Віктор Янукович закриває вуха

За рахунок церемонії підписання угоди із компанією Shell, організованої протягом Всесвітнього економічного форуму, він створив ілюзію толерування офіційною Європою політики Києва.

Насправді ж цьогорічний Давос був для Януковича “третім дзвінком” про сповзання до міжнародної бойкоту його постаті. Адміністрації президента дедалі складніше знайти співрозмовників для Януковича.

Якщо минулого року Банкова могла організувати йому дві двосторонніх зустрічі — з президентами Польщі та Азербайджану, то зараз Янукович не мав жодних переговорів з іноземними лідерами. Побачення з прем'єр-міністром Нідерландів звелося до участі в церемонії підписання без проведення повноцінної двосторонки.

Єдиним міждержавним контактом Януковича в Давосі можна вважати переговори з прем’єр-міністром Грузії Бідзіною Іванішвілі.

Співрозмовником Януковича також став президент Європарламенту Мартін Шульц — і цей контакт можна пояснити приналежністю Шульца до соціалістів Європарламенту, які мають угоду про співпрацю з Партією регіонів.

Решта зустрічей цілком могли відбутися в Києві — заради них не обов’язково було летіти до Швейцарії. Так, Янукович переговорив власником “Криворіжсталі” Лакшмі Мітталом, який ледь не втратив це підприємство після перемоги Януковича — позови генпрокуратури були відкликані тільки, коли питання порушив президент Франції Саркозі.

Враховуючи захмарні борги з відшкодування ПДВ перед “Криворіжсталлю”, зрозуміло, що ця зустріч була більше потрібна Мітталу — аби отримати свої гроші назад.

Щоб створити враження активних міжнародних контактів, адміністрація президента в повідомленнях згадувала про ще одного співрозмовника Януковича — ним став організатор форуму в Давосі Клаус Шваб. 

Ну і зовсім комічно виглядала зустріч Януковича з колишнім державним секретарем США Генрі Кіссінджером, який 35 років тому відійшов від активної політики. Сьогодні 89-річний експерт володіє консалтинговою компанією Kissinger Associates, яка за гроші надає різноманітні послуги аж до допомоги з отриманням американської візи, як це було у випадку з Віктором Медведчуком. Залишається сподіватися, що цей давоське рандеву з політичним пенсіонером не дуже спустошило кишені соратників Януковича.

Але найбільш показовим у нинішній програмі Януковича в Давосі стала відмова вперше за три роки взяти участь в українському ланчі. Його традиційно проводить тут фонд Пінчука, створюючи єдиний майданчик виключно з українською тематикою.

Янукович брав участь у цьому заході в 2010 році у форматі відеовключення із виборчого туру, а в 2011-2012 приїздив особисто. Зараз відсутність президента офіційно пояснювали необхідністю повернутися до України. Нагальною справою виявилася нарада членів оргкомітету з відзначення 1025-річчя хрещення Київської Русі.

При чому адміністрація президента намагалася неофіційно поширити серед журналістів версію про те, що відмова Януковича відвідати ланч — це ніщо інше, ніж намагання дистанціюватися від олігархів. Аналогічну тезу озвучив і політолог Вадим Карасьов.

Насправді ж, складно знайти інше пояснення демаршу Януковича, окрім як небажання знову чути запитання про згортання демократії та справу Тимошенко.

Уже минолого року було помітно, як тяжко даються йому ці виходи в люди, коли так чи інакше доводиться говорити на незручні теми. При тому, що заради створення комфорту Януковичу організатори проявляли винахідливість — попередньо узгоджували з ним запитання або використовували в якості ведучого екс-президента Польщі Олександра Квасьневського — аби не доручати вести розмову з Януковичем гострій журналістці Христі Фрилянд.

Очевидно, що прихід Януковича на відкриту панель перетворив би його на вразливу мішень. Справа Тимошенко про убивство Щербаня, а також наступ Сім'ї на державні посади — це неминуче стало би темами для обговорення.

“Чому Янукович вирішив не йти? Тому що в нього немає месіджа в цей момент — ні по справі Тимошенко, ні в стосунках з Євросоюзом. А навіщо виступати без месіджа?” — пояснював Александер Рар, що входить до наглядової ради “Ялтинської євростратегії” Пінчука.

Так само українські чиновники відмовилися їхати наприкінці січня на конференцію в Брюсселі, де чекали нового міністра закордонних Леоніда Кожару. Захід взагалі довелося скасувати.

Додатковою проблемою було те, що на заходи зятя в Давос уперше приїхав Леонід Кучма — якому прокуратура Януковича зараз закидає саботаж розслідування ролі Тимошенко в справі Щербаня. Сам екс-президент, якого вдалося розкрутити лише на одне запитання, пригадав, що в його епоху вони не мали доказів її провини.

Давос. Виктор Пінчук із дружиною, донькою, сином та екс-президентом Кучмою. Фото УП

Зрештою, цього року Янукович знайшов геніальне за своєю простотою рішення — щоб не напружувати себе розмовами про демократію, Янукович вирішив... не ходити в ті місця, де вони точаться.

