Відновлення української промисловості за європейськими стандартами. Перші успіхи

Поки що завдяки проєкту “Найкращі доступні технології та методи управління (НДТМ) для України”, що виконується GIZ за дорученням уряду Німеччини, який виділив нашим промисловцям гранти на модернізацію. Проєкти від бізнесу, що мали відповідати принципам Директиви 2010/75/ЄС, відбирали на конкурсі, український бізнес подав 25 заявок, серед яких обрали шість найкращих. Підприємства-переможці отримають безповоротну допомогу до 2 млн євро. Також грантова програма передбачає залучення кредитного ресурсу українських банків і використання власних коштів підприємства для співфінансування цих проєктів вартістю до 10 млн євро. На що саме вони витрачатимуть ці гроші, розказуємо.

 

Довідка ZN.UA: Торік Верховна Рада прийняла за основу проєкт ЗУ №6004-д “Про забезпечення конституційних прав громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля”. Цей документ передбачає запровадження механізму інтегрованого запобігання промисловому забрудненню згідно з Директивою 2010/75/ЄС і широку модернізацію підприємств. Мова про зменшення енергоємності та викидів у найбільш забруднюючих секторах: енергетиці, нафтопереробці, металургії, хімічній, мінеральній і харчовій промисловостях.

Заміщення викопного палива та перехід на альтернативні джерела енергії

Звісно, найлегше розрахувати період окупності при переході виробництв на альтернативні джерела енергії, зокрема на біопаливо. Першим з українських підприємств отримало грант ТОВ “ЛВН ЛІМІТЕД” з виготовлення етанолу на встановлення біогазової установки для анаеробного зброджування. Установка вироблятиме біогаз, який може замінити 6,8 млн кубометрів природного газу. Завдяки заміні природного газу біогазом викиди вуглецю скорочуються на 5,5 тонни на рік. Водночас біогазова установка вироблятиме близько 190 тис. тонн дигестату, що використовується як добриво для поліпшення ґрунту. Це дасть змогу знизити викиди метилмеркаптану на 4,2 т/рік і скоротить викиди оксидів азоту на 4,6 т/рік. Тривалість проєкту — 18 місяців, а окупність — лише два роки.

Менеджмент підприємства зазначає, що в Україні наразі не реалізовано жодного комерційного біогазового проєкту у таких компаніях (коли в ЄС це звична практика), тоді як спирт застосовується у виробництві продуктів із високою доданою вартістю: ліків, палива, розчинників, інших хімічних речовин, алкогольної продукції тощо.

Також один із цукрових заводів у іншій поданій проєктній заявці зазначає, що переведення котлів на біопаливо скорочує викиди оксиду сірки на 160 т/рік, а чадного газу — на 250 т/рік. Такий перехід запобігає утворенню твердих відходів від спалювання вугілля у розмірі 1000 т/рік і зменшує викиди парникових газів на 18,8 тис. тонн CO2 на рік. Тривалість проєкту підприємство визначило у шість місяців, а окупність — лише 1,9 року. І це під час війни.

Підвищення енергоефективності

Ще одне підприємство, яке займається зберіганням і переробкою зібраного врожаю, перемогло з проєктом з рекуперації тепла при сушці зерна. Обробка зерна пов’язана зі значними енерговитратами, що призводить до викидів у повітря забруднюючих речовин як від зерна, так і від спаленого палива. Сучасна зерносушарка із системою рекуперації тепла дає можливість економити до 30% палива і зменшує викиди вуглецю до 50%. Оскільки така ізольована зерносушарка дозволяє максимально ефективно використовувати нагріте повітря і підвищити ефективність роботи до 85%. А система вловлювання забруднюючих речовин запобігає 90% викидів пилу. Тверді відходи утилізуються шляхом спалювання в печі зерносушарки.

У абсолютних цифрах підприємство очікує скорочення викидів пилу на 25 т/рік і чадного газу на 270 т/рік. Викиди парникових газів зменшуються на 765 тонн CO2 на рік. Утилізація відходів шляхом спалювання в обсязі 210 т/рік, при цьому очікувана економія енергії 317 ГДж/рік. Потенціал розширення технології значний, як зазначають у компанії, адже загальна кількість зернових елеваторів (силосів) в Україні оцінюється у 700 об’єктів, і близько 230 із них належать трейдинговим компаніям. Тривалість проєкту — 11 місяців, а окупність — до трьох років.

Запобігання забруднення водних ресурсів викидами забруднюючих речовин

Молочний завод у процесі розширення запропонував установити очисні споруди для стічних вод, що дасть змогу повторно використовувати воду та, як зазначено в заявці, заощадити 48 тис. кубометрів води на рік. Очисні споруди забезпечують зменшення кількості не лише органічних забруднювачів, а й амонію. Підприємство зазначає, що внаслідок зростання виробництва кількість стічних вод за останні три роки збільшилася з 150 до 320—340 кубометрів на добу та очікується її зростання ще удвічі. Це перевантажує існуючі поля фільтрації та створює екологічні й соціальні загрози. Період впровадження — 12 місяців, а окупність — десять років.

Один і цехів забою птиці також подав проєкт щодо встановлення очисних споруд на викиди стічних вод. Він передбачає зниження органічних забрудників на 25 т/рік, а також економію води близько 7 тис. кубометрів на рік.

