Позиція країн Східної Азії щодо війни Росії проти України стає дедалі важливішою. Всі складові сучасної “осі зла” — азійські, і серед них лише агресор має, за примхою природи, деяку “європейську” присутність. Належність до Азії — це не тільки і не стільки про географію, це і про ментальність, і про історичні фантомні болі, і про половину світового ВВП, який там виробляється і споживається. Саме тому найпотужніші країни світу мають украй важливі для них інтереси у Східній і Південно-Східній Азії, а динамічні економіки Індо-Тихоокеанського регіону зацікавлені у співпраці з умовним Заходом, де живуть споживачі продукції, яку вони виробляють, і звідки приходять інвестиції.
Крилату фразу Фуміо Кішіди “Україна сьогодні може стати Східною Азією завтра”, сказану більш як рік тому, всі однозначно розуміють у негативному сенсі: агресія Росії проти України може спричинити наслідки або навіть повторитися у Східній Азії за участі інших країн — як агресорів, так і жертв агресії. Проте її прочитання може бути й трохи іншим: сьогоднішня, зруйнована війною Україна може постати завтра процвітаючою, динамічною економікою, як це зробили країни Східної Азії — кожна після своєї війни. І так само найпотужніші країни світу матимуть в Україні вкрай важливі для них інтереси, якщо і коли нам усе вдасться.
Післявоєнна Японія набула ознак м’якої суперсили і однієї з найпотужніших економік світу, коли змогла об’єднати суспільство за принципом “я є лише тому, що є ти”. Японія створила досить ефективну систему влади на основі демократії та реального, а не декларативного верховенства закону, інвестувала значні ресурси у культуру й освіту, а головне — подбала про стратегічну взаємодію зі Сполученими Штатами на основі як договорів у сфері безпеки, так і чіткого розуміння, що спільні цінності, яких обидві сторони дотримуються, не менш важливі за Сьомий флот. 19 лютого 1998 року у своєму виступі на NBC's Today Show Мадлен Олбрайт наголосила: “Якщо нам доводиться застосовувати силу, то лише тому, що ми — Америка, ми — незамінна нація. Ми стоїмо високо і дивимося в майбутнє далі, ніж інші країни, і ми бачимо небезпеку, яка загрожує всім нам”. Японія збагнула це за 50 років до призначення першої жінки-держсекретаря США. І хоча цілком справедливо можна сказати, що тоді Японія не мала іншого вибору, 76 років по тому під час виступу перед обома палатами Конгресу глава уряду Японії знову наголосив: “Лідерство Сполучених Штатів є незамінним”. Він говорив англійською і використав те саме слово indispensable, що і свого часу Мадлен Олбрайт, хоча остаточний текст його промови було підготовлено за участі Ландона Парвіна — спічрайтера республіканця Рональда Рейгана, а пані Олбрайт, як відомо, зі стану демократів.
Фуміо Кішіда
EPA-EFE/MICHAEL REYNOLDS
Члени Конгресу вітали Фуміо Кішіду оваціями і стоячи, на що він у суто американському стилі пожартував: “Дякую, я ніколи не отримую таких овацій у парламенті Японії”. Як відомо, у кожному жарті є частка жарту, все інше відповідає дійсності. Рейтинг довіри уряду перебуває на досить низькому для цієї країни рівні у 27%, а кількість тих, хто критично ставиться до його діяльності, наближається до 60%. Причиною є низка скандалів, у яких виявилися замішаними провідні члени правлячої партії та негативний вплив яких не вдалося перекрити доволі потужними успіхами Фуміо Кішіди у сфері зовнішньої політики. У політичній системі Японії це не потребує якихось дій, якщо тільки сама правляча коаліція не захоче проводити перевибори. Зараз незручний для цього час, і глава уряду Японії не збирається цього робити.
Водночас він прагне просунутися якомога далі на шляху створення міцнішої системи безпеки у Індо-Тихоокеанському регіоні, ніж існувала до початку відкритої агресії Росії проти України. Безумства Москви підштовхнули Кім Чен Ина до розірвання всіх відносин із Південною Кореєю та ескалації погроз на адресу своїх уявних ворогів щодо застосування сучасної ракетної зброї, створеної, слід вважати, не без російського сприяння. Крім того, відбувається загострення у Південнокитайському морі, де здійснюються регулярні атаки на філіппінські судна в їхніх територіальних водах. Зовсім не випадково Фуміо Кішіда наголосив у своєму виступі, що “Японія стоїть плечем до плеча із США заради забезпечення вільного і відкритого світового порядку”. Ця заява, а також слова прем’єр-міністра Японії на підтримку України, які пролунали того дня, широко цитувалися і республіканцями, і демократами і, кажуть, справили велике враження на спікера Палати представників Майка Джонсона. Так чи інакше, пакет допомоги Україні було прийнято, чим США ще раз підтвердили, що вони дійсно indispensable.
