Україна будуватиме ще одну найбільшу АЕС в Європі. Для чого і де братимуть гроші?

Попри війну міністр енергетики Герман Галущенко оголосив про план будівництва в Україні чотирьох атомних блоків. У разі реалізації цього проєкту Хмельницька АЕС стане найбільшою атомною станцією в Європі, відібравши пальму першості в окупованої Запорізької АЕС.

У критиків команди міністра енергетики такі заяви викликають подив з кількох причин. Перша й основна — незрозуміле джерело фінансування. Друга — додаткові 4 тис МВт генерації на одному об’єкті суперечать заявам керівництва держави про розвиток децентралізованої енергосистеми, яка має стати менш уразливою для можливих атак росіян.

Чи реально збудувати атомні потужності під час війни, скільки на це піде коштів і де Україна планує їх брати?

Чи потрібна Україні нова генерація?

Відповідь на це питання очевидна: попри відсутність масштабних обстрілів енергетичної інфраструктури з боку росіян, опалювальний сезон проходить складно. Ситуацію добре описав головний диспетчер “Укренерго” Віталій Зайченко.

“На початку січня ми були буквально “на межі” (запровадження обмежень для споживачів — ЕП). Бог з погодою допоміг, “Укргідроенерго” більше виробило, ракетна небезпека знизила споживання, через негоду знеструмлені населені пункти. Це недобре для споживачів, але “плюс” для балансування системи. Можна впевнено сказати, що до кінця зими так відбалансуватися ми не зможемо”, — попередив головний диспетчер країни.

І це ще без урахування імпорту та аварійної допомоги, які регулярно надходять від сусідніх держав в українську енергосистему. Зараз технічні можливості поставок електроенергії в Україну обмежені 1 700 МВт, тож в “Укренерго” наголошують, що перетин для імпорту слід розширити.

За таких обставин нові обстріли росіянами енергетичної інфраструктури майже гарантовано призведуть до відключення споживачів. Чи стане легше після закінчення холодів? На жаль, ні. Річ у тім, що після завершення опалювального сезону на АЕС традиційно починаються ремонти, які супроводжуються зупинкою блоків і загрозою дефіциту електроенергії. У 2024 році ця кампанія обіцяє бути не менш жорсткою, ніж у 2023 році.

Існує думка, що ледь не всі проблеми з генерацією в Україні здатна вирішити деокупація найбільшої в Європі АЕС — Запорізької. Однак не все так просто. При звільненні ЗАЕС разом з генерацією Україна одночасно поверне й величезний обсяг споживання на тих територіях, але складність навіть не в цьому.

У разі відступу з Енергодара росіяни зроблять усе, аби ця станція повернулася українцям непридатною для роботи. За найбільш оптимістичного сценарію, відновити роботу ЗАЕС вдасться за два-три роки, а за песимістичного — ніколи.

Інший важливий чинник — можлива втрата додаткових генеруючих потужностей найближчим часом. Складна ситуація на Курахівській ТЕС, яку росіяни ледь не щодня обстрілюють артилерією. Поруч з лінією фронту розташована і Слов’янська ТЕС, яка теж не раз потрапляла під обстріли. Зупинка цих двох станцій — ще мінус 500-700 МВт.

Отже, нова генерація Україні вкрай потрібна. Як і повернення в роботу окремих зупинених блоків ТЕЦ та нові системи ППО для захисту електростанцій.

Найбільша АЕС у Європі

Днями Галущенко оголосив, що Україна у 2024 році планує почати будівництво блоків атомних станцій. Про що йдеться? Заява міністра стосується добудови блоків на Хмельницькій АЕС — найменшій з усіх атомних станцій країни.

Довідка. На підконтрольній Україні території розташовані три атомні електростанції. Хмельницька АЕС експлуатує два блоки по 1000 МВт, Південноукраїнська АЕС має три блоки по 1000 МВт, Рівненська АЕС — чотири блоки: два по 1000 МВт і стільки ж — по 420 МВт. Окупована росіянами з березня 2022 року Запорізька АЕС має шість блоків по 1000 МВт.

 

Запорізька АЕС зараз найбільша атомна електростанція в Європі, але за умови реалізації озвучених Галущенком планів Хмельницька може її обійти та посісти перше місце. Річ у тім, що крім двох робочих блоків Хмельницька АЕС має два блоки, будівництво яких почалося в радянські часи і не було завершене.

