Вугілля хоче стати газом

Зниження виробничих показників пов’язано з низкою причин. Передусім із тим, що в державних шахт немає можливості реалізувати приблизно 1 млн тонн видобутого палива.

Чи потрібне чорне золото країні?

За словами начальника Головного управління промисловості та розвитку інфраструктури облдержадміністрації Дмитра Дрожжина, саме вугільна галузь залишається в економіці краю лідером, бо тут працює понад 100 тисяч осіб. Своїм баченням перспектив розвитку галузі він поділився з кореспондентом “Урядового кур’єра”.

— Нині в нашій області 121 велика шахта та 74 малих приватних вуглевидобувних підприємства. Виробничих запасів вугілля на шахтах 1,6 млрд тонн в області, і це майже третина всіх, що є в країні загалом. Ще більш показова ситуація щодо запасів розвіданих: в Україні — 56,1 млрд тонн, з них 23 млрд тонн — саме в нас, — розповідає Дмитро Дрожжин. — Кон’юнктура ринку, яка склалася зі споживанням продукту вугільної промисловості, відрізняється від минулих років тим, що в Україні утворився профіцит вугілля. Але його можна за допомогою сучасних технологій переробити в синтетичний газ, який значно здешевить блакитне паливо для промисловості та об’єктів теплоенергетики.

Як відомо, у ході робочої поїздки до Луганської області Президент України заявив, що заводи збудують за кредитні кошти, взяті під державні гарантії в Китайського банку розвитку за технологією компанії “Шелл”. Фахівці ОДА готують проектні документи для цих підприємств. Оскільки ціна газу на виході, з урахуванням використання місцевого вугілля, очікується на рівні 250—300 доларів за тисячу кубометрів — це набагато дешевше імпортного російського газу, його передусім використовуватимуть хімічні підприємства краю.

— Це надасть можливість заощаджувати більш як 3 млрд куб. м газу, забезпечити стабільний збут вугільної продукції до 8 млн тонн, створити понад 5 тисяч нових робочих місць. І за рахунок збільшення попиту на вугілля як основної сировини зберегти робочі місця у вугільних шахтах області, — підкреслює Дмитро Дрожжин.

Одна міні-шахта закриває 3 “копанки”

Звістка про будівництво заводів із переробки вугілля в синтетичний газ викликала пожвавлення й серед власників малих вугільних підприємств краю. Нині ситуація у них не краща, ніж у державних, бо основний збут продукції був орієнтований на підприємства металургії. А ринки металу “впали”.

— Період тимчасових труднощів ми використовуватимемо для освоєння нового й перспективного напрямку. Ми взяли ліцензії на видобуток сортів вугілля “довгополуменева газова рядовка” та газової групи, — розповідає керівник ТОВ “Донбасвуглеінвест” Володимир Жулинський. — Готуємо проект, отримали гірничий відвід на будівництво шахти із запасом вугілля до 5 млн тонн, яке підходить для переробки на газ. А щоб не скорочувати працівників, ми вирішили частину з них перевести на будівництво цього нового об’єкта. Тим більше, що обсяг видобутку планується великий як для малої шахти.

Навесні маємо розпочати будівництво гірничих стовбурів. Пласт досить потужний — до 1,4 м. Видобуток плануємо механізувати. Ринок гірничошахтного обладнання у зв’язку з падінням цін на вугілля й метал виставляє більш прийнятні ціни, багато пропозицій щодо сучасної техніки як від китайців, так і від німців.

На думку Володимира Жулинського, державні підприємства його шахтоділянкам конкурентами не стануть, принаймні із трьох причин. По-перше, є програма розвитку галузі, і вона передбачає поступову передачу шахт у приватні руки. По-друге, його вугілля дешевше вже тому, що держава не витрачає жодних дотацій на підтримку його видобутку. По-третє, заводи з переробки вугілля на газ хороші тим, що Україна споживе газу стільки, скільки вугільники зможуть його надати промисловості.

— Тож збут вугілля буде у всіх. Думаю, що не тільки не буде проблем квотування, а навіть не вистачатиме сировини для заводів, які зможуть виробити такий газ, — каже Володимир Жулинський.

Соціальна роль малих приватних вугільних шахт для краю очевидна.

— Отримання однієї ліцензії на будівництво малої шахти автоматично закриває три “копанки”. Бо біля гірничого відводу ніхто копати не дозволить. До того ж людина, яка купує ліцензію, проводить колосальну роботу з вивчення родовища та його геологічних особливостей. І тут не треба посилати вертольоти, аби перевірити стан території, чи немає поблизу “копанок”. Люди самі повідомлятимуть та спостерігатимуть, щоб не з’являлися “чорні копачі”, — каже Володимир Жулинський. І робить висновок: — Піднімати на-гора дороге вугілля ми вже давно навчилися. Ми розучилися видобувати дешеве та якісне, а також знаходити йому застосування.

Олена ОСОБОВА