Про критичну необхідність стійкої підтримки України однією з провідних країн Східної Азії свідчить вкрай негативна стаття одного видатного почесного професора Центра політичних досліджень університету Нью-Делі, яку нещодавно було надруковано в японських ЗМІ. Фахівець із дуже поважними регаліями не тільки назвав агресію Росії проти України “де-факто проксі-війною Америки проти Росії”, а й висловив сумніви у доцільності підтримки України Японією, навіть у контексті повоєнної відбудови. Він вважає, що “поглиблення зв’язків Японії з Україною у часи, коли вона (Японія) не готова до збройного конфлікту навколо Тайваню, є величезною стратегічною помилкою”. Ба більше, він піддав нищівній критиці підтримку України з боку США, які, на думку професора, мали б концентрувати всі ресурси на зміцненні своєї присутності в Індо-Тихоокеанському регіоні для протидії Китаю. Йому здається, що США не можуть стримувати одночасно Росію і Китай, тож треба зробити вибір, і ним має стати протидія КНР. “Не Україна, а Південнокитайське море сьогодні може стати Тайванем завтра”, — от основний посил статті. Звичайно, думка одного, хоч і поважного, професора не є позицією уряду Індії, але сам факт її публікації свідчить, що підтримка з боку будь-якої країни не є гарантованою без ретельної щоденної роботи, спрямованої на її забезпечення.
Між іншим, минулого тижня радикально налаштований професор отримав відразу кілька зразково-показових відповідей на свої вкрай непрофесійні міркування від дорослих країн, які справді турбуються про зміну геополітичного ландшафту структур міжнародної безпеки без того, щоб приносити ритуальні жертви одному агресору в надії стримати іншого. Відбувся важливий візит Фуміо Кішіди до Франції, яка нині відіграє роль одного з найпотужніших лідерів Європи. Одна з угод, якої досягли Японія і Франція, — це початок переговорів про взаємний допуск підрозділів збройних сил на території своїх країн. Такі угоди Японія вже має з Австралією і Великою Британією, веде переговори з Філіппінами. Франція має у Південно-Східній Азії заморські території та військові бази, тому співпраця з цією країною може зміцнити альянс демократичних держав регіону у підтриманні порядку і свободи мореплавства, що є життєво важливими цілями як для Японії, так і для Європейського Союзу. Майже одночасно з’явилися повідомлення, що США і Японія починають новий проєкт вартістю 3 млрд дол. зі створення системи протиракетної оборони, здатної перехоплювати гіперзвукові ракети, які або розробляються, або вже є на озброєнні країн “осі зла”. Важливі новини прийшли з Гонолулу, де відбулися зустрічі міністрів оборони США, Австралії, Японії та Філіппін у різних форматах.
Глави оборонних відомств США, Японії й Австралії, по-перше, різко засудили постачання Північною Кореєю зброї Росії та ракетні атаки РФ на українські міста. По-друге, вони підписали тристоронню угоду про співпрацю у галузі оборонних технологій, включаючи автономні системи та нові матеріали, які можуть використовуватися в авіації та ракетобудуванні. Проголошено, що сторони проведуть перші спільні військові навчання із акцентом на протиповітряну і протиракетну оборону 2027 року. Вони домовилися про створення тристороннього механізму у сфері досліджень, розробки, тестування й оцінки нових оборонних проєктів. З метою підвищити рівень взаємодії сторони спільно проводитимуть тренування пілотів F-35.
У чотиристоронньому форматі за участі Філіппін було підтверджено готовність не тільки спільно проводити навчання ВМС, а й надати Філіппінам більшу безпекову допомогу (Японія вже передала кілька кораблів і наземний радар). Чотири країни спільно патрулюватимуть виключну економічну зону Філіппін і підвищать рівень обміну розвідувальною інформацією. США і Австралія вже мають угоди з Філіппінами щодо взаємного допуску військ, Японія веде переговори з цього приводу. Ще раніше, під час візиту Фуміо Кішіди до Вашингтона, було досягнуто домовленості про покращення структури управління підрозділами збройних сил США на території Японії з метою налагодити більшу взаємодію з Силами самооборони Японії.
Нарешті, варто зазначити, що на початку травня у Мельбурні відбулися консультації у форматі 2+2 (міністри оборони і закордонних справ) Республіки Корея й Австралії. Серед інших питань обговорювалася можливість залучити Сеул по проєкту AUKUS між США, Великою Британією й Австралією щодо створення флоту субмарин з американськими ядерними реакторами. Австралія запросила Південну Корею стати учасником тієї частини проєкту, яка передбачає використання систем ШІ, радіоелектронної боротьби, гіперзвукових систем. Раніше такі переговори відбулися з Новою Зеландією і навіть з Японією, яка має особливу чутливість до будь-яких військових технологій із застосуванням ядерних реакторів.
Таким чином, слід зауважити, що розуміння безпосереднього зв’язку між російською агресією та істотним підвищенням напруги у Східній і Південно-Східній Азії присутнє у провідних країн регіону та їхніх партнерів. Здійснюються практичні кроки зі створення мережі двосторонніх і багатосторонніх альянсів, які мають запобігти будь-якій ескалації — навмисній чи випадковій. Експерти говорять про нову тактику США, яка більше не передбачає формування нових альянсів безпеки з громіздкою бюрократією на кшталт НАТО, віддаючи перевагу більш конкретним і практичним структурам, які тим не менш спроможні підвищити рівень взаєморозуміння і взаємодії між країнами, що сповідують спільні цінності, як у мирні часи, так і у разі агресії. Варто очікувати, що після завершення виборів в Індії сторони залучать до діалогу і Нью-Делі.
Сергій КОРСУНСЬКИЙ, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Японії