Наразі є два варіанти розвитку подій, які можуть реалізовуватися одночасно. Перший — добудова третього та четвертого блоків, другий — будівництво пʼятого та шостого блоків. Обидва мають певні труднощі, тому поки достеменно невідомо, який з них вдасться реалізувати першим.

Готове обладнання російського виробництва для третього та четвертого блоків наразі перебуває в Болгарії. Це реактори ВВЕР-1000 по 1000 МВт кожен. Такі встановлені на двох робочих блоках Хмельницької АЕС. “Зараз ведемо переговори з болгарськими партнерами щодо двох реакторів, які хочемо імпортувати”, — повідомив Галущенко.

Інші два — пʼятий та шостий блоки — планують будувати за американською технологією АР 1000. “Ці реактори виробництва компанії Westinghouse є ядерними установками покоління ІІІ+, більш безпечними й маневровими. Фактична потужність кожного блоку АР1000 становить понад 1100 МВт”, — пояснює голова “Енергоатома” Петро Котін.

Наприкінці грудня Westinghouse перемогла в тендері “Енергоатома” на закупівлю обладнання для будівництва пʼятого реактора Хмельницької АЕС за 437 млн дол.

“За ці гроші купили обладнання всього реакторного острова для одного енергоблоку, яке вже виготовлене і перебуває в США. Воно призначалося для АЕС у Південній Кароліні, яка не була добудована, але ми домовилися про його купівлю із знижкою 50%.

Загальна вартість будівництва одного блоку становитиме близько 5 мільярдів доларів. Блок складається з реакторного острова, турбінного острова, силових електричних машин і допоміжних систем. Велика і головна частина — реакторний острів — у нас уже є”, — заявив Котін.

Коли можуть початися роботи? Будівництво ядерних реакторів вимагає проходження величезної кількості бюрократичних інстанцій та отримання всіх необхідних документів та узгоджень. Основними серед них є три.

1. Розробка техніко-економічного обгрунтування (ТЕО) та його погодження профільним регулятором та центральними органами виконавчої влади.

2. Консультації із сусідніми державами за Конвенцією про оцінку впливу на навколишнє середовище.

3. Розробка та ухвалення закону про розміщення, проєктування та будівництво енергоблока АЕС.

Профільні експерти наголошують, що на це можуть піти роки. Тим не менш, Галущенко обіцяє почати будівництво влітку-восени 2024 року, а перші результати отримати через 2,5 року.

Наскільки це реально та які ризики

Публічна критика та застереження експертного середовища щодо планів побудови ядерних реакторів стосується трьох ключових напрямків.

Перший — після атак росіян на енергетичну інфраструктуру Україна оголосила про намір будувати розподілену генерацію, газотурбінні та газопоршневі електростанції, які мали б зробити енергосистему максимально децентралізованою та менш уразливою для ракет та дронів ворога. Вочевидь, будівництво ще однієї найбільшої атомної станції в Європі суперечить цим планам та обіцянкам.

Другий — де взяти гроші для масштабного будівництва, а головне — яким буде джерело їх повернення, оскільки на “Енергоатом” досі покладені зобов’язання з фінансування соціального тарифу на електрику для населення. У компанії ЕП повідомили, що джерелом фінансування будуть власні кошти, гроші іноземних банків та фінансових установ. З власних джерел ЕП стало відомо, що наразі ведуться перемовини з одним з банків США.

Третій — чи можливо реалізувати такий масштабний проєкт в оголошені терміни під час війни? У цьому контексті Котіну пригадують історію з подарованою американцями на початку 2023 року газотурбінною електростанцією, яку “Енергоатом” не спромігся запустити за рік. Мовляв, що вже говорити про будівництво чотирьох атомних реакторів?

Попри критику опонентів, у Міненерго та “Енергоатомі” наполягають, що будівництво почнеться до кінця 2024 року і не останню роль у цьому процесі має зіграти зацікавленість американців.

“Для США будівництво Україною енергоблоків за американською технологією та створення спільного з нами ядерного палива для атомних блоків ВВЕР-440 є геополітичним проєктом. Якщо проводити аналогію із зброєю, то саме завдяки Україні весь світ побачив, що Patriot — найкраща система ППО. Те саме можна сказати і про атомну енергетику. Вони зацікавлені в тому, щоб ми встановили атомні блоки за технологією АР1000”, — упевнений Галущенко. 

Микола ТОПАЛОВ