Вугілля не вистачає. Росія блокує імпорт. Що відбувається?

 Напередодні осінньо-зимового періоду (ОЗП) 2021-2022 років на складах українських теплоелектростанцій (ТЕС) та теплоелектроцентралей (ТЕЦ) рекордно низькі запаси вугілля. Зараз найнижчі запаси перед ОЗП за всю історію незалежної України.

Станом на 22 жовтня на складах ТЕС і ТЕЦ знаходилось 713 тис. тон вугілля. Це на 50 тис. тон нижче гарантованих запасів — технічно необхідного мінімуму, згідно Прогнозного енергетичного балансу, розробленого системним оператором НЕК “Укренерго”. І на 2 млн тон нижче планових запасів, затверджених Міненерго.

Через постійну увагу ЗМІ до стану складів ТЕС, з 23 жовтня Міненерго перестало публікувати цифру запасів вугілля.

В Україні три генеруючі компанії, які оперують ТЕС (ГК ТЕС). За рік вони споживають близько 24 млн тон вугілля.

В першу чергу — це ДТЕК Ріната Ахметова. Енергохолдинг оперує 8-ю ТЕС, виробляє приблизно 70% електроенергії від всієї теплової генерації. Видобуває близько 80% енергетичного вугілля в країні. Найбільший видобувний актив — “ДТЕК Павлоградвугілля”.

Державне “Центренерго” оперує трьома ТЕС, споживає вугілля державних шахт, видобуток яких постійно знижується. До початку 2021 року, коли на підприємстві змінився менеджмент, його контролювала група Ігоря Коломойського.

Минулої зими Кабмін використовував Центренерго для компенсації недостатності потужності. Компанія спалювала дорогий природний газ, щоб підтримати енергосистему. Крім того, Центренерго викуповує все вугілля державних шахт по фіксованим цінам, в незалежності від ринкової кон'юнктури.

Через це у компанії хронічно не вистачає обігових коштів. А менеджмент, що постійно змінюється, не має компетенції законтрактувати вугілля за кордоном.

Донбасенерго Максима Єфімова оперує лише однією Слов'янською ТЕС. На початку року станція не працювала через системну аварію. В останні тижні — не працювала через відсутність вугілля.

Група компаній Єфімова експлуатує шахту 1-3 “Новоградівська”. Лише на початку жовтня на шахті була введена в експлуатацію нова лава. Це забезпечить видобуток вугілля приблизно 70 тис. тон на місяць.

Масштаби проблеми

Після початку опалювального сезону, накопичення вугілля на складах ГК ТЕС практично неможливе. Обсяги його спалювання більші, ніж технічна можливість його підвозу. Навіть при наявності палива. Наприклад — імпортного ресурсу.

Зараз іде спрацювання складів із швидкістю приблизно 10 тис. тон на добу — це різниця між щоденним використанням та щоденним підвозом.

Таким чином, через 2,5 місяці склади можуть бути спрацьовані в нуль. Відтак, без імпорту електроенергії або спалювання рекордно дорогого природного газу, в січні 2022 року ситуація буде критичною. Як мінімум, країну чекає обмеження споживання електроенергії.

Крім того що відсутність вугілля створює проблему недостатності потужності генерації, є проблема недостатності резерву відновлення частоти (РВЧ).

РВЧ — це резерв, який має активуватись в разі аварійного відключення якогось з енергоблоків. Резерв складати не менше встановленої потужності найбільшої одиниці генерації в енергосистемі. Для України — це атомний енергоблок потужністю 1000 МВт.

Недостатність РВЧ означає, що в разі будь-якої аварії, які трапляються регулярно, диспетчер НЕК “Укренерго” не зможе замістити втрачену потужність. Тоді відновити частоту можна лише за рахунок аварійної допомоги з інших країн.

На сьогодні Об'єднана енергосистема (ОЕС) України синхронізована з енергосистемами Російської Федерації (РФ), Білорусі та Молдови. Але отримати аварійну допомогу може лише з Білорусі. Обсяг доступного перетину — 900 МВт, нижче потужності блоку АЕС.

З РФ Україна не має підписаного договору про аварійну допомогу, а в Молдові занадто мала енергосистема для балансування української ОЕС.

Проблему міг би вирішити комерційний імпорт електроенергії. Пропускна спроможність з РФ складає 2200 МВт, з Білорусі — 900 МВт.

Представники державного оператора АЕС — НАЕК “Енергоатом” з'їздили в Мінськ на перемовини про імпорт. 26 жовтня президент Білорусі Олександр Лукашенко заявив, що “готовий допомогти Україні поставками електроенергії”.

