Торф як альтернативне паливо. Розвінчуємо міфи

До того ж він не потребує значних капіталовкладень і часу на їхнє освоєння, а його комплексне використання — це можливість значно скоротити споживання природного газу в Україні за суттєвого зменшення собівартості виробленої енергії.

За результатами досліджень, проведених групою науковців Інституту геологічних наук НАН України, Академії технологічних наук України і Національного університету водного господарства та природокористування, було встановлено, що торф у сучасних умовах в Україні є одним із найбільш ефективних і екологічних альтернативних джерел енергії на місцевому і регіональному рівнях.

Усього на території України виявлено близько двох тисяч торфових родовищ із загальними запасами більш як 2 млрд тонн, розвідано майже 700 родовищ із промисловими запасами близько 760 млн тонн. При доведенні загального щорічного видобутку до 10 млн тонн промислових запасів торфу вистачить на 70 років, а прогнозних — на понад 300.

Що ж перешкоджає відродженню торфовидобутку в Україні?

Насамперед відсутність розуміння і державної політики у розвитку цього напряму. Внаслідок цього, наприклад, Законом “Про альтернативні джерела енергії” торф узагалі не відносять до альтернативних джерел енергії. Та найбільшим стримуючим фактором розробки родовищ торфу в Україні є штучно створені міфи, якими значно перебільшено позитивний вплив неокультурених боліт на довкілля. Розвінчувати ці міфи є на сьогодні головним завданням наукової спільноти.

Міф перший: болота очищають атмосферу

Останні дослідження показали, що старі обводнені болота є найбільшим джерелом надходжень в атмосферу метану, який акумулює енергію інфрачервоного випромінювання в 30 разів ефективніше від вуглекислого газу і є другим за значенням парниковим газом. За даними NASA, до 30% загального потоку метану в атмосферу надходить із боліт. При площі всіх боліт світу 5,7 млн кв. км викиди метану в атмосферу становлять до 200 млн тонн на рік. Порівняйте: Світовий океан, маючи площу поверхні 361 млн кв. км (у 60 разів більше), виділяє лише 20 млн тонн (у 10 разів менше).

В опублікованому в Global Biogeochemical Cycles дослідженні британського центру повітряних атмосферних вимірів з використанням сучасних методів аерофотозйомок метану зазначено, що тропічні водно-болотні угіддя, на які припадає приблизно п'ята частина світових викидів метану, виділяють значно більше цього парникового газу, ніж вважалося раніше.

Міф другий: болота є головним джерелом прісної води для річок

Існує одне джерело прісної води, яке живить річки, — атмосферні опади. Все інше виконує лише функції регулятора інтенсивності випаровування, поповнення ґрунтових вод і стоку у річки. Виконані дослідження болотознавців підтверджують, що болота нерідко затримують і накопичують воду для власного споживання. Якщо рівень ґрунтових вод високий, то торфовище повністю насичене водою й атмосферні опади не поповнюють його, а вся вода з часом стікає без якоїсь затримки у річки.

Інтенсивність випаровування з боліт залежить лише від наявності в них рослинності. В засушливий період рівень ґрунтових вод знижується разом із вільною водою торфовища. З часом вода, яку утримує торф, випаровується в атмосферу, що негативно впливає на екосистему. Болотні річки, якщо такі збереглися, неглибокі, зарослі травами, мохом, що ускладнює рух води в них і зменшує стік. Водночас поширення боліт скорочує площі земельних угідь і ускладнює будівництво в проблемних регіонах.

Міф третій: болотна вода є майже цілющою та рекомендується до вживання з метою лікування

Болотна вода перенасичена органікою, має характерний “болотяний” аромат і містить багато заліза та інших елементів. Значний вміст у болотній воді вугільних і перегнійних кислот створює несприятливі умови для розвитку більшості рослин. Разом з тим вона дуже агресивна відносно бетонів будівельних споруд. У болотну воду постійно у значній кількості потрапляють трупи, залишки і відходи всього, що населяє болота (тварин, плазунів, комах, рослин, серед яких є й отруйні), а також шкідливі речовини та інші забруднювачі. У болотах масово розмножуються кровосисні комахи, які є переносниками небезпечних інфекційних захворювань: малярії, злоякісної болотної лихоманки, ковтуна, ящуру, хвощових захворювань та інших.

Міф четвертий: при окультуренні боліт зникнуть рідкісні рослини і тварини

Болота є несприятливими для розвитку більшості тварин і рослин, а ті екзотичні окремі їхні види, що населяють болота, не мають особливого значення для збереження їх у великій кількості. Окультурення боліт і раціональне освоєння торфовищ створять сприятливі умови для збереження і розвитку рідкісної фауни і флори в достатній кількості. Важливим при цьому є створити умови для ретельних наукових досліджень усього цінного, а також загроз, що несуть болота.

В умовах глобального потепління останніх років болота пересихають, і виникає загроза самознищення торфовищ унаслідок інтенсивного їхнього вивітрювання і пожеж. Майже четверта частина розвіданих торфових родовищ в Україні стрімко деградують, не акумулюючи карбону, а навпаки, збільшуючи викиди в атмосферу вуглекислого газу. Для зменшення таких викидів необхідно негайно розпочати розробку більш як 150 розвіданих торфових родовищ, запасів яких достатньо, аби забезпечити першочергову потребу у цій сировині протягом 30 років. Таким чином, інтенсифікація торфовидобутку водночас розв’язує паливну й екологічну проблеми, а також забезпечує сировиною інші важливі сфери діяльності.

Недарма в багатьох країнах видобуток і використання торфу не зменшуються. Світовим лідером у використанні торфу є одна із найрозвиненіших європейських країн — Фінляндія, частка торфу в енергетичному балансі якої становить 11%. В Ірландії така частка дорівнює 15%. Лідерами з експорту торфу і торфопродукції є Німеччина, Нідерланди, Бельгія, Канада, Литва, Естонія, Норвегія і Швеція. В цих країнах, крім палива, торф широко використовується в хімічній промисловості, сільському господарстві, будівництві, медицині та інших сферах.

Тож, враховуючи попередній вітчизняний, а також сучасний досвід розвинених європейських країн, в Україні є всі передумови та мотивація для відродження торфовидобутку як одного із найважливіших напрямів вирішення енергетичних проблем. 

Анатолій ВДОВИЧЕНКО, голова Спілки буровиків України, академік Академії технологічних наук України

Олена РЕМЕЗОВА, старший науковий співробітник Інституту геологічних наук НАН України, д.г.н., проф.

Володимир ГНЄУШЕВ, доцент Національного університету водного господарства та природокористування, кандидат технічних наук

Катерина ЯРОШОВЕЦЬ-БАРАНОВА, еколог відділу геоекологіїї Інституту геологічних наук НАН