Тиждень до виборів: “тріумф демократії” на межі маразму

Але так, щоб ніхто, боронь Боже, не сприйняв усе це за агітацію. Утім, масовиків уже вдосталь. Не чекаючи спеціально запрошених піснярів, у художній самодіяльності азартно практикується вітчизняний політикум. 

Драма

Ця виборча кампанія, схоже, вже поставила рекорд за кількістю скарг на утиски, наїзди, перешкоджання та інші несправедливості щодо учасників гонки. За спектром скаржників — так точно. Якщо вже Партія регіонів нарікає на організовані конкурентами з БЮТу включення до списків “мертвих душ”, підкуп виборців, незаконну агітацію і навіть використання адмінресурсу... Утім, і решта партій при владі недалеко пішла. Литвин скаржиться, що на його однопартійців тисне влада на місцях — примушують “перейти в регіонали”. Тігіпко — що кандидатів від його політсили незаконно знімають з реєстрації, “вибиваючи” цілі області. Комуністи так і зовсім заявили, що у відповідь на передвиборчий “бєспрєдєл” Партії регіонів можуть розвалити коаліцію в парламенті. Що вже казати про опозицію, якій сам Бог велів напередодні виборів надягати маску несправедливо гнаних? І кілька разів на день апелювати до світової громадськості із закликами “захистити демократію” і “не дати спотворити вибір людей”.

Дійшло до того, що засмиканий з двох боків Європарламент відклав голосування за резолюцію щодо України на наступну сесію, яка запланована на 10-11 листопада. “Це буде мудро з нашого боку відкласти голосування на наступну сесію”, — заявив 21 жовтня, в день, на який спочатку призначали голосування, лідер європейських консерваторів Міхал Томаш Камінськи. Мовляв, перед виборами сунутися в українську кашу — собі дорожче. Нехай розпачливих бютівців і регіоналів хтось інший тепер по кутках розводить, в європарламенті дурних уже нема.

У ПР бурхливо зраділи “перемозі неупередженої точки зору в стінах Європарламенту” і висловили впевненість, що тепер вже Європа зможе “сформувати зважену, об`єктивну думку щодо демократичних процесів в Україні”. А в БЮТ починаючи з п`ятниці про відкладену резолюцію ЄП (яку ще у четвер називали не інакше як “останнім китайським попередженням владі”) взагалі не згадують, ніби її і в планах не було. Зрозуміло, Тимошенко від заяв про її підтримку міжнародними інституціями не відмовилася, але переключилася на інші документи. Так, наприклад, в інтерпретації Юлії Володимирівни рішення ПАРЄ про ситуацію в Україні “означає, що Янукович — персона нон-грата”...

Комедія

Влада напередодні виборів (якого б кольору вона не була) традиційно поводиться як студент у ніч перед іспитом. Зрозуміло, що вирішити за тиждень або місяць проблеми, на які не звертали уваги роками, принципово неможливо. Але хто сказав, що влада не намагається?

Ось президент у п`ятницю оголосив про початок “системної боротьби з корупцією” — “ворогом українського народу”. Крім традиційної обіцянки викорінювати розпеченим залізом Віктор Федорович озвучив новацію: “кишені, які вони пошили до п`ят, ми чикнемо”. Пропоновані навперебій “хірургічні варіанти” як-от відрізати чи ампутувати, голову держави чомусь не влаштували...

Нездорове збудження преси викликали і вислови Віктора Федоровича на зустрічі з губернаторами у четвер. З одного боку: “є випадки, коли представники влади втручаються у виборчий процес”, що, на думку президента, просто неприпустимо. З іншого: “пам`ятайте, що там, де, не дай Бог, будуть порушення або зловживання, я блискавично відреагую”. Отак. І втручатися не можна, а не втрутишся, і порушення будуть — добро якщо доганою обійдеться... А вже зміст вимоги: “ми знаємо, що політики напередодні виборів починають включати можливі і неможливі швидкості, щоб набрати рейтинг, і ви повинні створити їм умови”, краще навіть не намагатися зрозуміти, тим більше пов`язати його з попереднім — про “активне невтручання”. Цей розумовий кульбіт явно не для розуму електорату.

