Януковичу пропонують “заритися в пісок”

Володимир Путін ще місяць тому вирішив, що перед українцями треба жорстко поставити дуже чітке і дуже складне запитання: або Україна вступає в зону вільної торгівлі з ЄС, або в митний союз з Росією Білорусією та Казахстаном. Тоді абсолютно резонно наше МЗС відмовчалося. Проте цей сигнал мали би взяти на замітку і в Кабміні, і в Адміністрації Президента (при чому, як кажуть нам наші співбесідники, відповідні рекомендації відповідні служби давали). Але “вертикаль влади” вирішила, що слова Путіна можна проігнорувати повністю. А відтак, через місяць Віктор Янукович опинився у більш ніж складній ситуації. Справа в тому, що минулої п’ятниці в українські ЗМІ був закинутий злив інформації про ймовірний візит російського прем’єра в Київ. Більше того, головний меседж цього зливу інформації полягав у наступному: Путін вимагатиме від нас негайного вступу до митного союзу. Як і очікувалося, відразу виникло два полярних погляди на цей злив. Перший, що нас знову ставлять у позицію “зю”, і влада продалася Москві. Інший — європейці нас не чекають, і Янукович, як справжній інтегратор, має негайно підтримати наших братів — росіян та казахів. Найцікавіше те, що досі жодне офіційне джерело ні в Україні, ні в Росії не підтвердило, чи буде справді цей візит Путіна.

Але якщо відкинути таку дурницю, як підтвердження візиту (нагадаємо, що минулого року було 12 зустрічей на вищому рівні, а цього року ще жодної), слід зазначити, що влада вкотре виявилася неготовою до інформаційної війни. Більше того, вперше за багато років росіяни не вели війни своїми ЗМІ — все, що вони вимагали від Януковича, було сказано в наших виданнях. Вся дискусія велася на наших форумах й інформаційний шум створили виключно наші ЗМІ. Простіше кажучи, як виявилося, наш державний апарат не готовий був бодай спробувати відбити інформатаку, яка просто і невимушено ставить в незручне становище Президента. Більше того, у вівторок в одному з наших ЗМІ уповноважений Кабміну Валерій Мунтіян чітко заявив, що Україна може вступити і до митного союзу, і до зони вільної торгівлі. В перекладі на людську мову це означає, що Мунтіян прямо і чітко вказав Президенту України, що останній нічого не тямить у міжнародних стосунках. Бо і сам Президент, і всі чиновники найвищого рівня неодноразово говорили, що ми прагнемо лише до зони вільної торгівлі, а вступивши до митного союзу ми навіки зачинимо за собою двері до ЄС. При цьому весь вівторок у Кабміні відбувалися різноманітні наради, обговорювалося, як перший віце-прем’єр Клюєв у середу розповість, що ЗМІ неправильно зрозуміли Мунтіяна. Але все ж нікому навіть у голову не прийшло запропонувати Валерію Мунтіяну написати заяву про звільнення. Чому? Тому, що всі бажають мати шляхи до відступу.

Виникає просте запитання: чому саме зараз росіяни вимагають вступу України до митного союзу?. Перш за все тому, що справді їм невигідно, щоб Україна вступила до зони вільної торгівлі. Причому невигідно не стільки економічно, як геополітично. Вступ нашої держави до ЗВТ — це невеликий, але реальний відрив від “русского мира”, бо за ним може бути і більш важливий для простого українця зсув у мозку під назвою “реальна перспектива безвізового режиму”. І сьогодні Україна справді як ніколи близька до підписання угоди про зону вільної торгівлі. Варто також нагадати, що свого часу ми мали точно такий само шанс відірватися від “русского мира”, якби вступили до НАТО. Але тоді росіяни розпочали інформаційну війну, яку підтримали “регіонали”. Відголоском тієї війни, крім всього іншого, стала перемога Януковича на виборах-2010.

Сьогодні росіяни ведуть нову інформвійну, жертвою якої має всі шанси стати сам Янукович. Він почав її програвати тоді, коли місяць тому, після першої ж заяви Путіна, не почав пояснювати українцям про всі блага від зони вільної торгівлі з ЄС. Зараз він її програє, бо ніхто не робить зливів із українських джерел. В чергове наші “геббельси” вважають, що ситуація сама розсмокчеться. І тут можна було б сказати, що винні “геббельси”, якби не одне “але”. Якби наш славний загін агітаторів та пропагандистів від влади мав чітку і однозначну установку — “ніяких митних союзів” — він би сумлінно виконував цю вказівку. Але ці люди чітко розуміють, що такої установки їм насправді поки що ніхто не давав.

Більше того, наші ідеологи, які так багато говорять про відновлення багатовекторності, досі живуть в парадигмі кучмівської епохи (мається на увазі того періоду, коли у нас існувала багатовекторність). Так от, напевне слід було б уже уяснити, що багатовекторність із Єльциним і Клінтоном різко відрізняється від багатовекторності із Путіним та Обамою. Причому тут слід чітко відділити роботу дипломатів, до яких є найменше претензій, і піарників, які провалюють напрямок за напрямком. Останні, схоже, не хочуть змиритися з тим, що інструментарій кардинально змінився.

Чи потрібні ми росіянам у митному союзі? Навряд. Їм потрібно лише першими застовпити за собою безвізовий режим. Все інше — це всього лише словесна еквілібристика. За якою, крім всього іншого, ховається бажання забрати ще пару заводів. Запропонувати нам застарілі енергоблоки для Рівненської і Хмельницької АЕС. Зрештою, як тут не згадати і про те, що Росію чекають президентські вибори. І росіянам буде приємно черговий раз побачити, як їх прем’єр ставить українців на місце.

І останнє. Найгірше, що може зробити зараз Віктор Янукович — це зайняти вичікувальну позицію. Саме цього й хочуть від нього росіяни. Адже вони розуміють, що їхня головна задача сьогодні — затягнути час. Затягнути до того моменту, доки знову можна створити чергову газову проблему, а потім її героїчно вирішити з максимальними втратами для України.

Вадим ДЕНИСЕНКО