У пошуках газу

За відсутності коштів імпортувати газ у четвертому кварталі цього року Україні буде дуже складно. Втім, для прогнозування поведінки нашої країни під час опалювального сезону 2022/2023 важливо визначити, чи зможе вона в разі потреби імпортувати природний газ у першому кварталі 2023-го?

На сьогодні вже можна впевнено стверджувати, що наявного ресурсу в підземних сховищах газу (ПСГ) України достатньо до кінця 2022 року, тому ми сфокусуємося на першому кварталі 2023-го як на найбільш ризиковій частині майбутнього опалювального періоду. І відразу зауважимо, що наш прогноз здійснено лише на підставі аналізу відкритих джерел.

Нинішня ситуація на ринку природного газу негативно вплинула не тільки на ціни в Європі, а й, по суті, на економіку всіх європейських країн. Цей вплив найбільше помітний у країнах, які не мали диверсифікованих джерел постачання газу і суттєво залежали від поставок із Росії.

9 вересня цього року міністри країн ЄС розглянули надзвичайну ситуацію з цінами на енергоресурси та погодили роботу над можливими надзвичайними заходами, аби пом’якшити вплив високих цін і підтримати заходи із скорочення попиту на газ та електроенергію.

Європа, нарешті, зрозуміла, в яку пастку вона потрапила внаслідок своєї недалекоглядної енергетичної політики, і на шантаж Росії надалі вже не піддасться. Тому жодних кроків країн ЄС із відновлення постачання російського природного газу на умовах РФ, на наше переконання, не буде.

Розглянемо, яким буде прогноз балансу природного газу в ЄС у першому кварталі 2023 року.

 

Наразі основним напрямом заміщення російського газу є постачання LNG в ЄС. Різке скорочення російського трубопровідного імпорту та перспектива його подальшого зменшення або повного припинення (напевно, за винятком “Турецького потоку”) привели до прагнення якнайшвидше реалізувати багато проєктів постачання газу в Європу. Більшість із них стосуються плавучих установок для імпорту LNG, відомих як FSRU (плавучі установки для зберігання та регазифікації).

Є плани щодо шести FSRU у Німеччині, п’яти — у Греції, двох — у Нідерландах, двох — в Італії (плюс ще дві для острова Сардинія) і двох таких установок — в Ірландії.

 

Установки FSRU планують використовувати і в інших країнах ЄС, зокрема, у Франції, Фінляндії, Естонії, Польщі та на Кіпрі. ЄС уже підписав кілька контрактів на довгострокове постачання LNG (до 40 років) із США до країн Європи.

Аналітики Wood Mackenzie зазначають, що найближчими місяцями буде підписано ще кілька контрактів з огляду на зростаючий інтерес до закупівлі LNG у США. При цьому зазначається, що портфельні гравці та трейдери налаштовуються на постачання LNG до Європи у середньостроковій перспективі та до Азії у довгостроковій перспективі (коли попит у Європі, як очікується, почне падати).

Німецька енергокомпанія RWE та американська Sempra Infrastructure підписали угоду про постачання LNG з проєкту Port Arthur LNG і 15-річний контракт на постачання/купівлю приблизно 2,25 млн тонн LNG на рік з 2023-го.

Водночас повне відновлення роботи заводу Freeport LNG у США потужністю 15 млн тонн на рік перенесено на листопад 2022-го.

Компанія Woodside Energy Trading Singapore Pte Ltd (Woodside) уклала гнучку довгострокову угоду з Uniper Global Commodities SE (Uniper) на постачання 12 вантажів СПГ (еквівалентно понад 0,8 млн тонн або 1 млрд кубометрів газу) на рік до Європи, включаючи Німеччину, на термін до 2039 року починаючи із січня 2023-го.

Очікується, що в третьому кварталі 2023 року на ринок Європи вийде Сенегал, де в рамках проєкту Greater Tortue Ahmeyim (оператор — британська BP) вироблятиметься близько 2,5 млн тонн LNG/рік.

Уперше з 2016 року Європа матиме можливість отримати газ із Австралії через Велику Британію.

Зазначимо, в США зростає невдоволення збільшенням експорту природного газу, що призводить до його подорожчання всередині країни та до скарг екологів. За останній рік в США ціни на природний газ збільшилися втричі, але вони все одно в 10—11 разів менші, ніж у Європі.

