Удар по касті недоторканних. Як Рада позбавила імунітету Клюєва та Мельничука

Третього червня близько 11 години дня у Верховній Раді почали розглядати подання ГПУ на надання згоди на притягнення Клюєва та Сергія Мельничука до кримінальної відповідальності. І якщо щодо позбавлення недоторканності останнього а ні в кого із депутатів, майже не було сумнівів, то голосування за позбавлення імунітету Клюєва викликало деякі сумніви. Останні декілька днів нардеп намагався домовитися з депутатським корпусом про свою підтримку. Зокрема, за словами Юрія Луценка вів перемовини із президентською фракцією.

На початку розгляду перед депутатами виступив виконуючий обов’язки генерального прокурора Володимир Гузир. Він терпляче роз’яснював депутатам суть подання Генпрокуратури по Клюєву. На відміну від представника генпрокуратури Сергій Клюєв вийшов на трибуну зі стосом аркушів паперу.

— Я не причетний до жодного злочину, а на членів регламентного комітету чинився тиск, — бідкався з трибуни Клюєв, закликаючи депутатів дотримуватися вимог Конституції та Регламенту Верховної Ради.

Але в залі словам Клюєва не повірили.

Не дивлячись на заяви заступника голови фракції Радикальної партії Андрія Лозового про підкупи депутатів та навіть названу суму винагороди членам регламентного комітету — $50 млн , за подання ГПУ проголосували 287 парламентарів. Так Клюєв, а також колишній комбат батальйону “Айдар” Сергій Мельничук втратили депутатський імунітет. Відтепер Генеральна прокуратура зможе проводити слідчі дії по відношенню до депутатів.

Цьому рішенню передували довгі перемовини. Спочатку — засідання Ради коаліції за участю спікера парламенту Володимира Гройсмана і лідерів фракцій. Згодом — повторне засідання комітету з питань регламенту.

Під час нього депутати переглянули своє рішення від 29 травня. Тоді комітет визнав подання Генпрокуратури щодо Клюєва законним. Проте його члени зазначили, що воно —недостатньо обґрунтоване і доказів, що представила ГПУ, замало.

Фактично члени комітету переклали на Гройсмана відповідальність на те, чи вносити до сесійної зали подання ГПУ на Клюєва всупереч рішенню регламентного комітету, чи повернути його Віктору Шокіну.

Спікера цей розклад не влаштовував.

Тож зранку, 2 червня, на засіданні Ради коаліції він дав усне доручення провести ще одне засідання комітету і переглянути попереднє рішення.

Внаслідок довгих суперечок депутати все ж таки прибрали норму про недостатність і необґрунтованість доказів ГПУ. Проте це знову оголило конфлікти не тільки в коаліції, але й між різними групами у фракції “Народного фронту”.

Подвійний фронт

— Я не буду вести це засідання комітету! Нехай його члени обирають зараз головуючого. Тому що у мене — конфлікт інтересів після тих звинувачень, що прозвучали на мою адресу, — виконуючий обов’язки голови регламентного комітету і член фракції “Народний фронт” Павло Пинзеник був явно роздратований на початку засідання.

За кілька хвилин до цього на засіданні Ради коаліції Гройсман звинуватив Пинзеника у тому, що той підставив його рішенням комітету по Клюєву.

Ще раніше депутат від БПП Сергій Лещенко в своєму Facebook заявив, що керівник комітету ухвалив таке рішення через Миколу Мартиненка, в якого Пинзеник довгий час працював помічником.

Мартиненко та Клюєв, за словами Лещенка, вже давно співпрацюють у бізнесових питаннях. Як голова парламентського комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, Мартиненко зокрема саботує зменшення захмарних тарифів на сонячну енергетику для Клюєва.

Голова Радикальної партії Олег Ляшко у кулуарах парламенту стверджував, що за своє рішення голова регламентного комітету Пинзеник отримав грошову винагороду у розмірі $50 млн. Пинзенику не залишалося нічого іншого, ніж виправдовуватися.

— Мені дивно чути, що я гальмую якийсь процес. Комітет ухвалив обґрунтоване рішення і я був певен, що Гройсман винесе подання в зал, — пояснював “Українською правдою” Пинзеник.

— А що ви відповіли на звинувачення Гройсмана у тому, що ви його підставили? — запитав кореспондент УП.

