“Висмоктували гроші нижче ватерлінії”. Як обкрадали ОПЗ і яка роль Сенниченка в скандальній справі

Напередодні заголовки про масштабну корупцію на Одеському припортовому заводі вчергове облетіли всі українські медіа.

Цього разу САП та НАБУ заявили про викриття злочинного угруповання на чолі з колишнім головою Фонду держмайна.

Учасниками злочину, крім Дмитра Сенниченка, слідчі називають ще дев’ятьох осіб. Усі вони начебто вивели з державного підприємства сотні мільйонів гривень. Події, зафіксовані правоохоронцями, відбулися у 2020 році.

Схема для України не нова: чиновники через підконтрольних менеджерів допускали до “годівниці” лише ті компанії, які готові були платити корупційну ренту.

Плівки детективів, оприлюднені НАБУ, містять цікаві деталі, які можуть свідчити про корупційні домовленості і щодо іншого державного підприємства — “Центренерго”.

Як з Одеського припортового заводу виводили сотні мільйонів гривень та яку роль, за версією слідчих, у цьому зіграв Сенниченко, який тричі здавав правоохоронцям хабарників?

ОПЗ як символ корупції

Одеський припортовий — велике підприємство в місті Южному. Завод виготовляє добрива — аміак та карбамід, сировиною для виробництва яких слугує природний газ.

Підприємство понад десять років “маринується” в списках на приватизацію, періодично залишаючи їх і повертаючись знову.

ОПЗ регулярно потрапляє в різні корупційні скандали. У 2009 році його навіть продали за 600 млн дол Ігорю Коломойському, але тодішня прем’єрка Юлія Тимошенко скасувала конкурс.

Після цього завод перетворився на годівничку, яка наповнювала не одну партійну касу, кишені політиків і наближених до влади людей.

За часів Януковича газ на підприємство постачали структури Ostchem наближеного до президента-втікача бізнесмена Дмитра Фірташа, який володіє найбільшими підприємствами на ринку добрив.

Одразу після Майдану на потоки ОПЗ сів депутат з “обойми” Арсенія Яценюка Микола Мартиненко.

Весь цей час підприємство працювало за так званою давальницькою схемою. Вона передбачає, що приватна фірма надає державному заводу газ, останній переробляє його на добрива і віддає їх компанії. ОПЗ не платить за газ, а постачальник розраховується з ним лише за переробку.

Такий механізм не був вигідним для держави, але з огляду на мільярдні борги завод не міг працювати інакше. З року в рік фінансовий стан підприємства погіршувався, що призвело до його зупинки наприкінці 2016 року.

У березні 2017 року давальницькі поставки газу на ОПЗ почала група “Енергетичні ресурси України”. У цей час Україна дізналася про компанію “Агро газ трейдинг”, яка тоді називала себе ексклюзивним постачальником продукції ОПЗ.

Фірма зі статутним капіталом 1 тис грн та офісом у бізнес-центрі “Парус” надовго закріпиться на заводі.

Ключовою особою АТГ є Андрій Гмирін, людина з найближчого оточення Ігоря Білоуса під час його перебування на посаді голови податкової служби, а потім і ФДМ. Саме під час останньої каденції на ринок вийшла “Агро газ трейдинг”.

У липні 2017 року ЕРУ зупинила поставки через несприятливу кон'юнктуру. На певний час зникла з радарів і АГТ.

Знову ця загадкова структура з’явилася влітку 2019 року після перемоги Володимира Зеленського на президентських виборах. У серпні того ж року ОПЗ підписав з АГТ давальницький договір про переробку газу.

Наступного місяця Фонд держмайна очолив Дмитро Сенниченко, який у майбутньому, відповідно до оприлюднених доказів НАБУ, сприяв продовженню співпраці АГТ із заводом.

“Два Гуся”, Дєд і “Центренерго”

Слідчі стверджують, що в кінці 2019 року Сенниченко домігся обрання лояльних членів наглядової ради ОПЗ, які згодом погодили призначення директором заводу ”учасника злочинної організації”.

Імовірно, йдеться про власника ресторанів ”Два гуся” Миколу Синицю. Саме він став в. о. директора ОПЗ в січні 2020 року. У справі також фігурує заступник голови Фонду держмайна, який теж опікувався цим питанням.

