В українських гранітах є нафта?

Решту території України вкриває кристалічний щит, і там можна знайти хіба що уран та інші метали, але аж ніяк не вуглеводні. І справді: як залишки давніх організмів могли б потрапити всередину гранітної брили?

Несподіваний подарунок

Втім, фермер з Херсонщини Олександр Хаян протягом десяти років намагається донести до вчених, бізнесу та політиків інформацію, що під його ділянкою у селі Князе-Григорівка Великолепетихського району знаходяться великі запаси нафти.

У цілому ж родовища вуглеводнів у Херсонській і Запорізькій областях порівнянні із запасами близькосхідних країн, переконаний селянин.

Державна геологічна служба у відповідях фермеру пише, що нафти у Херсонській області бути не може, оскільки “не було геологічних умов для її утворення”.

Однак окремі геофізики дотримуються версії про абіотичне походження нафти. Ця гіпотеза припускає, що під кристалічними породами на глибині до п'яти кілометрів можуть бути нові шари осадових порід, багаті вуглеводнями.

Вчений-геофізик Станіслав Іпатенко пояснює, що граніти, всупереч поширеному серед геологів уявленню, утворюються з осадових порід під дном моря.

“Море на глибині п'яти кілометрів має тиск п'ять тисяч тонн на квадратний метр і перетворює осадові породи в кристалічні. Вони прогріваються, бітуми в осадових породах перетворюються на нафту, яка вичавлюється в бік найменшого опору — до берега. Тому на шельфах маємо найбільші родовища”, — пояснює науковець.

Потім газ і нафта крізь тріщини у граніті можуть пробиватися нагору, і, імовірно, саме такі виділення спостерігав на своїй ділянці фермер Хаян.

Геологи за викликом

Помітивши на узбережжі Дніпра нафтові плями і пухирці горючого газу, фермер звернувся до державної компанії “Кримгеологія”, яка зобов'язана реагувати на всі подібні заяви населення на підзвітній їй території.

За словами Хаяна, фахівці цих підприємств узяли проби газу і зробили такі висновки: у більшості випадків газ, що виділяється, — це звичайний болотний метан, який у контексті промислового видобутку нецікавий.

Однак з трьох тріщин іде газ, що містить до 95% метану. Це може трактуватися як ознака великого родовища вуглеводнів.

“Більш того, виявилося, що в сусідньому районі є законсервована свердловина. Її бурили для видобування води, а звідти пішла нафта. “Дірку” закрили, бо ніхто не розумів, звідки там могла взятися нафта. Про неї забули, а я випадково дізнався, коли брав ліцензію на проведення геологічних робіт на своїй ділянці”, — каже Хаян.

У нього є і серйозніші підтвердження своїх даних. У радянські часи був період, коли на всій території країни проводилося тотальне вивчення сейсмічних і гравітаційних властивостей земної поверхні, електричного опору порід.

Щоправда, інтерпретувати такі величезні масиви даних тоді не було змоги. А зараз, консультуючи Хаяна, вчені-геофізики звернулися до результатів цих досліджень і з'ясували: щілини під його ділянкою справді є.

Інвестори бояться

За розрахунками вчених під керівництвом Іпатенка, на 132 квадратних кілометрах біля Князе-Григорівки у граніті міститься 700 мільйонів тонн нафти.

Одна свердловина здатна давати 500 тонн нафти на добу. Пробурити її крізь три кілометри граніту, можливо, простіше, ніж крізь осадові породи, що обвалюються.

Хаян продемонстрував оформлену колективом учених доповідну записку на отримання державної премії, у якій докладно розглянута можливість видобутку нафти в українському кристалічному щиті, і у якій він значиться як співавтор.

За допомогою цих документів він кілька разів намагався залучити інвесторів, укладав з ними угоди про інвестування пошукових бурових робіт відповідно до наявної у нього ліцензії, проте жодної свердловини досі нема.

Коли інвестори зверталися до Геологічної служби за технічним паспортом, у відомстві їх піднімали на сміх, вони лякалися і відмовлялися вкладати кошти.

“Там же сидять учені, які захистили дисертації, виходячи з того, що у гранітах нафти бути не може. Вони бояться, що як тільки така нафта буде знайдена, вони виявляться нікому не потрібними. Тимчасом Україна втрачає шанси стати незалежною від імпорту вуглеводнів”, — запевняє Хаян.

Потрібні авантюристи

У “Кримгеології” заяви Хаяна прокоментували стримано, хоча й не категорично.

“Кажуть, там є цей газ. Сама я цього не бачила, але такі припущення існують. У гранітах можуть бути вуглеводні, просто наш рівень геологічної науки не дозволяє розробляти такі родовища”, — каже головний геолог підприємства Віра Іванова.

За її словами, якщо інвестор за вдачею авантюрист, він міг би вкласти гроші у цей проект. Але “Кримгеологія” не має права витрачати державні кошти на таку сумнівну перспективу, хоча і готова надати інформацію про цю ділянку будь-якому інвесторові. До того ж, на її думку, на цьому етапі поки рано приступати до буріння.

“Цю сейсміку проведено за часів СРСР, вона загальна і не має стосунку до нафтогазових досліджень. Треба провести геофізичні дослідження, які б показали наявність щілин у граніті, а також геохімічні виміри, які б визначили зони дифузії вуглеводнів. Якщо зони меншої щільності збігаються із зонами дифузії, тоді треба бурити, але ці дослідження коштують мільйони доларів”, — застерігає Іванова.

Хаян заперечує необхідність додаткових досліджень, вважаючи, що краще, ніж Радянський Союз, все одно ніхто ці зйомки не зробить.

Іпатенко ж стверджує, що додаткові дослідження були б не зайвими, але можна обійтися без них. Геохімічні вимірювання, каже він, можуть не дати результату, якщо у граніті мало тріщин, і вуглеводні крізь них пробиваються слабко.

Росіяни на Поліссі

За словами геофізика, він ще з 1970-х років досліджує родовища вуглеводнів в іншій гранітній ділянці України — на півночі Житомирської області.

“Ми завершили тут детальне вивчення електричного опору глибинних порід і готові бурити. На жаль, українські інвестори залякані геологами, тому переговори про фінансування цих робіт ведемо з російською “Зарубєжнєфтью”. Вони майже погодилися створити товариство “Укрщитнафтогаз”, яке би почало буріння за підтримки житомирського губернатора Сергія Рижука”, — каже Іпатенко.

Він переконує, що геологічна наука уже не може знаходити нові родовища вуглеводнів. Учений навів приклад Куби, де він у 1960-х роках реалізував проект пошуку нафти у гранітних породах, забезпечивши місцевих військових резервом вуглеводнів, хоча геологи в один голос запевняли, що там нафти бути не може.

Геологів треба відлучити від пошуків, упевнений вчений. Мовляв, тепер шукати нафту треба з допомогою новітніх приладів і комп'ютерного моделювання.

“Наразі лише три країни позбулися рабства геологів: Куба, В'єтнам і Китай. Видобуток з щитів не забруднюватиме море, як це трапилося у Мексиканській затоці, і як це хочуть зробити у нас в Чорному морі”, — каже фахівець.

Чи зважиться бізнес на “авантюру”, не відомо. Однак саме по собі буріння свердловин для видобутку нафти колись також вважалося авантюрою.

Артем ЗАХАРЧЕНКО