Але окрім цього, відмова Януковича прийти — це поганий сигнал для Пінчука. В першу чергу — всередині країни. Дрібні бізнесмени люблять вішати у себе в кабінетах таблички “приймальня народного депутата” — за їх логікою, це має врятувати при проникненні податківців на підприємство.

Для Пінчука таким “оберігом” була присутність Януковича на його заходах. Поява президента в Ялті та Давосі виглядали знаком, що організатору заходів довіряють у “Межигір'ї”. Тепер сигнал змінено.

Інша показова деталь — так само до Давоса не приїхав і Арбузов, біографію якого фонд Пінчука підготував для поширення серед журналістів.

Це — не перше розходження. На парламентських виборах у жовтні Пінчук відкрито підтримував свого кандидата Якова Безбаха, що ішов проти кандидата від Партії регіонів на окрузі в Дніпропетровську.

Розмови з іншої планети

Уже шість років Пінчук проводить у Давосі два заходи — український ланч та круглий стіл з питань благодійності. І поступово сталося дивне. За своїм наповненням друге зібрання стало набагато цікавіше передбачуваних розмов на політичні теми, якими супроводжується обід.

З року в рік політична частина будується навколо одних і тих самих тем. Одні й ті самі люди закликають українську владу змінюватися, а вона вустами своїх очільників робить вигляд, що уважно їх слухає.

На відміну від цієї нещирої вистави, круглі столи з питань благодійності стають платформою на теми глобальних викликів, де вдається вирватися за межі містечковості. Цього разу захід було присвячено освіті за допомогою онлайн-інструментів на кшталт udacity або khan academy.

На захід вдалося затягнути екс-міністра фінансів США і почесного президента Гарварда Ларрі Саммерса, спогади якого повинні були показати, як далеко пішло людство за кілька десятиліть.

“У 1979 я вболівав за “Бостон ред сокс”. Коли я перебував у Джакарті, про результати “Ред сокс” за понеділок я дізнавався через три дні. Бо “Геральд Трибюн” не встигав це опублікувати у номері за вівторок, вони публікували в середу, а сам цей номер я отримував в четвер”.

Екс-міністр фінансів США і почесний президент Гарварда Ларрі Саммерс. Фото УП

Сьогодні ж протягом декількох секунд можна не тільки дізнатися результати “Ред сокс”, але й прослухати будь-яку з багатотисячних лекцій, доступних онлайн. “Ще покоління тому таку ситуацію було неможливо собі уявити”, — захоплювався Саммерс епохою, в яку довелося жити.

Співзасновнік платіжної системи PayPal Пітер Тіль закликав приборкати дорожнечу освіти: “Навіть якщо після отриманого диплому ви стаєте банкрутом, то все одно повинні виплачувати позику за навчання все своє життя”.

Керівнику Массачусетського технологічного інституту Рафаелю Рейфу довелося пояснювати, чому навчання в американських університетах стоїть астрономічних сум, якщо доступ до знань поступово стає безкоштовним.

— Сьогодні студенти платять до 50 тисяч на рік за навчання. Навіть якщо ми замінюємо щось за допомогою платформи udacity, кампус все одно бере гроші за роботу в лабораторіях.

Скептичним виявився засновник Microsoft і другий на сьогодні капіталіст планети Білл Гейтс.

— Коли деякі люди викладали курси онлайні, вони думали заробити на цьому гроші. Були побудовані бізнес-плани. Однак ніхто це не купував. І вони відкрили ці курси безкоштовно. Але люди все одно хочуть мати можливість ходити в клас. І людям не потрібен інтернет, щоб вчити фізику. Їм треба мотивація.

Засновник Microsoft Білл Гейтс. Фото УП

Гейтс очікує, що якість онлайн-курсів має феноменально покращитися через 4-5 років. І тоді постане питання сертифікації отриманої через інтернет освіти та довіри до нього з боку роботодавця. У підсумку це вплине і на оцінку самих професорів — їхня цінність буде пояснюватися кількістю переглядів.

— Роль кампусу в освіті неминуче зміниться. Вчитель буде змушений створювати онлайн-лекції, і ми побачимо, хто кращий наставник для студентів, — прогнозує Рафаель Рейф з Массачусетського технологічного інституту.

Але не всі професори — хороші педагоги. Тому Саммерс попереджає про іншу сторону доступності освіти — втрату наукової складової:

— Свого часу ніхто зі студентів не розумів, що хотів сказати Нільс Бор (нобелівський лауреат з фізики 1922 року). Тому дуже важливо, щоб університети мали видатних дослідників. Весь прогрес економіки пов'язаний з прогресом дослідників.

На фоні таких розмов Віктор Янукович з його натовпом ескорту — у Давос із ним приїхало 14 охоронців та сім душ обслуги — виглядав мешканцем іншої планети.

Хоча відвідувати подібні дискусії, що показують світ завтрашнього дня, йому явно не завадило би. Все-таки, український президент теж є науковцем. У званні професора...