Валютні війни поховають гривню?

Україна і низка інших країн з перехідною економікою можуть бути втягнуті у “валютні війни”. Такі перспективи стають все більш реальними на тлі слабкого впливу на ситуацію світових фінансових інститутів.

Представники МВФ і Світового банку неодноразово заявляли, що конфлікт окремих країн не загрожує глобальній економіці, і проблему невдовзі вирішить G20.

Втім, останній саміт “великої двадцятки”, який пройшов у минулі вихідні в південнокорейському місті Кенджу, навряд чи переконав у цьому світову спільноту.

Переваги слабкої валюти

Сьогоднішня геовалютна гра почалася із спроб окремих розвинених країн за рахунок девальвації своєї грошової одиниці досягти підвищення національної конкурентоспроможності виробництва і збільшення експорту.

Такий задум найкраще втілює в життя “друкарський верстат”. Останнім часом його потужностями особливо зловживають Сполучені Штати.

До того ж, “військові дії” почалися саме з валютної пари євро-долар. Негласне протиборство двох провідних економік світу ведеться давно, а 2010 року його вже неможливо було приховати.

Так, після річного аномального зниження європейської валюти курс євро менш ніж за місяць зріс на 9% — з 1,27 до 1,38 долара за євро. При цьому, за прогнозами експертів, до кінця 2010 року валюта єврозони може зміцнитися до 1,5 долара.

Не менш вражаючим за масштабами є конфлікт між Китаєм і США, які потерпають від засилля китайської продукції. На думку більшості економістів, Пекін занижує курс юаня протягом останніх 20 років, що допомогло йому долучити свою промисловість до групи найсильніших країн і стати головним світовим експортером.

Колишній лідер азійського ринку за обсягами ВВП Японія бореться з американським доларом. В останні роки єна сильно подорожчала, жодного разу не опустившись нижче позначки 100 єн за долар.

За рахунок масштабної валютної інтервенції в розмірі 25 мільярдів доларів і зниження цільового діапазону процентної ставки до 0-0,1% річних Банку Японії вдалося довести співвідношення єни до долара 80 до 1.

Японський приклад наслідували також центральні банки Південної Кореї, Тайваню і Бразилії, економіки яких теж постраждали від занадто дорогої місцевої валюти у 2010 році. Ще одним учасником глобальної валютної війни виявилася ПАР.

З початку 2009 року південноафриканський ранд подорожчав у парі з доларом на 36%, бразильський реал — на 38%, що негативно позначилося на експорті країн і настроях місцевого істеблішменту.

Першим без зайвої дипломатії заявив про “валютні війни” міністр фінансів Бразилії Гідо Мантега. “Ми знаходимося у стані міжнародної валютної війни, загального ослаблення валют. Це загрожує нашій конкурентоспроможності”, — визнав він.

Таким чином, всі великі емісійні центри світу намагаються занизити курс власної грошової одиниці. От тільки причини у всіх дуже важливі, і ніхто не хоче поступатися.

Декларація без чітких завдань

Враховуючи масштаби проблеми, пошук оптимального механізму для врегулювання валютних диспаритетів став головним питанням саміту “великої двадцятки”.

Щоб загострити важливість проблеми, президент Південної Кореї Лі Мен Бак навіть пригрозив представникам G20, що “зупинить усі автобуси, потяги і літаки на їх зворотному шляху додому”, якщо вони не домовляться.

Найбільший резонанс на форумі викликала ідея США, яка призвела до розколу між учасниками. Американський міністр фінансів Тімоті Гайтнер наполягав, щоб дефіцит або профіцит рахунку поточних операцій кожної країни не перевищував 4% ВВП.

За його словами, країнам з високим профіцитом поточного рахунку слід стимулювати не експорт, а внутрішнє споживання. Це, передусім, Китай, Німеччина і Японія. У свою чергу, країни з торговельним дефіцитом мають стимулювати експорт. Профіцит балансу Китаю становить 4,7% ВВП, а дефіцит американського балансу — 3,3% ВВП.

Інших пропозицій не було. У підсумковому комюніке саміту сказано, що держави стануть “підтримувати свої платіжні баланси на стійкому рівні й вживати заходів для зменшення диспропорцій”. Заява також містила зауваження на адресу Китаю і США.

Незважаючи на прийняті зобов'язання, країни не поставили перед собою чітких завдань. Вони вирішили погодити принципи пізніше — через “національні та регіональні обставини”. Навіть якби учасники досягли консенсусу, у них нічого б не вийшло, переконаний колишній співробітник міністерства фінансів США Тім Адамс.

“Це нагадує ситуацію з Євросоюзом, де Маастрихтські угоди встановлюють ліміти для бюджетних дефіцитів не більше 3% ВВП і для держборгу — не більше 60% ВВП. Вже багато країн порушили ці показники”, — нагадує він.

До того ж, як повідомляє англійське видання Telegraph, міністр фінансів Японії Йосіхіко Нода після саміту наголосив, що девальвацію єни буде продовжено, якщо він вважатиме це доцільним.

Експерти також не вірять у можливість зміцнення юаня. “Для Китаю важливо зберігати цю стратегію. Подорожчання юаня відносно світових валют і, зокрема, щодо долара, може призвести до втрати багатьох робочих місць”, — пояснює виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко.

За його словами, зміцнення юаня на 20% означатиме втрату роботи для 10 мільйонів китайців. Крім того, стверджує екс-міністр економіки України Віктор Суслов, нині жодна міжнародна угода не обмежує штучну девальвацію своєї валюти.

Коли “війна” прийде в Україну

Відсутність важелів для припинення “курсових воєн” призведе до появи серед конфліктуючих валют і гривні. На думку Устенка, Україна належить до малих відкритих економік, які не впливають на глобальний ринок. “Залежні від експорту країни постраждають набагато серйозніше, ніж крупні гравці”, — підкреслює він.

Досі, каже експерт, курсовий фактор нейтрально впливав на конкурентоспроможність українського експорту, і значною мірою цьому сприяла остання девальвація гривні.

Проте ефект від такої стимуляції уже вичерпався, зокрема, у зв'язку із зростанням зарплат і цін на сировину, а це посилює позиції гривні. За даними НБУ, реальний ефективний обмінний курс гривні за вісім місяців 2010 року зміцнився на 7,3%.

“Україна втрачає конкурентоспроможність, тому що інфляція у нас вища, ніж у наших торгових партнерів”, — каже Устенко. При цьому надмірний приплив валюти у разі загострення міжнародної монетарної боротьби додатково тиснутиме на гривню.

За словами Суслова, наслідком може стати тотальна інфляція, і тоді втрат зазнають усі країни світу. Окрім цього, курсові війни можуть перекинутися у сферу торгівлі через порушення угод СОТ. Приводи для занепокоєння уже є.

Так, США збираються ввести мито на імпорт товарів з країн, які практикують штучне заниження курсу своєї національної валюти. У свою чергу, Бразилія через податкову політику обмежує приплив іноземного капіталу в країну. Такі заходи, прогнозують аналітики, можуть призвести до розвалу СОТ і краху світової торгівельної системи.

Дмитро ДЄНКОВ