“Вони вчать нас бути членом ЄС”. Заступник міністра економіки Соболев про план України на 50 мільярдів євро

 Другий рік як Україні вистачає власних коштів лише на фінансування Збройних Сил. Забезпечення, а по суті утримання, держави лягло на плечі партнерів, які покривають дефіцит бюджету розміром 40 млрд дол. Очікується, що так буде й у 2024 році.

Проте боротися за підтримку з-за кордону стає дедалі складніше. Наприклад, фінансова допомога України від Сполучених Штатів та її розмір залишаються під питанням на тлі чвар у Конґресі США. 

Майже половину потреб на 2024 рік уряд планує закрити завдяки підтримці Європейського Союзу в рамках нової програми Ukraine Facility. Програма розміром 50 млрд євро розрахована на чотири роки, і в перший же рік українська влада розраховує отримати 18 млрд євро.

Аби Ukraine Facility запрацювала, у ЄС до січня мають погодити головну її умову — затвердити поданий Україною набір реформ, який наша країна зобов’язується виконати за ці чотири роки. Якщо умови не будуть виконуватися, то кошти “згоратимуть”.

Перший крок вже зроблений, і після місяців консультацій 3 листопада уряд передав Єврокомісії попередній проєкт Плану.

З чого складається План України? На що підуть отримані кошти і як змінюється ставлення ЄС до України? Відповіді на ці питання в інтерв'ю ЕП дає заступник міністра економіки Олексій Соболев, який координує роботу над Планом від Мінекономіки.

Про умови отримання коштів від ЄС, необхідні реформи і їх “ціну”

— План України розрахований на 50 мільярдів євро. Це кредит, чи гранти? Як вони розподілені?

— З цих 50 мільярдів євро, 17 мільярдів — грантові кошти, і ще 33 мільярдів — пільгові кредити, виплати за якими розпочнуться лише через 10 років.

Ці 50 мільярдів євро розділяються на три частини. Перша — 39 мільярдів євро, які просто йдуть в бюджет, тобто макродопомога.

Далі, 8 мільярдів євро — це інвестиційна складова. Вона йтиме через міжнародні фінансові організації, які зможуть здешевити свої кредити, які видають в Україні. За нашими підрахунками, ці 8 мільярдів на кредити, за мультиплікатором можуть згенерувати додатково 30 мільярдів євро і більше інвестицій в Україну за 4 роки.

Тому нам потрібно зрозуміти, в яких сферах є достатньо інвестиційних пропозицій , щоб “вибрати” ці 30 мільярдів. Ми проводимо робочі групи з бізнесом, в межах яких вони пропонують підсектори для інвестування.

Ще 3 мільярди йдуть на адміністрування програми, технічну допомогу та на компенсацію відсотків за тими 33 мільярдами пільгових кредитів для держбюджету, різниця в ринковій ставці зашита в самій програмі.

— Кожна реформа обходиться у певну суму. Є прайсліст на реформи?

— Кожного кварталу ЄС робить перевірку виконання плану: кажуть, оці п'ять виконали, три не виконали, значить, отримаєте стільки грошей. Якщо не виконав вчасно, то є чотири квартали на виконання. Якщо за рік не вдалось, то гроші згорають.

Європейці хотіли б, щоб всі реформи коштували однаково. Але для цього потрібні індикатори виконання однакової складності. Можливо, будуть два типи індикаторів: одні трохи дорожчі, інші дешевші, але це все ще обговорюється.

— З чого загалом складається план України?

— Є технічні розділи про те, наприклад, як ведуться консультації чи як відбуватиметься нагляд, аудит, і чотири основні блоки. Перший — це макророзділ, де ми моделюємо ВВП України, коли ця програма запрацює.

Будуть також два розділи з реформ. Один — економічні реформи, а інший — базові реформи, які потрібно виконати, щоб країна могла далі розвиватись.

До основних реформ належить реформа публічного адміністрування, аби у державі працювало багато фахових людей, як їх залучити та утримувати. 

Також реформа системи публічних фінансів, де загальна рамка — ми маємо знову навчитися себе забезпечувати самі як держава. У цього процесу є багато різних складових. Потрібен механізм, який пріоритезує проєкти відновлення. Що ми будуємо і чому — це реформа управління державними інвестиціями. Потрібна стратегія управління державним боргом, реформа державного фінансового контролю і так далі.

Далі, є реформа системи правосуддя. Для того, щоб і захищати право власності, і було більше довіри до судів, і бізнесу легше було до них звертатися.

Ключовий блок серед них — це боротьба з корупцією, посилення спроможності антикорупційних органів.

