Українські партії напередодні місцевих виборів

Це Партія регіонів, БЮТ, “Сильна Україна” Сергія Тігіпка, “Фронт Змін” Арсенія Яценюка, ВО “Свобода” Олега Тягнибока та КПУ. На них і зупинимось.

Партія регіонів

Після перемоги свого лідера на президентських виборах ПР діє досить відверто.

З однієї сторони, такі дії підтримують їхні виборці. Інша справа, що ті дії носять відверто антиукраїнський характер і спрямовані на згортання громадянських прав людей, згортанням свободи слова, вільної діяльності журналістів, продаються українські підприємства тощо. Звичайно, це все не може подобатись більшій частині населення України, хоча й прикривається “стабільністю”.

Однак, Янукович у своїй передвиборчій кампанії опирався саме на гуманітарні гасла й обіцянки. А оскільки за 20 років незалежності українці звикли, що соціальні обіцянки ніхто не вирішує, то обіцянка надання російській мові статусу державної — це основний козир. І, як у часи першого президентства Леоніда Кучми, це спрацювало. До нього додається намагання скасувати звання Героїв Бандери та Шухевича.

Уже пройшло більше 100 днів президентства. Українці відчувають, що країна швидкими темпами перетворюється в “поліцейську державу”.

Напередодні місцевих виборів ПР повністю узурпувала владу на місцях, збираючи тушки не тільки в парламенті, але й у обласних та місцевих радах. Більше того, сьогодні дана пряма вказівка, очевидно з адміністрації президента, дізнатись про політичні переконання дрібних та середніх підприємців та видатних місцевих громадських діячів.

Що стосується гуманітарних обіцянок Януковича, то, звичайно, їх не виконано.

Надання статусу державної мови на даний момент не можливе, через те що у ВР ще немає 300 тушок. А вирішення питання з Героями Бандерою та Шухевичем він доручив судовим установам, які чудово із цим справляються.

Так Янукович заграє із центрально-українським та західно-українським виборцем. Адже в будь-який момент у нього буде оправдання у вигляді рішення суду, а не його особистого підпису. Водночас, своїм виборцям Янукович надає “стабільність”, і гуманітарні обіцянки йому пробачаються.

Вочевидь, місцеві вибори пройдуть під сильним адміністративним впливом ПР.

І тут дуже важливо місцевим громадам і політичним силам, які якнайбільше представляють місцеві інтереси, вчасно виявити “тушки”, і вказати, що вини продались за ефемерні обіцянки теперішньої влади.

БЮТ

За різними соцопитуваннями, сьогодні БЮТу дають 11-12%, це при 45 відсотках підтримки в 2-му турі президентських виборів. Нагадаю, що в першому турі Юлія Володимирівна набрала 25%.

Таке суттєве зменшення підтримки виглядає дуже обґрунтованим. Нова влада дає людям “стабільність”, хай і за рахунок авторитарних методів, а БЮТ якраз чи не найбільше посприяв цьому. Нехай Тимошенко буде права в тому, що всюди є зрадники. Але ж фактично завдяки членам фракції БЮТ була сформована коаліція, яка приймала такі одіозні рішення щодо Чорноморського флоту, чи інші, не менш антиукраїнські.

Більше того, можливо, рейтинг БЮТ не впав би настільки сильно, якби не “тушки” на місцевому рівні, які збільшуються немов гриби після дощу.

Чи залишиться саме таким рейтинг, буде залежати від харизми Тимошенко, та чи зможе вона перебудувати партію згідно європейських стандартів, з усіма елементами — такими, як праймеріз.

Очевидно, що якщо така перебудова відбудеться — фінансова підтримка БЮТу значно зменшиться. І тоді вже партія не зможе придбавати нерухомість вартістю понад 150 млн. гривень.

Ще одне суттєве питання стоїть перед Тимошенко — це ідеологія партії.

Як відомо, у блоці Тимошенко в різних партіях ідеологія різниться від лівої до націонал-демократичної. Тому якою стане ідеологія, чи буде опиратися на національну тематику, як уже перед виборами заявляла лідерка БЮТ, чи вона все ж від цього відмовиться — залежить, який електорат новій “Батьківщині” потрібен.

Цікава ситуація з Комітетом захисту України, на який Тимошенко покладала багато надій. Лідер БЮТ очевидно хотіла бачити в комітеті лідерів усіх парламентських опозиційних сил. Проте ні Яценюк, ні Кириленко, ні навіть її близький соратник Гриценко в комітет не увійшли.

Натомість він фактично складається з БЮТ та ВО “Свобода”, яка сама ініціювала створення більшості комітетів на місцях. Вочевидь, таке Тимошенко не підходить, і вже до створення комітету в Тернополі не допускаються представники “Свободи”. Тобто зараз НКЗУ стає ареною боротьби між “Свободою” і БЮТ.

І, як бачимо, Юлія Тимошенко побоюється такої конкуренції.

“Сильна Україна”

Рейтинг “Сильної України” коливається від 7 до 11%. Блискуча віртуальна президентська кампанія Сергія Тігіпка відродила цього політика, який у 2004 році очолював виборчий штаб Януковича, і був фактично відповідальним за всі допущені тоді фальсифікації.

