Україна має контракти

Утаємничені ядерні домовленості України та Росії, досягнуті на початку червня, починають обростати конкретикою та підозрами, що російський кредит на добудову двох ядерних енергоблоків може бути більший за їхню дійсну вартість.

Крім того, умови вибору партнера з будівництва заводу, який вироблятиме ядерне паливо, імовірно, влаштують не всіх.

Дорогі енергоблоки

Розмір кредиту, який Росія має організувати для добудови “Росатомом” третього і четвертого енергоблоків Хмельницької атомної електростанції, досі невідомий. За словами замовника будівництва — української НАЕК “Енергоатом”, його сума буде визначеною тільки після затвердження проекту цих об'єктів.

Однак російські посадовці вже озвучили свою оцінку. За словами прем'єра Володимира Путіна, позика має скласти 5-6 мільярдів доларів. Така заява викликала бурхливу реакцію українців. Експерт з енергетичних питань Богдан Соколовський вважає, що оголошена Путіним сума може бути суттєво завищеною.

“Будівництво “з нуля” двох російських реакторів ВВЕР-1000 другої черги Тяньванської АЕС у Китаї коштує лише 1,7 мільярда доларів, тоді як на Хмельницькій АЕС фізична готовність третього блоку становить 70%, четвертого — 28%. Добудова має коштувати дешевше, а вона коштує утричі дорожче”, — заявив експерт.

Оціночна вартість проекту, яку 2009 року озвучував президент “Енергоатома” Юрій Недашковський, — 30 мільярдів гривень, що теж менше за 5-6 мільярдів доларів. Схоже, Росія, як і 2009 року, намагається дати Україні більший, ніж потрібно, кредит. Тоді 4 мільярди доларів Москва хотіла виділити на потреби “Нафтогазу”.

Нині Недашковський припускає, що названа росіянами сума — це так звана гранична ціна спорудження, яку завжди визначають відповідно до світової практики.

До того ж, за його словами, російський кредит має надаватися не тільки на поставку їхнього обладнання, а й фінансуватиме закупки товарів і послуг на українському ринку, на відміну від китайців, які свої товари купують за власні кошти.

У департаменті комунікацій “Росатома” “Економічній правді” повідомили, що ціна енергоблоків залежить від обсягу контрактних зобов'язань. Так, на Тяньванській АЕС до зобов'язань ЗАТ “Атомстройекспорт” входять проектна документація, поставка обладнання ядерного острова, інженерний супровід та авторський нагляд.

“Тобто ми поставимо на три-чотири енергоблоки з великого обладнання тільки реакторне відділення, а обладнання машинного залу замовник купить сам на своєму внутрішньому ринку”, — зазначають у російській компанії.

Для порівняння вони додають, що на першому і другому блоках АЕС “Белене” у Болгарії, для яких замовлене обладнання і ядерного, і турбінного островів, вартість контракту складає майже 4 мільярди євро. Отож, визначити, чи справді сума кредиту відповідатиме реальним потребам “Енергоатома”, неспеціалістам буде важко.

Відмивання під виглядом добудови?

Повчальною є історія про перший транш кредиту на добудову ХАЕС-3,4 розміром 2 мільярди доларів, який ніби-то Україна отримала від Внєшторгбанку. Принаймні, про це заявив голова Адміністрації президента Сергій Льовочкін.

За його словами, Україна одержала дві короткострокові позики по 2 мільярди доларів, одна з яких призначалася на покриття дефіциту бюджету, інша — як кредитна лінія “Енергоатому” на побудову двох реакторів.

Усі сторони, причетні до будівництва реакторів, заперечують надання такого кредиту. За словами Недашковського, будь-які надходження російських коштів можливі лише після затвердження проекту. А на це, за оцінками Соколовського, потрібно три-шість місяців. Більше того, на його думку, зараз нема робіт, які можна було б фінансувати.

Недашковський уточнює, що компанія почала підготовчі роботи — демонтаж застарілого обладнання та консервацію конструкцій. “Все це відбувається за кошти “Енергоатома”, і тільки потім буде включене до кошторису”, — запевнив він.

Видавати короткотерміновий кредит на будівництво без проекту справді нелогічно, але навіщо він тоді виділявся? Не міг же, зрештою, Льовочкін просто вигадати версію про те, що позика призначалася “Енергоатому”.

Значить, ця версія у якомусь вигляді обговорювалася у середовищі можновладців. Вона є або прикриттям для витрачання коштів на інші цілі, або ж гроші справді проходять з якоюсь метою через рахунки “Енергоатома”.

Російсько-американська війна

Дві інші ядерні угоди з-поміж підписаних на початку літа також оголили деякі подробиці. Так, Недашковський офіційно підтвердив, що договір про поставку російського ядерного палива на українські АЕС, як і прогнозувала “Економічна правда”, передбачає завантаження ними лише 12 енергоблоків.

Решту три з 2011 року таки буде ощасливлювати американська Westinghouse.

Крім того, Мінпаливенерго направило компаніям “ТВЕЛ” та Westinghouse — потенційним учасникам конкурсу проекту з будівництва заводу з виготовлення українського ядерного палива — свої вимоги. Відповіді мають надати до 21 липня. Протягом серпня-вересня комісія вивчить ці пропозиції і визначить переможця.

Надіслані умови міністерство і учасники не оприлюднюють. Однак, за свідченням джерел у Мінпаливенерго, вимоги містять преференції для росіян. Зокрема, вони не враховують такий критерій, як досвід успішної передачі технологій третім країнам.

“ТВЕЛ” такого досвіду не має, а Westinghouse будувала заводи в Іспанії та Франції.

Заступник міністра палива і енергетики Наталія Шумкова запевнила “ЕП”, що направлені компаніям умови недискримінаційні і не містять жодних пов'язаних умов ані з будівництвом енергоблоків, ані із заводом із збагачення урану. “Обидві компанії мають однаково сильні стартові позиції”, — стверджує вона.

Самі ж конкурсанти наразі не коментують вимоги: мовляв, ще не вивчили текст.

Помічник директора представництва Westinghouse в Україні Світлана Меркулова конкурентною перевагою своєї компанії вважає спроможність запропонувати Україні найсвіжішу технологію. Крім того, “Енергоатом”, прийнявши їх заявку, зможе обирати між американською та європейською технологіями.

Нарешті, американці пропонують поетапне створення заводу: спочатку недорога перша черга — збиральне виробництво та виготовлення стержнів, а потім можна буде додати ділянку з виготовлення таблеток із сполук урану.

Меркулова наголошує, що Westinghouse надає свою технологію у повну власність України, а Росія донедавна заперечувала проти таких вимог.

Однак тепер віце-президент “ТВЕЛ” Василь Констянтинов зазначив, що його компанія уже голова передати ліцензії і, відповідно, права продажу готового ядерного палива. “Все залежить від того, що написано у вимогах української конкурсної комісії. Якщо буде сказано передати ліцензію — передамо”, — сказав він.

Головною ж своєю перевагою “ТВЕЛ” вважає спорідненість технологій двох країн і багаторічний досвід компанії у випуску палива російського, а не західного дизайну.

Артем ЗАХАРЧЕНКО