І четвертий блок — це найбільш перспективні сектори, додаткові інвестиції в які можуть нам дати поштовх у відсотках до ВВП. Це, наприклад, енергетика, аграрка, транспорт і логістика для експорту. IT-сектор теж очевидний, і може мати значний макроефект, переробна промисловість та зелена металургія. 

Це також критичні матеріали. В Україні є 22 критичні матеріали з 34, які є стратегічними для ЄС (наприклад, титан, цирконій, графіт та марганець). Для того, щоб ЄС міг виробляти свою продукцію, їм потрібні ці матеріали. Це розділ про те, що потрібно зробити, щоб ці заводи з переробки та перетворення критичних матеріалів в додану вартість опинилися саме в Україні.

— Що в Україні потрібно зробити, що потрібно зробити в ЄС, для того, щоб цей план запрацював?

— Зараз Європарламент прийняв в першому читанні ці правила і відкрив консультації.

Тепер Єврокомісія, Європарламент і країни-члени збираються весь листопад і проводять консультації, що вони хочуть бачити в останній редакції, які там будуть умови. За цей час ми маємо напрацювати першу версію плану.

Вони дадуть свій відгук в робочому режимі, і в кінці листопада ми будемо знати все, що від нас вимагають. Паралельно з цим ми продовжимо консультації з внутрішніми стейкхолдерами -  народними депутатами, бізнесом, громадськими організаціями. За грудень ми маємо це доопрацювати в документ, і в грудні країни-члени голосують і приймають регуляцію для запуску Ukraine Facility, яка набере чинності в січні.

Далі Кабінет міністрів ухвалює рішення подати план України в ЄС. Коли документ погодять в Раді Європи, нам відкривається можливість отримати гроші. Я сподіваюсь, це буде в січні.

В програмі Ukraine Facility також передбачено механізм отримання грошей на випадок, якщо програма вже вступила в силу, але процедури ЄС з затвердження Плану затримаються. 

За цим механізмом Україна може отримувати проміжне фінансування впродовж 3 місяців. 

Тому одне з наших завдань зараз — все одно підготуватися до такого сценарію. Для цього ми формуємо список індикаторів для виконання на цей період. Це схоже на механізм prior actions від МВФ. 

— Які з секторів є найскладнішими в сенсі реформ, а які вже більш синхронізовані під вимоги ЄС?

— Не можу сказати, що якійсь  складніший. В агросекторі виглядає, що трохи більше індикаторів того, що там можна зробити.

В енергетиці їх менше, але вони більш комплексні. Тобто, там складніші вимоги. І як сектор енергетика більша. Ускладнення ще в тому, що енергетична інфраструктура понівечена. Те ж стосується і транспортної. Це вирізняє ці два сектори від інших.

Ми намагаємося все балансувати, щоб індикатори були приблизно однаковими.

Про залучення іноземців в українські стратегічні підприємства та ставлення країн ЄС до України

— Наші співрозмовники в Мінфіні розповідали, що в межах плану ЄС на перший рік був готовий виділити Україні 9 мільярдів євро. Ви зазначали, що Україна прагне отримати 18 мільярдів євро. Чи відповідає це дійсності й, чи були якісь інші розбіжності в баченні європейців і нас?

— Це не розбіжності. Такий розподіл пропонувався ЄС влітку. Він є в драфті цього закону, який вони подали в парламент та за який проголосували  в першому читанні.

Але ми кажемо —  дефіцит наступного року близько 40 млрд євро. 9 млрд — занадто мало, щоб це була достатня макрофінансова допомога. Тож ми з ЄС активно працюємо над тим, щоб реалізувати нашу пропозицію. Зробити це можна через пріоритизацію реформ наступного року. Аби зробити їх, скажімо, дорожчими, і щоб ми їх виконали. А потім отримувати менше.

Тобто шлях для того, щоб отримати ці гроші, існує. Тож  зараз ми  намагаємося структурувати план таким чином, щоб можна було отримати всю цю суму. Це дуже важливо для того, щоб і країна встояла наступного року і щоб показати, що план працює.

— Як на ці чотири роки будуть розбиті реформи, аби ми отримали певне фінансування?

— Ви можете подивитися в регуляції, там є в додатку таблиця, яка розбита на чотири рівні частини.

8 млрд євро в рамках другої складової, спеціального інвестиційного механізму, йдуть за запропонованим ЄС графіком. Ми не плануємо говорити про зміну. А саме графік отримання 39 млрд макрофінансової допомоги ми пропонуємо переглянути, аби Україна отримала половину, 18 млрд, вже у 2024 році. 

