Україна нарощує експорт до ЄС та Китаю

В цілому тенденції світового розвитку не є сприятливими для України. Темпи відновлення світового ВВП, досягнувши у 2010 році 5,2%, у 2011 році сповільнилися до 3,7%, а в 2012 році — до 3,1%.

Однак у першому півріччі 2013 року економіка країн єврозони почала відновлювати своє зростання після падіння, що тривало майже півтора року. Однак боргове навантаження на економіку розвинених країн продовжувало збільшуватися.

Разом з тим, обсяг промислового виробництва в єврозоні у липні 2013 року різко впав до найнижчого рівня більш ніж за три роки. Нові дані свідчать про слабкі тренди економічного відновлення європейської економіки.

Промислове виробництво знизилося на 1,5% в місячному вираженні, це найбільше падіння з вересня 2012 року, свідчить Євростат. У річному вираженні показник впав на 2,1%. Востаннє рівень виробництва був нижчим у квітні 2010 року.

Виходячи з цього, економіка єврозони навряд чи покаже динаміку у третьому кварталі. Спад у промисловості пов'язаний із значним падінням виробництва на німецьких, італійських і французьких підприємствах. Виробництво в цих країнах становить приблизно дві третини від загального обсягу.

У Німеччині виробництво впало на 2,3%, в Ірландії — на 8,7%, у Мальті — на 6,7%.

ВВП, як очікується, зросте на 0,1% у третьому кварталі і буде рости на 0,2% у наступні два квартали. При цьому безробіття, за прогнозами експертів, у 2013 році підвищиться до рекордного рівня — 12,4%.

Починаючи з 2014 року, економіка країн спільної валюти зможе поступово збільшувати динаміку відновлення — з 0,9% у 2014 році до 1,7% у 2016 році.

Ще гірша ситуація у Росії, де економічний стан залишається напруженим. У країні спостерігався чистий відплив капіталу на фоні скорочення зовнішнього попиту. Річні темпи промислового виробництва скоротилися до мінус 0,7%.

Позитивні результати розвитку демонстрували у серпні Китай та Індія.

Очікування-2013

Через погіршення світового попиту проблеми в економіці України поглиблюються. Враховуючи всі внутрішні та зовнішні фактори, ВВП за 2013 рік виросте на 0,5-1%. Це ще буде добрий результат — більшість країн покажуть падіння.

Потрібно в першу чергу підтримувати сільське господарство і внутрішній попит, стимулювати зростання внутрішнього ринку. Разом з тим, розрахунки показують, що його потенціальні можливості щодо зростання є великими. Повне їх використання дало б змогу збільшити обсяги товарного виробництва майже вдвічі.

Проте на заваді цьому стоять інституційні перешкоди. Вони унеможливлюють кумулятивне зростання сукупного попиту на внутрішньому ринку, приріст якого майже на 90% обмежується зовнішніми кон'юнктурними коливаннями, а його зростання не прискорюється через несприятливий інвестиційний клімат.

Уряду доведеться шукати способи корекції бюджетного дисбалансу, нові механізми для забезпечення розвитку та збалансування фінансового стану.

Оцінка макроекономічних тенденцій

Несприятлива зовнішньоекономічна кон'юнктура визначала зменшення обсягів виробництва орієнтованих на експорт галузей, а високий внутрішній споживчий попит сприяв розвитку галузей, орієнтованих на внутрішній споживчий попит.

Огляд розвитку економіки України за січень-липень, який публікує Держстат, свідчить про наступні тенденції. ВВП у другому кварталі 2013 року порівняно з другим кварталом 2012 року знизився на 1,3% у постійних цінах 2007 року.

Основна причина — несприятливі зовнішньоекономічні тенденції, що призвели до уповільнення темпів розвитку промислового виробництва.

Індекс промислової продукції у січні-серпні 2013 року порівняно з відповідним періодом 2012 року становив 94,8%. Промислове виробництво в Україні у серпні 2013 року порівняно з серпнем 2012 року скоротилося на 5,4%.

Загалом низхідний тренд розвитку промисловості був зумовлений комплексом чинників, пов'язаних із збереженням значних фінансових проблем у країнах єврозони, Росії та Близького Сходу, а також з посиленням рецесії, що негативно позначилося на динаміці зовнішнього попиту.

Негативно на ситуацію у промисловості впливало і посилення конкуренції з боку іноземних виробників, формування низької цінової динаміки на світових товарних ринках, відсутність кредитної підтримки та жорстка монетарна політика.

Загалом порівняно з попередніми місяцями динаміка роботи промисловості залишається стабільною, враховуючи ще і кількість робочих днів у серпні. Однак викликає значне занепокоєння секторальний зріз галузей промисловості.

