Віктор Янукович: все для всіх

Відповідальність за це значною мірою лежить і на Вікторові Януковичі.

Блок 5. Паливно-енергетичний комплекс

Янукович в усьому дотримується своєї стратегії поміркованої передвиборчої активності. Він навіть не обіцяє якихось радикальних методів оздоровлення економіки. Принаймні, в енергетичному та промисловому секторі. Він лише заспокоює: голосуйте за мене, і все буде, як 2007 року.

Наприклад, він хвалиться, що за його прем'єрства ринок нафтопродуктів був на 90% вітчизняним. Але мовчить про причини погіршення ситуації — конфлікт довкола “Укртатнафти”, заявляючи, буцімто це уряд перестав старатися виробляти більше власного бензину.

Насправді ж він пропонує тільки збільшити імпорт енергоносіїв, скасувавши на них ПДВ. Начебто — лише для їх здешевлення, але в таких умовах розвивати власні видобуток і переробку буде набагато складніше.

У заявах політика повно популізму, за яким не видно його істинного ставлення до проблем. Він виступає проти швидкого підвищення цін, але не пропонує шляхів наповнення бюджету “Нафтогазу”.

Він заявляє про обережність при приватизації шахт і збереження нагляду держави над їх новими власниками. Але більша частина приватизованих вуглевидобувних підприємств належить члену Партії регіонів Рінату Ахметову, і про жодний контроль над цими компаніями з боку держави ніколи не йшлося.

Блок 6. Промислова політика

Промислові пріоритети Януковича прописані чітко: сировинні виробництва та імпортозаміщення. Він не шукає далекоглядних проектів, а виходить з максимальної швидкої вигоди.

Окрім того, кандидат пропонує стимулювати споживче промислове виробництво шляхом збільшення соціальних виплат. Цей метод хоча і є популістським, але активно використовується у розумних межах за кордоном.

Блок 7. Агросектор

Проігнорувавши питання “Економічної правди”, Віктор Янукович позбавив своїх прихильників та інших громадян можливості довідатися також про його бачення перспектив українського сільського господарства.

Яку модель розвитку галузі слід обрати — “американську”, яка передбачає протекціоністську політику щодо великих аграрних компаній, чи і “франко-голландську”, покликану підтримувати дрібні фермерські господарства?

Зібрані висловлювання кандидата в президенти та його “штатного” міністра аграрної політики Віктора Слаути не дають відповіді на це питання. Обидва вони говорять про АПК загалом — без поділу на типи господарств.

“Безумовно, треба відновити фінансування агропромислового комплексу. Треба відновити всі програми, які стосуються підтримки сільгоспвиробника. Підкреслюю — за всіма напрямками”, — переконаний Слаута. Чи можливо відразу дати гроші усім?

Наведені витяги містять цікаві тези, наприклад, пропозиції запровадити єдиний податок для аграрних підприємств чи компенсувати частину витрат компаній на розбудову інфраструктури села. Однак питання залишаються.

Наприклад, кандидат обіцяє “забезпечити доступність кредитів для сільгоспвиробників”, але яким чином — не каже.

Разом з тим, деякі висловлювання залишаються доволі дискусійними. Скажімо, екс-міністр хоче повернутися до системи державного замовлення в АПК, але як це кореспондується із задекларованим прагненням будувати ринкову економіку?

Утім, яким буде ринок при імовірному президенті Януковичі, особливо гадати не доводиться: адміністративні важелі, як от запроваджене прем'єром Януковичем обмеження експорту зерна з України, іржавіти точно не будуть.

Те ж стосується і земельного питання, зокрема, надання ріллі статусу товару. Як відомо, упродовж останнього десятиліття, з часу розпаювання колгоспних полів, парламент за підтримки фактично усіх фракцій з року в рік продовжував дію мораторію на проведення операцій з купівлі-продажу орної землі.

“Мораторій треба продовжувати, оскільки корупція у цій сфері жахлива”, — стверджує Янукович.

Але чи не тому буяє корупція, що діє мораторій, який, заблокувавши право селян розпоряджатися своїми паями, дозволяє творцям цієї відстрочки зосереджувати через тіньові схеми гігантські наділи?

“Ми не дозволимо розкрадати землю”, — запевняє кандидат. А скільки її залишилося у простих селян? Дія мораторію та відсутність земельного кадастру не дають відповіді на це питання. Відповідальність за це значною мірою лежить і на Вікторові Януковичі.

Блок 8. Інфраструктура

Риторика кандидата щодо розвитку інфраструктури за останні роки не змінилася.

Якщо 2004 року Янукович обіцяв забезпечити тільки будівництво доріг у сільській місцевості, то в програмі-2009 він уже пропонує модернізувати та будувати аеропорти в обласних центрах та прокладати швидкісні залізничні магістралі.

Втім, питання створення сучасного модернізованого аеровокзалу у кожному обласному центрі вимагає ретельного аналізу для визначення економічної доцільності.

З одного боку, такі заходи тільки підвищують конкурентоспроможність міст, але з іншого — окупність подібних проектів виміряють десятками років. Наприклад, навколо львівського аеропорту досі ідуть дискусії щодо доцільності будівництва терміналів, що діють на постійній основі.

Багатьох проблемних питань Віктор Янукович вирішив не торкатися. Наприклад, як і на яких умовах мають бути модернізовані важливі стратегічні інфраструктурні об'єкти, включаючи газотранспортну систему.

Блок 9

Серед принципових положень, які не увійшли до переліку питань ЕП, є три цікаві моменти.

По-перше — теза про “гарантоване щорічне зростання ВВП”. Невже і в умовах нової потенційної кризи?

По-друге — обіцянка збудувати за десять років 1 мільйон квартир для молоді та працівників бюджетної сфери. Однак на яких умовах? Це буде пільгове кредитування для мільйонів “маленьких” українців чи передвиборна роздача кількох десятків безкоштовних квартир для обраних?

По-третє — думка про те, що Україна повинна за десять років увійти до двадцятки найбільш економічно розвинених країн світу.

Шкода, що цього разу Янукович не гарантує, а лише висловлює побажання. У такому разі цікаво було б, у випадку його обрання президентом, через п'ять років запитати у нього про результат.

Іван КОВАЛЬ, Артем ЗАХАРЧЕНКО, Дмитро ДЄНКОВ