.

Кредити, пов'язані з акціонерами, були погашені іншими компаніями-прокладками, які взяли нові кредити у Приватбанку. Відбулася так звана трансформація, яка ще буде згадуватися нижче.  

Своєю чергою, річний аудит (за міжнародними стандартами), який проводився після націоналізації, показав, що в структурі кредитного портфеля лише близько 10% припадало на пов'язаних осіб. Хоча минулий аудит показав близько 30%.

Більше ясності у ситуацію з обліком “пов'язаних” кредитів вніс голова правління Приватбанку Олександр Шлапак, який у червні написав заяву про відставку. Напередодні він зібрав прес-конференцію для підбиття підсумків роботи фінансової установи.

“Ви бачите цифру 8 млрд грн (4%) — так оцінювало рівень пов'язаних кредитів минуле керівництво банку. Ми уважно вивчили ситуацію і переконалися, що таких позик — 190 млрд грн, тобто 97%. Як і говорила голова НБУ, це портфель пов'язаних осіб”, — наголосив Шлапак.

Це і є той токсичний кредитний портфель, через який спасіння фінустанови коштувало державі 155 млрд грн. Саме цей портфель начебто повинні реструктурувати екс-акціонери Приватбанку. Цей токсичний портфель — це 223 клієнти на загальну суму 198,4 млрд грн. За словами Шлапака, його розбили на чотири групи.

Перша — ”трансформовані” кредити — це 36 позичальників на суму майже 133 млрд грн.

Другий портфель лізинговий — 41 позичальник майже на 15 млрд грн.

Третій на таку ж суму — це портфель, який видавався компаніям на Кіпрі.

Четвертий — це кредити, пов'язані з корпоративними клієнтами банку на суму понад 36 млрд грн.

Як зазначив голова правління банку, всі ці кредити мають низку спільних характеристик.

По-перше, більша частина позичальників є новоствореними компаніями з негативним фінансовим станом.

По-друге, портфель обслуговується незадовільно і динаміка погіршується.

По-третє, позики видані не на ринкових умовах.

По-четверте, відсутність забезпечення за більшою частиною кредитів.

По-п'яте, з банку виведені обороти операційних компаній, які реально обслуговували колишніх акціонерів.

Так званий трансформований портфель — це 36 позичальників. Цими кредитами були закриті позики 193 попередніх позичальників.

Ці кредити також мають цікаві характеристики.

По-перше, всі кредити були видані у жовтні-листопаді 2016 року компаніям, які не вели операційної діяльності, мали негативний фінансовий стан та історію життя менше одного року.

По-друге, компанії отримували по кілька мільярдів гривень під відсоткову ставку 10,5%, тоді як кредитним комітетом банку ставка була затверджена у розмірі 34%. Відповідно до законодавства, банк не може видавати позики дешевше за вартість залучених ресурсів. Тоді банк залучав кредити рефінансування НБУ під 20-22%. Гривневі депозити фізосіб — під 19%, гривневі депозити юросіб — під 14,2%.

По-третє, позичальники не перевірялися на пов'язаність, а їх фінансовий стан штучно завищувався.

По-четверте, використовувалося нереальне майнове забезпечення за цими кредитами. Наприклад, бензин, якого б вистачило на два роки повної роботи всієї України, або трирічний запас австралійської марганцевої руди для всіх феросплавних комбінатів. Компанії, які брали ці позики, не мали ні складів, ні угод на зберігання.

По-п'яте, всі видані кошти були направлені не на операційну діяльність цих компаній, або оплату товарів, а були протягом одного-двох днів у повному обсязі спрямовані на погашення тіла і відсотків, які раніше були видані 193 компаніям.

Чому аудит не показав такого рівня пов’язаних осіб? За словами Шлапака, аудит за міжнародними стандартами фінансової звітності просто не підходить для українських реалій.