Потребує прийняття кардинальних заходів з боку уряду ситуація в хімічній галузі, де у серпні падіння досягло 25%. Виробництво аміаку скоротилось на 26,4%.

Можна говорили про відсутність попиту на зовнішніх ринках і сезонний вплив, але це не вирішує суті питання. Мова повинна йти про нові ринки збуту продукції і створення умов для аграріїв з придбання необхідних хімічних засобів.

Потребує нових підходів політика розвитку машинобудування. Це пов'язано із скороченням обсягів закупівель вітчизняної продукції на російському ринку, відсутністю ефективного просування вітчизняного експорту і слабким попитом на неї в країні внаслідок недостатньо ефективної системи споживчого кредитування.

У підсумку скорочення автомобілебудування за місяць впало на 25%, з початку 2013 року — на 19,8%. Не допомогли й імпортні мита на авто. Як би не старалися лобісти автомобільних компаній запроваджувати різні обмежувальні заходи, без підвищення рівня конкурентоздатності продукції вони перспектив не мають.

Уряд повинен не допустити погіршення ситуації в промисловості. Передусім треба вирішити питання митного оформлення вантажів на кордоні з РФ і функціонування підприємств хімічної галузі. Для цього слід проаналізувати досвід 2008-2009 років з укладення меморандумів між виробниками, споживачами та урядом.

Негативно впливали на динаміку промислового виробництва зниження попиту і цін на сталь та утилізаційний збір на авто, введений Росією з 1 вересня 2012 року.

Позитивна динаміка інших промислових галузей визначалася високим внутрішнім споживчим попитом. Додатковим фактором високих темпів його зростання було зниження споживчих цін на деякі групи товарів та послуг.

Останні підсумки роботи промисловості ще раз підтверджують надзвичайну відкритість національної економіки та її залежність від кон'юнктури світового ринку.

Обмежене кредитування реального сектора та високі процентні ставки за кредитами стали каталізаторами уповільнення економічного зростання. Ці явища посилюються девальваційними тенденціями на валютному ринку багатьох країн, тоді як курс гривні щодо долара тривалий час утримується на фіксованому рівні.

У січні-серпні 2013 року підприємства України виконали будівельних робіт на 33,9 млрд грн. Індекс будівельної продукції у січні-серпні порівняно з цим же періодом 2012 року становив 84,9%. Нове будівництво та реконструкція становили 82% від загального обсягу робіт, а капітальний і поточний ремонти — 10,5% та 7,5%.

Більше року зростає сільськогосподарське виробництво. У січні-серпні 2013 року індекс обсягу аграрного виробництва порівняно з цим же періодом 2012 року становив 113,3%: на підприємствах — 123%, у господарствах населення — 106,2%.

Діяльність аграрного сектора в цей період визначалася стабільним попитом з боку громадян та переробних підприємств, забезпеченням фінансової підтримки виробників з боку банків, збільшенням обсягів дотацій і компенсацій за реалізовану тваринницьку продукцію переробним підприємствам.

Розвиток аграрного сектора спроможний потужно впливати на економічну динаміку України, зважаючи на значні перспективи його капіталізації та прогнозовані довгострокові підвищувальні тренди на ринках аграрної продукції.

В умовах відкритості національної економіки наростання дефіциту продовольства у світі може розглядатися як потужний виклик для українського АПК. Це стимулюватиме приплив інвестиційних ресурсів у галузь і пожвавлення експорту.

Реформування сфери повинне полягати у запровадженні прозорого конкурентного ринку земель. Треба сформувати ринкові інститути, які дозволять оптимізувати виробництво для реалізації економічних, соціальних та екологічних функцій.

Оборот роздрібної торгівлі за січень-серпень 2013 року становив 559,5 млрд грн, що у порівнянних цінах на 10,2% більше обсягу січня-серпня 2012 року.

За січень-липень 2013 року експорт товарів становив 35 926,7 млн дол, імпорт — 41 739,1 млн дол. Порівняно з цим же періодом 2012 року експорт становив 91,1%, імпорт — 86,8%. Від'ємне сальдо зафіксоване на рівні 5 812,4 млн дол, за січень-липень 2012 року воно теж було від'ємним — 8 668,5 млн дол.

На формування негативного сальдо вплинули окремі товарні групи: пальне, нафта, транспорт — крім залізничного, машини, пластмаси та ліки.

