Україна — не Росія. І не Китай. З Україною “панькатися” не будуть...

“Європейський футбольний союз — це спортивна організація, яка не втручається в політичні справи. Але він усе ж таки попросив українську делегацію донести цю стурбованість до компетентних органів”, — повідомили представники УЄФА.

Як бачимо, до відміни чи перенесення Євро в Україні дуже далеко... Натомість бойкот футбольного турніру з боку впливових європейських лідерів — справа цілком реальна.

Як повідомило авторитетне німецьке видання Spiegel, “якщо опозиційного політика Юлію Тимошенко, яка перебуває за ґратами, не звільнять до початку Євро-2012, Меркель рекомендуватиме міністрам свого уряду не їхати на матчі в Україну”. Звичайно, сама теж не поїде. “Немає конкретних планів візиту Меркель в Україну. Будь-який візит залежатиме від долі Тимошенко й від стану дотримання прав людини в Україні”, — пояснив прес-секретар уряду Німеччини. Не приїде до нас на Євро і президент Європейської Комісії Жозе Мануель Баррозу. Як повідомила його речник, “глава Єврокомісії не має жодного наміру брати участь у заходах Євро-2012 в Україні”, а Єврокомісія “сильно занепокоєна ситуацією в Україні”.

Без сумніву, при бажанні можна навести купу аргументів за те, чому рішення Меркель і Баррозу — неслушне. Сама Юлія Тимошенко, нагадав речник МЗС Польщі Марчін Босацький, закликала не робити Україну “заручником її особистої долі, закликала, аби ті, хто хочуть їй допомогти, не шкодили водночас інтересам України”. На думку лідера “Фронту Змін” Арсенія Яценюка, “краще, аби керівники європейських країн відвідали Євро і не зустрічалися з президентом Януковичем. Це візит не до Януковича, це візит — до українців”. Німецьким журналістам Яценюк пояснив: “Ми в опозиції до нинішньої влади і президента Януковича, а не до України. Чемпіонат необхідний. Нам треба показати, що Україна — європейська країна”.

Можна також згадати про те, що попередні випадки політичних бойкотів спортивних подій (як-от бойкоти Олімпіади-1980 у Москві й Олімпіади-1984 у Лос-Анджелесі) не досягали мети. Збірні США й багатьох країн Європи не приїхали 1980 року в Радянський Союз — але ситуація з правами людини в СРСР кращою не стала. І з Афганістану після бойкоту Олімпіади-80 радянські війська не вийшли... Можна теж говорити про подвійні стандарти західних політиків. Ось приклад: у Росії вже який рік ні за що сидить нафтовий бізнесмен Ходорковський, але та ж Меркель (чи її наступник на посту канцлера) не бойкотуватиме через це зимову Олімпіаду-2014 у Сочі.

На жаль, на усі ці загалом слушні аргументи Меркель і Баррозу не зважатимуть. Бойкот Євро з боку європейських лідерів, переконані вони, зашкодить не Україні та її народу, а тільки українській владі. Яка багато разів обіцяла знайти рішення у справі Тимошенко — але так і не знайшла... Крім того, як правильно писав Леонід Кучма, Україна — не Росія. І не Китай. У Росії купа нафти й газу, Китай — друга економіка світу. Це величезні ринки, глобальні економічні партнери ЄС. Звідси й подвійні стандарти... Нарешті, ані Росія, ані Китай не заявляють, що хочуть вступити в Євросоюз. Значить, вимоги щодо ситуації з демократією до Москви й Пекіна зовсім інші, ніж до Києва... Що робити? Відповідь дуже проста: з тупика “справа Тимошенко” треба знайти вихід. Однак світла в кінці цього політичного тунелю наразі не видно...

Аскольд ЄРЬОМІН