27 жовтня Укренерго провело аукціон з розподілу потужності для імпорту електроенергії, де найбільшу потужність перетину викупив державний Енергоатом.

Але 30 жовтня стало відомо, що з 1 листопада імпорту електроенергії ні з Білорусі, ні з РФ не буде.

Вочевидь, Кремль вирішив скористатись уразливою ситуацією в енергетиці України, щоб отримати політичні бенефіти. До того ж, наказав своєму сателітові — Білорусі — також заблокувати імпорт.

Крім того, 29 жовтня стало відомо, що Мінекономіки РФ не дало квоти російським компаніям на експорт енергетичного вугілля в Україну.

В першу чергу, це стосується постачання вугілля антрацитової групи з шахтоуправління “Обуховське” Ахметова в Ростовській області РФ на Луганську ТЕС, що входить в ДТЕК.

Залізничні колії з боку України до цієї станції зруйновані під час бойових дій на Донбасі. Підвоз можливий лише з боку РФ. З урахуванням обсягів, які знаходяться в дорозі, вугілля цій станції вистачить на 1,5 місяці. Потім доведеться заміщувати її ресурс іншою генерацією з ОЕС України.

Це ще більше посилить уразливість енергосистеми України.

В цій ситуації єдиним додатковим джерелом генерації електроенергії залишається природний газ. Його ціна сьогодні складає близько $1000 за тисячу кубометрів і є найвищою за всю світову історію.

Газу власного видобутку Україні не вистачає. З 30 млрд кубів газу, які країна споживає щорічно, імпортується близько 10 млрд кубів.

Причини зриву програми накопичення вугілля

До поточної вугільної кризи призвели як об'єктивні фактори, так і застосування адмінресурсу монополістом — групою ДТЕК. Аналогічна історія відбулась з ціною на газ у світі. Там об'єктивні фактори посилила монополія Газпрому.

З 2020 року українська енергосистема увійшла в “сезонне розбалансування”. В 2019 році в країні у три рази зросла потужність “зеленої” генерації, більше 70% якої складають сонячні електростанції.

Тоді, з початком весни стрімко збільшилось виробництво СЕС, що призвело до обмеження теплової генерації. Вугілля нікуди було дівати. Протягом року проблему посилила пандемія COVID-19, яка призвела до зменшення споживання електроенергії і ще більшого профіциту вугілля.

Восени 2020 року ДТЕК навіть призупинив роботу своїх шахт. А напочатку 2021 року відмовився від оренди і повернув державі Добропіллявугілля — друге за обсягами видобутку підприємство в групі.

В лютому 2021 року, на своїй прес-конференції гендиректор ДТЕК Максим Тімченко заявив про стратегію “трансформації вугільного бізнесу, як частину європейської інтеграції”.

Іншими словами, розуміючи відсутність перспектив теплової генерації, ДТЕК взяв курс на скорочення інвестицій в цей сегмент.

Холодна зима 2020-2021 років спустошила склади ТЕС і газові сховища. Через початок вакцинації населення по всьому світу почалось економічне відновлення. Енергоносії почали дорожчати.

Весь 2021 рік ДТЕК експортував електроенергію зі своєї Бурштинської ТЕС в Європу, спалюючи вугілля. Відповідно, за рік було “експортовано по дротах” близько 1 млн тон вугілля.

У липні, щоб забезпечити збільшення виручки і вчасно здійснити виплати своїм кредиторам по євробондах, “ДТЕК Енерго” продав великі обсяги електроенергії по прямих договорах трейдеру групи — “Д. Трейдінг”.

Також було збільшено експорт з Бурштинської ТЕС. Вочевидь — також для додаткового заробітку, щоб розрахуватись з кредиторами. Але в цей місяць через нестачу вугілля зменшило виробіток державне Центренерго.

Наслідком стало те, що в липні в країні було спалено 1,7 млн тон вугілля. Це більше ніж в січні, під час опалювального сезону.

До того ж, через зменшення попиту на Ринку на добу наперед (РДН) компаніями ДТЕК та групи Ігоря Коломойського (”Юнайтед Енерджі”) — на початку липня впала ринкова ціна електроенергії.

Таким чином ДТЕК покарав саме себе, спаливши великі обсяги вугілля по низьких цінах. За твердженням менеджерів ДТЕК, через липневий бум виробництва, склади недорахувались близько 0,5 млн тон вугілля, які б дуже знадобились зимою.

