За словами генерала, французька армія, яка у минулі десятиліття воювала в Афганістані та регіоні Сахель у Західній Африці, не завантажувала військову техніку на потяги близько 20 років. Тож вона з болем усвідомила, як важко було перетнути Європу навесні 2022 року, коли армія перекинула батальйон до Румунії у відповідь на вторгнення Росії в Україну.
“Ми виявили масштаби адміністративної тяганини. В Україні йде війна, але митники пояснюють, що у вас немає відповідного тоннажу на вісь і що танкам заборонено перетинати Німеччину. Це просто неймовірно”, — пригадує Бертран Тужуз.
Генерал визнав, що покращити військову мобільність буде нелегко, оскільки транспортні та митні правила є переважно національною прерогативою. Хоча перші кроки у цьому напрямку вже є: у травні міністри закордонних справ ЄС закликали столиці виконувати Зобов’язання щодо військової мобільності, які включають зобов’язання інвестувати в інфраструктуру і забезпечити пріоритетний доступ до автомобільного, залізничного та інших видів транспорту для збройних сил. У червні Франція оголосила, що приєднається до вже підписаної Польщею, Німеччиною і Нідерландами угоди про створення військового транзитного коридору. А в липні Греція, Болгарія і Румунія підписали лист про наміри щодо транскордонного співробітництва у сфері військової мобільності. Втім, цього і досі недостатньо.
Крім того, на думку Тужуза, політикам варто зосередитися на залізничному транспорті, оскільки залізниця досі залишається найпрактичнішим способом пересування танків. Одна з ідей полягає у тому, щоб знизити плату за доступ.
“Зараз французькі військові повинні платити 30 мільйонів євро на рік, щоб гарантувати цілодобовий доступ до міжконтинентальних поїздів. Ми сподіваємося, що нам вдасться забезпечити доступ до поїзда без необхідності платити”, — сказав він.
Військова мобільність: дискусії в інших країнах
Додамо, що дискусії про військову мобільність час від часу з’являються і в інших країнах Європи. Наприклад, у Литві найбільший залізничний інфраструктурний проєкт Rail Baltica був визнаний стратегічною геополітичною необхідністю. Він передбачає стандартизацію залізничної інфраструктури країн Балтії, що дозволить перевозити важку військову техніку, таку як танки і бронемашини, які важко транспортувати автомобільним транспортом.
“Розрахунки показують, що Rail Baltica зможе замінити семикілометрову військову колону одним 40-вагонним потягом у мирний час. У разі збройного конфлікту за один день можна буде евакуювати до 143 000 людей зі столиць країн Балтії до Польщі”, — наголошує литовському виданню Delfi генеральний директор LTG Group Егідіюс Лазаускас.
Про військову мобільність говорять і в Німеччині. Так, Німецька рада з міжнародних відносин зазначає, що географічно країна займає вирішальну позицію в центрі Європи, межуючи з дев’ятьма країнами, сім з яких є членами НАТО. Німецька розгалужена транспортна мережа включає 13 000 кілометрів автомагістралей, зокрема і численні сполучення зі сходу на захід, які є важливими для пересування через континент.
Так само залізнична система Німеччини є однією з найрозгалуженіших у світі з 38 400 кілометрами колій, а такі водні шляхи, як Рейн і Дунай, є життєво важливими для транспортування важких вантажів, з’єднуючи промислові регіони з портами Нідерландів і Бельгії, а також зі східною та південною Європою.
“Ці логістичні можливості — це набагато більше, ніж просто основа європейської економіки. Вони мають важливе значення для будь-яких зусиль Німеччини та її союзників щодо захисту та стримування проти зловмисників. Транспортна інфраструктура значною мірою визначає, наскільки швидко Німеччина та її союзники зможуть реагувати під час кризи”, — йдеться у звіті.
У Німецькій раді з міжнародних відносин також додають, що про те, наскільки драматичною є ситуація, свідчать проблеми з постачанням військової техніки в Україну. Доставка танків з Іспанії, Франції чи Нідерландів в Україну — це перевезення транспортних засобів вагою 65 тонн і більше по Німеччині. Тут військові стикаються з розповсюдженням правил у федеральній системі Німеччини: подача заявок на отримання дозволів на велику вагу, пошук стабільного маршруту через мережу автомагістралей із напівзруйнованими мостами та тунелями, подача заявок на слоти на переповненій залізничній мережі, а також тривалий прикордонний контроль.
“У випадку з Україною це не лише коштує додаткового часу та грошей, але й ставить під загрозу життя самих солдатів та мирних жителів на передовій”, — йдеться у звіті.