— Та ну, це не для преси, — завагався Пинзеник. А потім додав, — Я йому сказав “Ти, Володя, хочеш щоб тебе посадили в комфортну теплу ванну, і щоб тебе не затягали по судах потім. Бери на себе відповідальність”. Так, я йому сказав.

Але не тільки Гройсман того дня не хотів брати на себе відповідальність у справі позбавлення недоторканності з Клюєва. Не раділи з цього приводу і члени регламентного комітету, від рішення якого залежало майбутнє голосування у сесійній залі.

Если суд решит, что невиновен, значит невиновен!

У невеличкому приміщенні на вулиці Банковій, де проходило повторне засідання регламентного комітету, не було де яблуку впасти — зібралося чимало журналістів і депутатів.

Прийшли голова фракції Радикальної партії Олег Ляшко і перший віце-спікер Андрій Парубій, а також частина депутатів з НФ, яких умовно відносять до групи “Самооброни Майдану”.

Таких в парламенті 16, з яких 12 — у фракції “Народного фронту”. Умовна група Парубія доволі часто голосує всупереч рішенню фракції НФ. Наприклад, у січні саме ця група проголосувала за законопроект №1310, що знижує кворум для акціонерних товариств. Тоді з 82 членів фракції “Народний фронт, за документ проголосували лише 13. Причина такої лояльності фракції — вплив одного із керівників “Народного фронту” Андрія Іванчука — бізнес-партнера Ігоря Коломойського.

Позиція умовної групи Парубія була більш радикальною і цього разу. Її нардепи ще зранку вмовляли Пинзеника винести питання на повторний розгляд.

— Я прошу голову комітету, можливо не проводячи аж надто великого обговорення, поставити на розгляд скасування попереднього рішення комітету, — вмовляв Парубій Пинзеника під час засідання комітету.

Але часом здавалося, що комітет, який складається з 10 членів, 8 з яких — представники коаліції, зайняв оборонну позицію — рішення правильне і дозволяє Гройсману винести подання ГПУ в зал.

— Рада коаліції зібралась і сказала, що треба переглядати рішення комітету. Два дні комітет думав от так, а сьогодні він має думати по-іншому, бо так вирішили на Раді коаліції! Але у Гройсмана достатнього повноважень винести це в зал. Зараз просто робиться політичний тиск і підміна понять, — обурювався Віктор Бондар, член депутатської групи “Відродження” Віталія Хомутинника.

— Якби ваші підлеглі вас не підвели, і не надали нам сирий матеріал, ми б ухвалили це рішення, — заявив член фракції БПП Володимир Арешонков, звертаючись до заступника генпрокурора Володимира Гузира, який був присутній на засіданні комітету.

Той у відповідь зазначив, що перед внесенням подання на розгляд комітету прокурор особисто перевіряє його якість, і ГПУ не стверджує, що Клюєв вчинив злочин. Прокуратура лише стверджує, що в його діях можуть бути ознаки злочину і просить депутатів дати можливість вести слідство.

У якийсь момент до зали, де проходило засідання комітету, зайшов сам Клюєв у супроводі свого адвоката Юрія Сухова, який в 2011 році захищав Юлію Тимошенко.

Одразу за Клюєвим — Сергій Мельничук, колишній комбат батальйону “Айдар”, якого Верховна Рада за поданням Генпрокуратури теж має позбавити недоторканості. Звичний вже камуфляж Мельничук замінив на діловий костюм. На засіданні Мельничук буде багатослівним — розповідатиме про політичне замовлення та те, що в Україні почався 1937 рік з усіма репресіями.

— Члены комитета, уважаемые присутствующие, — почав Сергій Клюєв трагічним голосом і російською мовою, підглядаючи в аркуш паперу. — Сегодня вы стали свидетелями вопиющего нарушения конституционных принципов. Это политическая расправа над политическими оппонентами. Иначе это представить нельзя. На вашей совести суд над невиновным человеком.

Ця репліка викликала сміх присутніх у залі.

— Може Янукович теж невіновєн? — не витримав нардеп від “Народного фронта” Юрій Тимошенко.

— Подождите, — відбивався Клюев. — Если суд решит, что невиновен, значит невиновен!

У Клюєва знайшлася група підтримки в залі. Найбільш активно проявляв себе народний депутат від “Опозиційного блоку” Михайло Папієв, який щоразу повторював, що комітет вже ухвалив правильне рішення одноголосно.

— Ви його не ухвалили! Ви його завалили і бабки взяли! — обурився басом Ляшко.