Обсяг експорту товарів до країн СНД становив 36,4% від загального обсягу експорту, Європи — 27,3%, Азії — 25,5%, Африки — 6,8%, Америки — 3,9%, Австралії та Океанії — 0,1%. Найсуттєвіші поставки здійснювалися до Росії — 24,9%, Туреччини — 6,1%, Китаю — 4,4%, Італії — 4%, Польщі — 3,9%, Казахстану — 3,7%.

Серед найбільших країн-партнерів експорт товарів збільшився до Китаю — на 50,4% та Італії — на 3%. Одночасно він скоротився до Єгипту — на 24,2%, Росії — на 13%, Казахстану — на 11,7% та Польщі — на 8%.

Імпорт з Європи становив 37,5% від загального обсягу імпорту, з країн СНД — 34%, Азії — 21,1%, Америки — 6,2%, Африки — 1,1%, Австралії та Океанії — 0,1%. Найбільші надходження здійснювалися з РФ — 27,4%, Китаю — 11,4%, Німеччини — 9,3%.

Імпорт товарів серед найбільших країн-партнерів збільшився з Китаю — на 16,3% — та Польщі — на 13,9%. Зменшилися поставки з Білорусі — на 30,5%, Росії — на 28%, Італії — на 11,2% та США — 9,3%.

За перше півріччя 2013 року експорт товарів у ЄС становив 8 343 млн дол і зріс порівняно з першим півріччям 2012 року на 2,6%, імпорт — відповідно 12 248,6 млн дол та зменшився на 1,7%. Негативне сальдо становило 3 905,6 млн дол.

Коефіцієнт покриття експортом імпорту становив 0,68, за перше півріччя 2012 року — 0,65. У загальному обсязі експорту частка країн ЄС становила 27,1%, імпорту — 35%. За перше півріччя 2012 року — 24,2% і 30,5% відповідно.

Обсяг прямих інвестицій в економіку України з країн ЄС на 1 липня 2013 року становив 42 819,9 млн дол або 77,4% загального обсягу інвестицій в Україну. На 1 січня 2013 року — 43 431 млн дол або 78,8%.

Головними країнами-інвесторами є Кіпр — 41,9% загального обсягу інвестицій з ЄС, Німеччина — 14,4%, Нідерланди — 12,6%, Австрія — 7,5%, Велика Британія — 6,3%.

Обсяг прямих інвестицій з України в ЄС на 1 липня 2013 року становив 6 053,7 млн дол або 92,5% загального обсягу інвестицій з України. Найбільші обсяги спрямовано до Кіпру — 96,1%. Друге та третє місця посідають Латвія та Польща, в економіку яких з України надійшло відповідно 94,1 млн дол та 54,3 млн дол.

Переважна частка українських інвестицій до Кіпру внесена резидентами, що здійснюють професійну, наукову та технічну діяльність, до Латвії — установами фінансової та страхової діяльності, до Польщі — підприємствами оптової та роздрібної торгівлі, ремонту автотранспортних засобів і мотоциклів.

Замість того, щоб модернізувати виробництво і займатися інноваціями в Україні, вітчизняні олігархи розвивають науку на Кіпрі та в інших офшорних зонах.

За січень-серпень 2013 року підприємства транспорту перевезли 486,4 млн тонн вантажів, що становило 95,3% від обсягу перевезень вантажів у січні-серпні 2012 року. Вантажообіг становив 243,8 млрд тоннокілометрів або 92,9% від обсягу січня-серпня 2012 року. Вантажообіг залізничного транспорту зменшився на 8,6%.

Платіжний баланс

За повідомленням НБУ, сальдо зведеного платіжного балансу з початку 2013 року позитивне. За сім місяців 2013 року в Україну надійшло на 1,9 млрд дол більше іноземної валюти, ніж вийшло з неї. За цей же період 2012 року дефіцит становив 0,3 млрд дол. Отже, в Україні не бракує іноземної валюти. Це підтверджує правильність тези про відсутність передумов для девальвації гривні.

Незважаючи на всі труднощі, пов'язані з глобальною економічною кризою, в Україні у 2013 році ситуація з торговим балансом найкраща за останні три роки. Зовнішньоторговельне сальдо у 2013 році якщо і буде негативним, то дефіцит буде істотно нижчим, ніж у 2012 році, коли воно було мінус 8,9 млрд дол.

З урахуванням украй несприятливої зовнішньої кон'юнктури варто визнати: позитивне сальдо зведеного платіжного балансу України свідчить про деяке підвищення конкурентоспроможності української продукції, продуктивності та ефективності роботи вітчизняних експортерів.

В період кризи всі держави використовують протекціоністські заходи, які дозволяють покращити стан платіжного балансу. Важливо, що Україні вдалося знайти розумне співвідношення ринкових та адміністративних заходів.