Вони кажуть, що тоді нам потрібно більше індикаторів. І от ми шукаємо такі, які будуть відповідати. Але це відносно легко, бо ми знаємо план роботи на наступний рік.

Ми знаємо, що ми маємо зробити. Є закони, які вже в парламент подані, і так далі. Тому, в принципі, це завдання вирішується.

Далі процедура наступна: Україна надає фінальний план ЄС, який має його погодити з точки зору виконання усіх зазначених у програмі вимог, після чого запропонує Раді Європи платіжний календар до розгляду та голосування. 

Коли Рада Європи проголосує його в січні, то процес буде завершений. У всіх сторін буде розуміння — графік індикаторів до виконання та графік виплат за ними, а також, власне, обсяг допомоги відповідно до етапів. 

— Державний сектор росте, і його зменшення завжди було серед вимог партнерів. Чи є такі вимоги в цьому плані?

— Звісно, є. Це важлива частина, адже державний сектор у нас дійсно великий.

Потрібно законодавчо визначити стратегічні компанії. Ми гадаємо, їх буде близько сотні. Найбільші — це “Нафтогаз”, “Укрзалізниця”, “Укренерго”, “Енергоатом” і так далі. Дуже багато державної енергетики, яка стратегічна. Війна показала, що у них є не лише бізнесові завдання.

Дуже багато оборонних компаній, які входять в структуру оборонної промисловості. І дуже багато технічних компаній, які виконують державну функцію як “Прозорро.Продажі”.

— Ви розглядаєте опцію входження іноземних компаній в капітал цих стратегічних компаній?

— Розглядаємо. Ми сподіваємося, що парламент чи уряд затвердить такий перелік компаній, для яких можна це робити.

Наприклад, говорили, що в “Укрпошту” можна знайти стратегічного інвестора. В “Укрзалізницю” так само.

Мені здається, що корпоративна реформа запрацює тоді, коли у людей буде грошова частка. Тобто, коли не просто є незалежний член наглядової ради, але коли є ще третя сторона, яка дуже багато грошей інвестувала туди, і їй не байдуже. Їй важливо, щоб там було все добре, жодної корупції, все суперефективно.

Тому розділяємо кампанії на стратегічні та нестратегічні. Ті, які не стратегічні — приватизувати. І над тією сотнею, яка стратегічна, консолідувати управління.

— Тобто суверенний фонд “вшити” в план України?

— Це одна з ідей — фонд з управління по централізації державного управління. Ми зараз так само це обговорюємо з усіма, зокрема з МВФ, зі Світовим банком, як краще це зробити. Тому що це план на чотири роки, і не можна вписати щось, аби потім виявилось, що його не можна зробити.

У план можна внести зміни, але змінювати документ кожного кварталу — це не опція. Якщо всі зараз розуміють, що ця ідея — централізація — дійсно потрібна, то буде виписано в форматі фонду. І ми, і європейці здається сходимося на тому, що частину державних активів потрібно буде консолідувати під одним дахом.

Звісно, у централізованого володіння є свої ризики. І нам потрібно побудувати все так, користі було багато, а ризиків мало.

Для тих компаній, які залишаються державними, потрібно йти в напрямку залучення конкуренції в сектори, в яких вони знаходяться. Тобто будувати такі процеси або регуляції для того, щоб приватний капітал міг заходити на ті ринки, де зараз переважно працює лише держава.

— Як за вашими спостереженнями змінюється ставлення до України з боку партнерів в ЄС?

Перед Лондоном (Конференцією відновлення України у Лондоні) в мене особисто було враження, що питання членства України в ЄС не було вирішеним для міжнародної спільноти.  Була якась невпевненість. 

Потім був Лондон і промова Урсули фон дер Ляєн (голова Єврокомісії), на якій всі подумали: “О, здається, вже вирішили”.

Зараз, коли ми з ними розмовляємо, вони прям прямим текстом кажуть: “Дивіться, так ми поводимося з країнами-членами, ми зробили вже 12 планів, ви — наступний. Це ми вчимо вас робити цю бюрократичну європейську процедуру”.

І це круто. Вони кажуть: навчіться, вам буде складно, тому що у нас в ЄС бюрократія, але вам потрібно пройти цей шлях. Тому вони дійсно нас вчать, що таке бути членом ЄС, коли тобі потрібно, щоб 27 країн-членів про щось погодились.

Це дійсно дуже нетипова цікава історія, але це і надихає. Тому що ми вчимося, як і всі міністерства, бути членами ЄС.

Дана ГОРДІЙЧУК