Азаров був менш оригінальним, але і йому вдалося дещо продемонструвати захопленій публіці. Зокрема, що український прем`єр гадки не має, звідки що береться. Микола Янович у вівторок відрядив КРУ перевіряти поліклініки на предмет наявності препаратів, необхідних для профілактики і лікування простудних захворювань. Та ще й погрожував “серйозними висновками” керівництву тих, де запасів не знайдуть... Отак буквально у двох фразах упевнено довести виборцеві: відповідальний за розбудову “України для людей” глава уряду звик, що лікар йому вручає пігулки разом з рецептом, і знати не знає, що населення купує ліки в аптеках (за гроші, між іншим) — це вміти треба!

На цьому тлі за звичний піар на зразок участі в освяченні храму, та хоч би Литвина з депутатами, які “відмітилися” останніми, — у суботу, вже і дорікати якось незручно.

Проте в безумовні лідери в номінації “Передвиборчий шок” потужним ривком у п`ятницю ввечері вийшов заступник голови Центрвиборчкому Андрій Магера. На зустрічі з представниками Бюро ОБСЄ з демократичних інститутів і прав людини він заявив, що тервиборчкоми мають право порушувати: після закінчення термінів відновлювати реєстрацію кандидатів, яких несправедливо зняли з гонки. Щоб не виникало “сумнівів щодо відображення волевиявлення виборців відповідної територіальної громади”, — пояснив свою позицію Магера. І все б нічого. І справедливість, звичайно ж, маєбути відновлена. Та от біда, в своїй рекомендації глава ЦВК послався не на норму закону, і не на роз`яснення ЦВК, а на... “своє глибоке переконання” щодо того, як треба діяти в подібних випадках. Цікаво, чи буде він з тим же запалом відстоювати своє переконання і в суді, куди можуть потягнути тих членів виборчкомів, які ризикнуть вчинити за його рекомендаціями? Або перед спостерігачами, якщо вони визнають подібні розбіжності достатньою підставою для невизнання виборів?

Трагедія

До речі про невизнання виборів. Саме цим (у своєму або міжнародному виконанні) сьогодні політики лякають один одного і Україну, очевидно маючи на увазі, що це і стане найбільшим жахом для країни. Зрозуміло, разом з “масовими фальсифікаціями”, “спотворенням волі виборців”, “загрозою демократії”, “національною катастрофою”, “зрадою свого народу” і таке інше в тому ж дусі. Зрозуміло, що жоден з політиків не стане чесно зізнаватися, що єдина і неповторна мета влади на місцевих виборах — забезпечити умови для безперешкодного просування скрізь по країні будь-якого свого проекту. А чергова опозиція прагне створити “зони опору” черговому антинародному режимові, щоб скільки душа бажає пхати палиці в колеса і голосно обурюватися очевидною нездатністю влади справитися з поточними проблемами.

Але вже вибачте, панове політики, та з погляду відповідального за свою долю виборця, найбільша трагедія, про яку жодного разу не згадав жоден з вас, — це чергові вибори без вибору. І справа не тільки, і не стільки в тому, що чиїхось кандидатів знімають з реєстрації, не даючи людям можливості проголосувати за них. А в тому, що всі без винятку учасники перегонів укотре намагаються нагодувати населення продуктами політтехнологій і примусити робити вибір не між програмами розвитку, а між благозвучними ярликами. Про який розумний вибір може йтися, якщо голосувати пропонується за “стабільних”, “нормальних”, “сильних”, “відповідальних”, “будівельників”, “захисників” і інший політичний ширвжиток? (Не забути: ще бувають “молоді обличчя в політиці” або “нові”, але це ситуації принципово не змінює — “молодим” і “новим” себе вважає будь-який український політичний діяч молодший за 90, незалежно від терміну перебування у високих кріслах). Такий вибір не може ґрунтуватися на раціональному підході, а тільки на емоціях або на довірі до красивої обгортки... а її ж, як не крути, щоб вийняти товар, доведеться порвати і викинути.

31 жовтня Україна в черговий раз прийде на масовий розпродаж котів у мішках, заспокоюючи себе тим, що чесні продавці політичних міфів обов`язково попередять необачних покупців, якщо товар гнилуватий...

Олена ПЕРЕГУДА