Для оцінки балансу газу на перший квартал 2023 року було проаналізовано такі індикатори ринку газу ЄС:

1) споживання з урахуванням плану щодо 15-відсоткового зниженню та без нормування;

 

2) видобуток;

3) імпорт LNG;

4) постачання трубопровідного газу з Росії через Туреччину (“Турецький потік”) та Україну (станом на 1 вересня 2022 року);

5) постачання трубопровідного газу з інших країн;

6) наявність газу в ПСГ.

У результаті розрахунків щодо наявності ресурсу в ЄС у першому кварталі 2023 року було визначено, що Євросоюз потребуватиме додатково для власного споживання 4,29 млрд кубометрів газу.

На рисунку показано, з яких обсягів складатиметься прогноз газового балансу ЄС на перший квартал 2023 року. Тобто в першому кварталі наступного року ЄС повинен або купувати додатковий обсяг, або знижувати споживання.

Для закупівлі газу важливо оцінити, якими можуть бути ціни на природний газ у першому кварталі 2023 року на європейських та азійських хабах. 

Прогнозні ціни в ЄС та Азії на перший квартал 2023 року

Станом на 19 вересня 2022 року діапазон цін (за даними Європейської енергетичної біржі) на найбільших хабах Євросоюзу становить від 2096,28 дол. до 2150,15 дол. за тисячу кубометрів.

Водночас ф’ючерси на індекс JKM (індикатор цін на газ в Азії) на перший квартал 2023-го становлять відповідно: січень — 1785,57 дол. за тисячу кубометрів, лютий — 1717,66 дол., березень — 1593,58 дол. за тисячу кубометрів.

Значне підвищення цін у Європі означає, що торгові компанії мають більше стимулів для відправки туди вантажів LNG для збільшення прибутку. Наразі різниця в цінах настільки велика, що в деяких випадках трейдери, що уклали довгострокові контракти в Азії, можуть розірвати існуючий контракт, заплатити штраф, але все ж таки отримати більший прибуток у разі перепродажу ресурсу в Європі.

При цьому за умови помірної зими аналітики Goldman Sachs очікують падіння ціни на газ в ЄС менш як до 1060 дол. за тисячу кубометрів до кінця першого кварталу наступного року.

Перспективи для України

Ситуація з імпортом для України буде доволі складною, оскільки Європа постане перед вибором: збільшити імпорт за всіма напрямами або ще суттєвіше зменшити споживання (в тому числі із запровадженням нормування споживання для певних категорій споживачів, особливо для Німеччини). Швидше за все, також варто розраховувати на те, що Росія в опалювальний сезон припинить постачання газу через Україну, що ще більше поглибить кризу.

Слід також враховувати, що ситуація з імпортом LNG може змінитися в будь-який момент залежно від співвідношення цін у Європі та Азії. Тому Україні не варто покладатися на наявність вільного ресурсу в ЄС у першому кварталі 2023 року.

Для того щоб гарантовано отримати певний обсяг газу, потрібно якнайшвидше укласти довгостроковий договір на його постачання, оскільки зазвичай ціни в таких контрактах є нижчими та стабільнішими порівняно із спотовими цінами.

Слід зауважити, що Європейська комісія вже давно закликає країни — члени ЄС укладати двосторонні домовленості про солідарні постачання газу, тому що в Брюсселі немає централізованого розподілу з допомогою квот і подібних заходів. Платформа для спільної закупівлі газу країн ЄС є, але вона запрацює орієнтовно в жовтні. Україна може долучитися до таких закупівель, однак необхідно активно комунікувати з представниками ЄС із цього питання.

Найкращим варіантом є укладання договору до початку опалювального сезону в ЄС, а тому Україні слід активно шукати можливих постачальників, якщо є бажання пройти зиму в спокійному режимі. Також важливим моментом є, на наш погляд, якнайшвидше прийняття закону України “Про стратегічні резерви енергоресурсів”.

Конкуренція за поставки LNG зростатиме дуже швидкими темпами, наразі в Азії стартує фаза активного формування запасів на зиму. Це може підштовхнути ще більше зростання ціни в ЄС.

За нашими оцінками, певний ресурс може бути в Румунії і, можливо, в Туреччині, але це питання потребує додаткового опрацювання, бо Туреччина постачає змішаний ресурс (у тому числі російський газ).

За будь-яких обставин ми напередодні суттєвих змін як на українському, так і на європейських ринках природного газу, але це тема окремої статті. 

УНІГОВСЬКИЙ Леонід, генеральний директор ТОВ “Нафтогазбудінформатика”

Володимир НОСКО, менеджер ЗЕД НГБІ

Наталія КУЦАН, провідний спеціаліст НГБІ