“Якщо ви знайомі з міжнародними стандартами, то ви, напевно, змогли переконатися, що вони не передбачають тих реалій, які можуть бути здійснені у нас в державі. Західний банкір не уявляє собі, як будучи в здоровому глузді видати позику на сотні мільйонів доларів компанії “Роги і копита”, в якої нема ні забезпечення, ні оборотів, з найгрубішими порушеннями законодавства і нормативних документів центрального банку. Навіть якщо він буде намагатися це зробити, то трирівнева система контролю банку обов'язково це зупинить”, — пояснив Шлапак.

Тому, за його словами,  українське законодавство видало своє тлумачення пов'язаних осіб.

Акціонери банку таку кількість пов'язаних кредитів категорично не визнають. Всі перераховані операції вони вважають законними.

“Гроші з банку не йшли. В рамках реструктуризації кредитного портфеля їх видали компаніям, які погасили кредити попередніх позичальників. Тобто гроші залишилися в банку”, — раніше зазначав Коломойський.

За логікою акціонерів, якщо старі кредити погашені, це автоматично означає, що вони були хорошими. А трансформований портфель — це вже питання не до них. Більше того, акціонери зауважують, що “трансформація” — це вимога НБУ, вона відбувалася під наглядом регулятора, тому такі операції законні.

“3 жовтня у Приватбанк прийшли 30 співробітників НБУ, до куратора, який там був і до цього. Тобто другий етап докапіталізації банку проходив за участю та при постійному контролі особисто пані Рожкової”, — заявляв Коломойський.

В НБУ вважають інакше. “Він має рацію рівно на 5%. Трансформація йшла на вимогу МВФ і НБУ, але ніхто не змушував їх видавати порожнім компаніям ці кредити”, — каже співрозмовник ЕП в НБУ.

Мирний шлях

“Строк добровільної реструктуризації кредитів колишніх влаcників Приватбанку сплив 1 липня 2017 року. Зараз можна стверджувати, що колишні власники не виконали взяті на себе зобов’язання. Таким чином, зараз держава та банк перейшли до юридичної процедури стягнення. Мова йде більшою мірою про примусове стягнення”, — таке категоричне повідомлення на цьому тижні видав НБУ.

Проте це не означає, що сторони зайшли в глухий кут і інших варіантів не буде. Наразі перемовини щодо реструктуризації ще тривають. Відповідно до домовленостей з МВФ, державний Приватбанк залучив до перемовин консорціум компаній — Rothschild, FinPoint та EY.

ЕП вдалося поговорити з учасниками перемовин. За їх словами, відбулося три зустрічі з акціонерами або з їх прямими представниками.

“Наразі все сильно ускладнюється відсутністю консолідованої позиції наших владних органів і всіх тих, хто є бенефіціаром можливої транзакції. НБУ, наприклад, займає позицію агресивну — “треба йти судитися”. Там взагалі не вірять, що буде досягнута якась угода. Мінфін займає трохи м'якшу позицію: “Ми хотіли б вірити, але не віримо”. А банку хочеться найбільш м’якого рішення, щоб ніхто не підписував документи, які б вели до суду”, — пояснює учасник перемовин.

“НБУ, Мінфін і банк — це три різні центри впливу. Є, правда, ще Адміністрація президента, яка іноді різко влазить, але це відбувається вкрай нерегулярно”, — розповідає співрозмовник ЕП.

За його словами, екс-акціонери поки що готові домовлятися.

“Я бачив, що та сторона готова домовлятися. Рівень бажаної домовленості сильно відрізняється від ідеалістичних уявлень держави, але бажання і розуміння того, що треба домовлятись, з того боку є. Те, що з того боку не визнають 190 млрд грн, це точно, зараз навіть важко назвати, на якій цифрі можна зупинитись”, — каже співрозмовник ЕП, знайомий з ходом переговорів.