— Если вы будете ставить вопрос о снятии депутатской неприкосновенности, и я в тот момент, дай Бог, буду депутатом, то проголосую “за”,— сказав Клюєв. — Если бы у меня было $ 50 млн, то я бы нашел им лучшее применение, чем подкупать нардепов.

Проте і серед членів невеликої фракції Ляшка знайшлися незгодні із переглядом рішення регламентного комітету. Один із нардепів РПЛ Олег Купрієнко як міг захищав попереднє рішення комітету, чим викликав неабиякий гнів лідера фракції.

— Купрієнко своїми заявами зараз не відображає позицію фракції РПЛ. І мене дивує така позиція члена нашої фракції, поки що члена нашої фракції. Ти давай голосуй, а не відпрацьовуй незрозуміло що, — кричав Ляшко, обіцяючи влаштувати Купрієнкові згодом обструкцію.

Купрієнко почервонів, і більше не висловлювався проти повторного розгляду рішення.

Клюєв, тим часом, намагався вести перемовини із членами регламентного комітету. Він нахилився до нардепа від “Самопомочі” Павла Кишкаря та щось ледь чутно промовив йому.

Несподівано перед самим голосуванням за перегляд рішення Кишкар вийшов із зали. Це викликало обурення у присутніх на засіданні народних депутатів. Відсутність Кишкаря могла створити неабияку проблему — голосів для позитивного рішення не вистачало, адже з 10 членів комітету були присутні 9 — член БПП Дмитро Лубінець на засідання не з’явився.

— Павло, Павло! Шо ти робиш, Павло, — закричав йому вслід Парубій.

За кілька хвилин Кишкаря повернули до зали кілька депутатів від НФ, які вийшли за ним, щоби вмовити його повернутися.

У підсумку за перегляд рішення комітету проголосували 7 його членів. Ще два — Бондар та Папієв — утрималися.

— Хлопців вирішили нагнути, — кинув Віктор Бондар, залишаючи залу засідання.

— Так а за що ви проголосували? — звернувся після засідання комітету Клюєв до Пинзеника.

Той пояснив йому, що викинули пункт про недостатність доказів ГПУ.

— Клаааас! — потягнув Клюєв і пішов роздавати журналістам коментарі про утиски опозиції і політичні розправи.

Його адвокат Юрій Сухов також виглядав спокійним

— Так а що змінилося? Нічого. Ми оскаржимо це незаконне рішення. І взагалі — з 20 рішень про зняття недоторканності жодного обвинувального вироку, — почав згадувати Сухов статистику.

Перенесення рішення

І хоча комітет завершив засідання о 16.15, подання так і не потрапило до зали — ввечері знову засідала Рада коаліції.

Кореспондент “Української правди” став свідком, як близько шостої вечора із зали вийшли задоволені Мартиненко, щодо якого в Швейцарії порушено кримінальну справу, і Андрій Іванчук, який є бізнес-партнером Коломойського.

— Та всі бачили, скільки Мартиненко розмовляє в Раді з Клюєвим! У нас у фракції (Народного фронту — УП) три групи. Перша домовилася з Мартиненком і не голосуватиме, друга вважає, що треба голосувати, а третя, що доказів недостатньо. Але сподіваюся, що все ж таки фракція проголосує, — жалівся один із соратників Парубія.

Під час засідання Ради коаліції один із керівників “Народного фронту” Андрій Тетерук пообіцяв партнерам, що його фракція дасть за позбавлення недоторканності 70 голосів. У результаті “Народний фронт” дав 76 голосів “за”.

Під вечір депутати вже майже розійшлися. У кулуари вийшов Ігор Кононенко, який пояснив, що за браком голосів депутатів подання вирішили винести в зал вранці 3 червня.

— Якщо чесно, рівень подання на Клюєва слабенький. Ми то проголосуємо, але прокуратурі потрібно буде дуже постаратися потім. До того ж, стаття Клюєва декріміналізована. Там тільки адміністративна відповідальність, — заявив Кононенко.

Подання на Мельничука питань у депутатів не викликало взагалі — мовляв, там беззаперечний набір доказів, про що депутати неодноразово наголошували під час розгляду подання в сесійній залі.

А от що стосується Клюєва — попереду у слідчих довгий шлях, щоб довести, що він у чомусь винний. Сьогодні депутати лише надали їм таку можливість. І незважаючи на численні спроби Клюєву не вдалося втриматися за недоторканність як за останню соломинку.

Марія ЖАРТОВСЬКА