На кінець літа припало вичерпання ресурсів двох шахт на Павлоградвугіллі — шахти Благодатна та ім. Сташкова. Через це, у вересні знизився видобуток.

З вересня ДТЕК почав контрактувати вугілля за кордоном: в Польщі, Казахстані і США. Але в цей час розпочалось стрімке збільшення ціни на енергоресурси. Індекс ціни вугілля API2 на біржі в Роттердамі виріс з $120 до $170 за тону.

Тобто, причинами малих запасів перед зимою стали експорт електроенергії в Європу, липневий бум виробництва через надходження строків виплати ДТЕК по євробондах, вичерпання ресурсу двох шахт а також зростання ціни на вугілля в світі.

Все це виглядає, як трагічний збіг обставин. В багатьох випадках, ДТЕК приймав рішення задля досягнення короткострокових економічних вигод, не зважаючи, що закладав підґрунтя стратегічних проблем для країни в майбутньому.

Втім, відповідальні за енергетику посадовці в Верховній Раді, уряді та держкомпаніях впевнені, що це не “збіг багатьох випадкових факторів”, а стратегія компанії по примусу влади виконувати побажання ДТЕК щодо дизайну енергетичного ринку.

З огляду на те, що ніхто з менеджерів “ДТЕК Енерго” не був замінений попри втрати компанії, ця версія заслуговує на довіру.

Так, весь 2021 рік ДТЕК вимагав підвищення максимальних обмежень ціни (price cap) електроенергії на РДН. Наприкінці липня він цього домігся. Обмеження було підвищене з 2,6 тис. грн до 4 тис. грн за МВт-г. Це призвело до значного зростання ціни електроенергії.

Тепер ДТЕК наполягає на підвищенні прайс-кепів до 8 тис. грн за МВт-г.

Як можна було запобігти кризі

Попри всі фактори, що вплинули на дефіцит палива, його запаси можна було збільшити до зими за рахунок імпорту вугілля або електроенергії.

Ще в 2020 році, коли була криза профіциту вугілля, ДТЕК через своїх лобістів у Раді почав компанію для закриття ринку України від зовнішніх поставок. Це було потрібно для збереження високої ціни на електроенергію.

Так, в березні 2020 року Кабмін Дениса Шмигаля, який раніше очолював Бурштинську ТЕС ДТЕК, увів мито 65% на імпорт з Росії вугілля “газової” групи, яка видобувається в Україні.

При тому, вугілля антрацитової групи, яке імпортував ДТЕК на Луганську ТЕС та коксівне вугілля для металургії, яке імпортує Метінвест Ахметова і Вадима Новинського, не були обкладені митом.

Можливо, в 2020 році цей крок був виправданим. Але це загороджувальне мито не скасоване до цього часу. Якби протягом 2021 року ГК ТЕС і ТЕЦ потроху імпортували вугілля з РФ, до зими можна було підійти з більш заповненими складами.

Імпорт вугілля з РФ є дешевшим порівняно з імпортом із США чи Казахстану через коротше логістичне плече.

В травні 2021 року Нацкомісія з регулювання енергетики (НКРЕКП) заборонила імпорт електроенергії з Росії та Білорусі. Ця заборона діяла аж до 1 листопада. Але тепер РФ і Білорусь самі відмовились продавати Україні електроенергію.

Якби влітку 2021 року Україна імпортувала невеликі обсяги електроенергії, це б допомогло зекономити вугілля. Наприклад, імпорт під час “липневого буму виробництва” міг би замістити генерацію Центренерго, на яке жаліється ДТЕК. Це б допомогло зекономити 0,5 млн тон вугілля перед зимою.

Врешті решт, перед ОЗП Україна не була б такою вразливою для політичного шантажу з боку Кремля.

Які цілі ДТЕК Ахметова? Відтермінування синхронізації з ENTSO-E

На перший погляд цілі ДТЕК прості і зрозумілі: генерація Ахметова хоче продавати свою електроенергію за високими цінами. Весь лобізм енергохолдингу спрямований на обмеження конкуренції на ринку. Їх спікери критикували імпорт, “трейдерів-спекулянтів” та “низькі прайс-кепи”. Але це не все.

В 2023 році Україна планує приєднатись до європейської енергосистеми — ENTSO-E. Угода про приєднання була підписана ще в червні 2017 році.

Синхронізація з ENTSO-E дозволить ОЕС Україні від'єднатися від мереж РФ та Білорусі та торгувати електроенергією з країнами Євросоюзу.