З одного боку, заходи з підтримки вітчизняних виробників не тільки дозволили їм відвоювати частку внутрішнього ринку, а й сприяли зменшенню імпорту. Тобто вони підтримали стан платіжного балансу і зменшили попит на інвалюту, тим самим зміцнивши передумови стабільності гривні.

З іншого боку, ці заходи точкові і обмежені у часі — наприклад, можливе скасування мита на автомобілі іноземного виробництва після підписання ЗВТ з ЄС — і не створюють українським підприємствам надмірно “тепличних умов”. Вони змушують їх конкурувати із зарубіжними виробниками у боротьбі за внутрішній ринок.

Основні завдання влади

Основою розвитку економіки 2014 року повинне стати відновлення позитивних показників економічного зростання, передусім у промисловості. Держбюджет-2014 мусить ґрунтуватися на реальній дохідній базі, а зростання видатків слід обмежити, щоб уникнути мобілізації коштів до бюджету за будь-яку ціну.

Мусить зростати гнучкість валютного курсу як засобу уникнення розривів між реальним і номінальним курсами, запобігання нагромадженню девальваційних очікувань, збереження достатнього обсягу золотовалютних резервів.

Уповільнені темпи економічного зростання торговельних партнерів прирікають вітчизняну економіку розвиватися на межі уповільненого економічного зростання. Змінити цей сценарій можна лише за рахунок прискореного зростання товарного виробництва, орієнтованого на внутрішній ринок.

Заважає цьому несприятливий інвестиційний клімат, що стримує надходження вітчизняного та іноземного капіталу. Формування сприятливих умов інвестування — необхідна умова подальшого зростання промислового виробництва.

Разом з тим, потенціал відновлювального зростання, яке базується на інтенсифікації завантаження наявних потужностей, буде вичерпаний вже невдовзі.

Реалізація завдань структурної модернізації потребує надійної макроекономічної стабільності. Це вимагатиме відходу від чинної моделі валютно-грошової політики, притаманної орієнтованій на експорт економіці, у якій грошова пропозиція критично залежить від стану платіжного балансу.

Зміна рушіїв економічного зростання потребує зміни інструментарію та пріоритетів політики макроекономічної стабілізації.

Відтак, системні пріоритети економічної політики в Україні до кінця 2013 року та у 2014-2015 роках такі. Перший пріоритет — вирішення проблемі державного боргу. Другий пріоритет — підвищення інвестиційної привабливості України.

Це досягатиметься шляхом зниження ставок оподаткування, зокрема, податку на прибуток і ПДВ, а також за рахунок розширення сфери застосування інвестиційних податкових преференцій і надання державних гарантій.

На найближчий період доцільно зосередитися на кількох пріоритетних напрямах інвестиційної політики, що здатні вплинути на збільшення обсягів інвестиційних ресурсів і підвищення ефективності їх використання.

Зокрема — розширення обсягів кредитного забезпечення для реального сектора, вдосконалення механізму грошової пропозиції, пільгове кредитування інвестиційних проектів за участю центрального банку.

Потребує урядового втручання політика фіскального стимулювання інвестиційної діяльності. Податкова політика повинна перейти від домінування фіскальних пріоритетів до реалізації стимулюючого потенціалу шляхом надання податкових пільг та преференцій для окремих пріоритетних видів діяльності.

В умовах низької динаміки приватних інвестицій важливого значення набуває розширення та підвищення ефективності державного інвестування. Потрібно посилити контроль за витрачанням бюджетних коштів, спрямованих на інвестиції.

У зв'язку з глобальною кризою доцільно делегувати уряду додаткові повноваження для оперативного регулювання економічного стану. Уряд повинен домогтися оптимізації фіскальної політики в умовах жорстких бюджетних обмежень.

Уряду слід нівелювати основні загрози поточного етапу розвитку, названі у звіті МВФ за листопад 2012 року. Зокрема — гальмування економічної динаміки, відсутність структурних реформ, від'ємне сальдо торговельного балансу.

Спираючись на оцінки міжнародних агенцій, можна зробити висновок, що без посилення контролю уряду за ходом реформ і надалі посилюватимуться ризики залежного розвитку, гальмування економічної динаміки і наростання дисбалансів.

Натомість за переходу України до реалізації інноваційної інвестиційної стратегії на перший план вийдуть ризики нестачі ресурсів для структурної перебудови економіки, вузькості попиту, загострення конкуренції з розвиненими країнами на світових ринках. Тут без підтримки МВФ не обійтися.

Богдан ДАНИЛИШИН, екс-міністр економіки в уряді Юлії Тимошенко