У цей час ФДМ був змушений оголосити новий конкурс на давальця. Як стверджують детективи, Сенниченко намагався затягнути процес, а згодом забезпечити перемогу АГТ. Остання мала платити за переробку за неринковими цінами.

Конкурс хоч і з затримкою, але відбувся. На нього прийшли шість компаній. Перемогу здобуло “Укрнафтобуріння” Ігоря Коломойського, Віталія Хомутинника та Павла Фукса. Фаворит Сенниченка — АГТ — виявився другим.

“Це не влаштовувало учасників злочинної організації, тому вони розробили план скасування конкурсу, про що домовилися з його переможцем”, — стверджують у НАБУ.

У своїх матеріалах детективи не називають імен, але зазначають, що йдеться про домовленість з відомим олігархом, який є фактичним бенефіціаром “Укрнафтобуріння”. Очевидно, мова йде про Ігоря Коломойського.

“Дід (імовірно, Коломойський — ЕП) виконав умови! Дід дзвонить. Каже: “Ви що там — з глузду з’їхали? Зупиняйте конкурс”, — наводять листування учасників схеми детективи.

Як вдалося приборкати Коломойського та змусити його відмовитися від перемоги в конкурсі?

Співрозмовники “Дзеркала тижня” заявляли, що олігарх міг піти на такий крок в обмін на поступки щодо “Центренерго” (інша державна компанія, яку тривалий час контролював “зрозумілий” для Коломойського менеджмент — ЕП).

У підсумку план був виконаний, контракт з “Агро газ трейдингом” продовжили, викинувши відомі компанії ОККО та Socar, які також змагалися за право постачати газ на ОПЗ.

“Фікс” або відсоток

Завдяки цим діям Сенниченко лише за чотири місяці отримав 460 тис дол, а всього з листопада 2019 року по липень 2020 року — 1,3 млн дол, стверджують слідчі.

За весь час контролю над ОПЗ разом з іншими учасниками групи з підприємства було виведено понад 2 млрд грн. Кошти, які через схему з постачальниками виводили з ОПЗ, розподілялися між учасниками групи.

З плівок НАБУ відомо, що спершу ці суми називали “фіксами”, тобто фіксованим “доходом” з оборудок.

Учасники групи, листування яких опублікувало НАБУ, переконують, що “платили Дімі до останнього дня “фікси” і що “Дімі платили 200 тисяч доларів щомісяця”. Один з учасників групи отримував удесятеро менше, але теж щомісяця.

Згодом, наприкінці літа 2020 року, всередині групи виникло непорозуміння щодо того, кому і скільки платити. На заміну “фіксам” почала обговорюватися інша схема — відсоток від “прибутку”.

За такою схемою, яка фігурує в листуванні як 50/25/25, Сенниченко мав отримувати 50% суми, ще два учасники — по 25%.

На що витрачалися кошти? Частина йшла на створення позитивного іміджу роботи фонду. Наприклад, лише у квітні 25 тис дол витратили на створення промо-роликів, друк газет, роботу з медіа.

У цей же час Сенниченко звертався до НАБУ з повідомленнями, що представник іншого потенційного постачальника пропонує йому хабар за призначення “потрібної” людини керівником ОПЗ. Як з’ясувало слідство, так він усував конкурентів.

Крім того, співкерівник організації витратив понад 60 тис дол, виведених через ОПЗ, на подарунок дружині Сенниченка — автівку Porsche Macan 2018 року випуску, яку придбали в травні 2020 року на довірену особу чиновника.

Згодом авто подарували дружині Сенниченка на день народження. Як зазначають у НАБУ, саме на цьому Porsche вона залишила країну після початку великої війни.

Виїхав з країни і сам фігурант розслідування, якого в жовтні 2022 року журналісти УП зустріли на Лазуровому узбережжі. Наразі є інформація про його ймовірне перебування в Іспанії.

ЕП звернулася до ексголови фонду з проханням прокоментувати справу. Той відповів, що “обов’язково надасть коментар після консультації з юридичною командою”, на що, за його словами, потрібно кілька днів. 

Микола ТОПАЛОВ , Дана ГОРДІЙЧУК