В рамках підготовки до синхронізації, Україна має пройти тестування — три дні взимку і три дні влітку працювати в ізольованому від інших держав режимі. Під час цього тесту перевірятиметься стійкість системи.

Зимовий тест був запланований на ОЗП 2021-2022 років. Але з огляду на критично малі запаси вугілля на складах, цей тест, швидше за все, не відбудеться. Синхронізація буде відтермінована.

ДТЕК публічно підтримує синхронізацію. Але день приєднання України до ENTSO-E стане днем закінчення вугільного бізнесу ДТЕК в існуючому вигляді.

Обладнання компанії не зможе конкурувати з європейською генерацією. А частина енергоблоків ТЕС мають бути виведені із експлуатації через невідповідність технічним і екологічним нормам ЄС.

А головне — ДТЕК втратить монополію в Бурштинському енергоострові. До того ж, групі набагато складніше буде обмежувати конкуренцію за допомоги адміністративного ресурсу в ОЕС України.

Які цілі СКМ Ахметова? Політичний переворот

У всієї групи СКМ Ахметова цілі більш стратегічні. Останні місяці бізнеси олігарха відчувають тиск з боку держави. За твердженням джерел БЦ, близьких до Офісу президента (ОП), Ахметова особисто сильно дратує так званий закон про олігархів.

Цей закон Рада ухвалила у вересні. Крім особистої образи, цей закон ускладнить роботу компаній групи СКМ на іноземному ринку капіталів та потенційно може призвести до персональних санкцій щодо Ахметова з боку Євросоюзу.

З січня 2020 року державна Укразалізниця (УЗ) планує підвищити тарифи на перевезення вантажів 1-го класу на 30%. До цього тарифного класу відносяться залізна руда і вугілля, які займають майже воловину в структурі перевезень УЗ.

Найбільшими відправниками таких вантажів є відповідно Метінвест та ДТЕК Ахметова.

Крім того, УЗ планує скорочення строку експлуатації старих вагонів з 2023 року. Найбільшими власниками таких вагонів, після УЗ, є компанії Ахметова.

ДТЕК не задоволений складом НКРЕКП, який не має лояльності до групи, як це було із Регулятором за часів Петра Порошенка.

Вочевидь, цієї зими фінансово-промислова група олігарха планує “похоронити” рейтинг президента Володимира Зеленського. Ця ціль легко може бути досягнута, якщо влада не зможе запобігти відключенням електроенергії в домівках населення.

Такі цілі СКМ підтверджуються меседжами на його телеканалах ТРК Україна і Україна24. Раніше особисто до президента канали займали нейтральну позицію, критикуючи лише чиновників, які відмовлялись створити потрібне групі регуляторне поле.

Тепер контент став суто негативним по відношенню і до влади в цілому, і до Зеленського персонально.

Чого чекати

Системний оператор НЕК “Укренерго” має плановий набір інструментів на випадок недостатності генеруючої потужності. Якщо Україна не зможе компенсувати нестачу вугілля імпортом, або генерацією на газу, вони будуть вводитись почергово.

Спочатку використовується Графік обмеження потужності (ГОП) великих споживачів. Диспетчер обдзвонює великі промислові підприємства і просить їх зменшити обсяги використання електроенергії.

Якщо цього недостатньо, буде задіяний Графік аварійного відключення (ГАВ) споживачів. Це коли диспетчер складає графік поетапного відключення окремих споживачів електроенергії на декілька годин. В народі цей механізм називають “віяловими відключеннями”.

Крайній варіант — це blackout (затемнення): якщо енергосистема не витримає навантаження, частину споживачів автоматично буде від'єднано від живлення на рівні підстанцій Укренерго.

Такі випадки не так часто траплялись в світі. Один з останніх: блекаут у Венесуелі в березні 2019 року.

22 жовтня відбулось чергове засідання Ради нацбезпеки і оборони (РНБОУ). Протокольним рішенням цього засідання було доручено “вжити додаткові заходи щодо недопущення аварійної ситуації в ОЕС України, забезпечити потреби ТЕС і ТЕЦ у вугіллі і резервних видах палива: природному газі і мазуті”.

Також, з 15 листопада почнуться позаплановані перевірки ГК ТЕС щодо виконання ліцензійних умов у частині накопичення палива. Ініційовано підвищення максимального штрафу за це з боку НКРЕКП. Зараз він складає всього 1,7 млн грн.

Але все це навряд чи допоможе швидко забезпечити генерацію паливом. Україну чекає одна з найважчих за всю незалежну історію зим. 

Сергій ГОЛОВНЬОВ