Цілком правильно для власного рейтингу, Тігіпко вступив до коаліційного уряду. Адже залишаючись ефемерною “третьою силою”, ризикував втратити свій віртуальний і такий крихкий рейтинг.

Ще під час передвиборчої кампанії він якимось чином отримав партію, перейменував її, і почав швидкими темпами розбудовувати місцеві організації.

Та “не судилося”, як то кажуть.

Якщо коаліція прийме новий закон про вибори до місцевих рад і збереже норму про необхідність реєстрації місцевої організації за 365 днів до виборів, то більше 700 партійних організацій не зможуть прийняти участь у виборах.

Сьогодні йдуть розмови про звільнення Тігіпка з посади віце-прем'єра. Можливо ПР таки звільнить його, але це буде робитись з однією метою — збільшення підтримки Тігіпка напередодні виборів у Західних областях, щоб потім після виборів знову з легкістю приєднати як Тігіпка, так і всі його організації.

“Фронт Змін”

Серед тих, які виникли на уламках Нашої України, партія Яценюка сьогодні найбільш впливова та рейтингова — сьогодні їх підтримка складає близько 4%.

З виборчої кампанії Яценюк запам'ятався людям своїми незрозумілими мілітаристськими біл-бордами, дещо проросійською риторикою та відірваними від життя гаслами. Тому з реального претендента на президентське крісло він уже за декілька місяців перетворився на простого кандидата.

Після виборів, його, очевидно, покинули багато спонсорів, тому зникла реклама.

До місцевих виборів партія Яценюка змінила дизайн прапорів, щоб не так відштовхувати від себе людей, і більш не використовує проросійську риторику, оскільки може здобути підтримку в основному в Західних областях.

Та насправді проблем у партії Яценюка значно більше ніж у інших партій. На даний момент реєстрацію за 365 днів пройшли тільки 19 партійних організацій. Тому напевне він буде домовлятись із владою, чи з партіями, які мають розгалужену інфраструктуру, але не мають рейтинг, наприклад, ЄЦ.

Адже реальних людей, які могли б вийти на його підтримку, немає, що ми й бачили при пікеті ВР 27 квітня. А згодом Яценюк взагалі відмовився від вуличних пікетів.

ВО “Свобода”

Сьогодні партія Тягнибока має великі шанси на наступних парламентських виборах пройти до ВР. Для цього є всі необхідні передумови.

Звичайно, після відомої промови на горі Яворина, Олегу Тягнибоку, незважаючи на те, що він виграв усі суди, які спростували достовірність того відео, довелося напружено попрацювати, щоб донести кожне положення програми партії до українського суспільства.

Сьогодні “Свобода” працює на поширення своєї ідеології та своїх ідей саме на Велику Україну, а не тільки на Західну. Саме туди, де зародився націоналізм Шевченка, Міхновського, Липи, Донцова, Стуса.

Не даремно свободівці використовують гасло Бандери “дійти до кожного українця”.

Мабуть, цим і відрізняється ця партія від інших, оскільки не ставить перед собою мету швидкого приходу до влади, завдяки об'єднанню чи то з БЮТ, чи то з НУНС, чи з іншими. Оскільки, за словами Тягнибока, усі ті партії потребують внутрішньої люстрації, через яку ті теперішні тушки не зможуть з'явитись.

Це робить “Свобода” і всередині партії, заборонивши більш як 20-партійним організаціям брати участь у місцевих виборах. Очевидно, що тільки така побудова партій допоможе уникнути тушкування, і сприятиме ефективній роботі на всіх ешелонах влади.

До місцевих виборів “Свобода” підходить із хорошою підтримкою серед населення. Тому в залежності від того, наскільки близькими будуть кандидати в депутати до місцевих проблем громад, буде й остаточний результат.

Цікаво, що на старті виборчої кампанії до Тернопільської облради, “Свободі” пророкували лише подолання 3% бар'єру, у результаті — 35%. На старті осінньої місцевої виборчої кампанії у Львові “Свободі” дають 20%, БЮТу вдвічі менше.

КПУ

Після президентських виборів, на яких лідер комуністів Петро Симоненко отримав трохи більше 3% голосів, рейтинг КПУ падає, і складає 2-3%.

Очевидно що партійні керівники це помітили, і вдались до найбільш радикального варіанту розвитку подій — почали відроджувати культ Сталіна та Леніна. На Донеччині розмістили біл-борди з портретами Сталіна та Леніна, а в Запоріжжі взагалі поставили пам'ятник Сталіну. Цим КПУ мобілізує свій електорат, плюс здобуває підтримку в ультра-лівого електорату Вітренко.

Звичайно, встановлення пам'ятнику стало можливим з “мовчазної” згоди коаліції, адже на той момент без КПУ вона не мала б необхідних 226 голосів.

У той же час, зараз комуністи голосують за всі пропозиції ПР, навіть за змішану систему місцевих виборів, яка очевидно їм не вигідна. Вони усвідомлюють, що поки залишаються при владі, то в них буде необхідних 3% на парламентських виборах. Навіть ризикуючи втратити багато депутатів на місцевому рівні.

Не треба забувати й про інший, головний чинник стрімкого падіння рейтингу КПУ — демографічний.

Олександр АРОНЕЦЬ