Те, що домовленість може бути досягнуто вже найближчим часом, ЕП повідомило і близьке до екс-акціонерів джерело. За його словами, у Коломойського нарікають, що Ротшильди вийшли на перший контакт лише 6 червня, тобто майже через півроку після націоналізації.

“Їх повинні були найняти ще коли? А вони перший раз на нас вийшли 6 червня. Ніхто не виходив шість місяців. Не виходив ні Данилюк, ніхто з Приватбанку, ніхто з Нацбанку. Один з екс-акціонерів бачився з Шлапаком, Шлапак йому сказав: “Ми чекаємо кінця аудиту, а коли буде зроблений аудит, то будете вести з ними (уряд, НБУ. — ЕП) переговори, бо нас позбавили мандата”. І зустріч буа випадковою. Вони були в одному місці, але не для того, щоб спілкуватися один з одним”, — каже співрозмовник ЕП, близький до екс-акціонерів.

Що наразі відомо ще?

Співрозмовник також запевняє, що попередньої угоди вже майже досягнуто.

“Угода враховує багато показників: і bail-in, і резерви, які акціонери залишали в банку, статутний фонд. Формула така: ми готові допомогти банку отримувати з позичальників активи, що вони взяли, або активи, що вони повинні були отримати в обмін за те, що вони погасили за когось кредити. Це вже не наші кредити, але ж ми серйозні люди, ми готові допомагати”, — каже джерело ЕП, близьке до екс-акціонерів.

Водночас, за його словами, якщо держава хоче домовитися, то їй треба пом'якшити риторику.

“Тут треба державі визначитися, що її більше цікавить. Якщо потрібна реальна реструктуризація, то треба позбутися цього тиску, мовляв, ми когось повісимо, заріжемо… Ми з таким настроєм слона купувати не будемо”, — каже представник колишніх акціонерів.

Інший співрозмовник, з боку уряду, каже, що розв'язка може бути і непередбачуваною. Він підкреслює: якщо навіть угода буде укладена вже найближчим часом, ще близько двох місяців знадобиться для її формалізації. Якщо ж домовитися не вдасться, то варто очікувати боротьби в судах.

Щодо відповідальності акціонерів

Днями прем'єр-міністр Володимир Гройсман заявив в ефірі ICTV, що якщо зобов'язання колишніх акціонерів Приватбанку не будуть виконані, їх чекає кримінальна відповідальність за невиконання закону.

“Якщо зобов'язання виконані, щодо них будуть відповідні рішення. Якщо вони не виконані, в тому числі Національний банк це засвідчить, потім настає кримінальна відповідальність за невиконання закону”, — зазначив прем'єр, маючи на увазі забов'язання про повернення кредитів “пов'язаними” компаніями.

Як відомо, за останні три роки з банків вивели сотні мільярдів гривень, проте жоден банкір, а тим більше власник банку, не був покараний.

У випадку з Приватбанком порушена справа за статтею “Доведення банку до банкрутства”.

Ця стаття фактично не працює. За нею нікого не було притягнуто до відповідальності, попри тисячі звернень Фонду гарантування вкладів до правоохоронців. Причому з інших банків активи виводилися куди більш примітивно, ніж з Приватбанку.

Таким чином, якщо домовитися з екс-акціонерами не вдасться, то націоналізація Приватбанку обійдеться державі ще дорожче. Оскільки, враховуючи українські реалії та реальну практику, сподіватися на стягнення в судовому порядку не доводиться.

Акціонери можуть боятися хіба що реакції міжнародних інститутів.

“Наші американські друзі в МВФ, Держдепі та їх Мінфіні за цим уважно стежать. Американці дають нам гроші через МВФ та USAID і вважають, що гроші, вкрадені в Україні, це їх вкрадені гроші. На кожній зустрічі з Держдепом, МВФ та їх Мінфіном постає це питання”, — каже співрозмовник ЕП з фракції БПП.

Хоча в оточенні Коломойського у загрозу переслідування з боку держави взагалі не вірять.

Олександр МОЙСЕЄНКО