Основна проблема підприємства — це також забруднення води, яке збільшується внаслідок зростання виробництва. І саме цю проблему власник хоче вирішити завдяки участі у фінансовому механізмі та імплементації НДТМ на виробництві.

Зменшення шкідливих викидів у металургійному секторі

Сталеливарний металургійний завод також подав свою пропозицію щодо співфінансування системи газоочищення з рукавним фільтром для електродугової печі, яка використовується для плавлення та лиття металів.

Підприємство очікує отримати скорочення викидів пилу на 67 т/рік і чадного газу на 270 т/рік завдяки заміні обладнання та впровадженню системи безперервного моніторингу викидів в атмосферу, яка є обов'язковою умовою імплементації Директиви 2010/75/ЄС. Зменшення викидів пилу є особливо важливим у цьому секторі, оскільки він може містити велику кількість токсичних речовин, особливо важких металів і стійких органічних забруднювачів, таких як високотоксичні та канцерогенні діоксини.

Реалізація цього проєкту дасть змогу дотримуватися гранично допустимої концентрації пилу до 20 мг/нм3 і 250 мг/нм3 для оксиду вуглецю, а це важливо для зниження ризику сплати штрафів за понаднормові викиди, а також зменшити розмір екологічного податку. Адже саме ставки податків та інших платежів, які є досить високими в Європі, стимулюють підприємства до модернізації, і для України теж дуже важливо здійснити реформу екологічних і кліматичних фінансів.

Зменшення викидів для вугільних ТЕС

Не стоїть осторонь і енергетика — одна з українських ТЕС подала проєкт на будівництво сіркоочистки димових газів на енергоблоці. Заявку було відібрано, але через несвоєчасне погодження подальших документів відхилено. Проєкт дав би змогу зменшити викиди оксидів сірки на 15,7 тис. т/рік, приблизно стільки ж оксидів азоту та пилу на 1,2 тис. т/рік, що сприяло б покращенню якості повітря та скороченню кислотних дощів у регіоні. Ця установка може стати пілотною для всієї української енергетики, а це десятки енергоблоків з їхніми надзвичайно високими викидами сірки та пилу. Проєкт було розпочато раніше, але призупинено.

Варто зазначити, що Кабінет міністрів ще 2017 року схвалив Національний план скорочення викидів від великих спалювальних установок на виконання вимог Договору про Енергетичне співтовариство для виконання Директиви 2010/75/ЄС про промислові викиди. Оператори великих спалювальних установок, включених до 2033 року, повинні забезпечити зменшення викидів пилу, діоксиду сірки та оксидів азоту в десятки разів. На жаль, Україна не просунулася у виконанні цих вимог. Довоєнні дані свідчать, що вугільні ТЕС України найбільше забруднювали повітря в Європі.

Через викиди українських вугільних ТЕС у 2019 році в ЄС померло 1315 людей, а в Україні — вдвічі більше. Приблизна вартість соціальних витрат українців, пов’язаних із супутнім медичним обслуговуванням, зменшенням економічної продуктивності та зниженням рівня добробуту, становила 3,2 млрд євро у досліджуваному році. Через обстріли росіян значна частка вугільної генерації пошкоджена, тому відбудовувати її потрібно на низьковуглецевих видах палива, застосовуючи принципи децентралізації, щоб бути менш вразливими до ворожих обстрілів, і згідно з європейськими нормами.

***

Отже, як бачимо, на практиці не підтверджується теза від промислових гігантів, що реалізація заходів екологізації підприємства, які відповідають Директиві 2010/75/ЄС, — це вбивство економіки. Імплементація європейських норм — це економія енергоносіїв і циркулярне використання ресурсів, підвищення якості життя українців і швидший вступ до ЄС. Як нам повідомив директор проєкту “Найкращі доступні технології та методи управління (НДТМ) для України” Габрієль Зауер, це перший крок у створенні фінансового механізму в Україні для масштабування таких проєктів, досвід якого вони передадуть у Міндовкілля для подальшої реалізації.

Український бізнес знає та вивчає новітні технології у своїй сфері для того, щоби відповідати європейським нормам і зберегти європейські ринки для експорту. Він готовий змінюватися на краще.

Тож Верховна Рада повинна прийняти законопроєкт №6004-д у редакції, яка імплементує Директиву 2010/75/ЄС, якнайшвидше, прогнозовано — цього року, щоб післявоєнне відновлення промисловості було швидким, із залученням іноземного капіталу, а також наближало Україну до членства у ЄС

Як зазначає координатор проєкту “Найкращі доступні технології та методи управління (НДТМ) для України” Андрій Гунько, в рамках нового закону Україна зможе розробляти та масштабувати фінансові механізми із залученням коштів підприємства, грантової міжнародної допомоги та кредитів українських й іноземних банків для того, щоб здешевлювати модернізацію для бізнесу. Міжнародному бізнесу потрібні чіткі правила для здійснення інвестицій. З його погляду, це великий шанс залучити фінанси на модернізацію з допомогою якісних грантових проєктів.

Ольга ЄВСТИГНЄЄВА, адвокаційна менеджерка реформ Green Deal та Green transition in Ukraine