Теоретик “частинки Бога”. Чоловік, який змінив наше розуміння Всесвіту

Його теорія про те, що об’єднує Всесвіт, над якою також працювали й інші вчені, поклала початок 50-річним пошукам Святого Грааля фізики.

Нарешті цю частинку виявили в 2012 році за допомогою Великого адронного колайдера в Європейській організації ядерних досліджень (ЦЕРН) у Швейцарії. Це завершило так звану Стандартну модель фізики елементарних частинок.

Гіггс, який був відомий своєю сором’язливістю, сказав тоді журналістам: “Дуже приємно інколи мати рацію”.

Через рік його робота принесла йому Нобелівську премію з фізики.

Автор фото OPEN

Пітер Гіггс народився в місті Ньюкасл-апон-Тайн у 1929 році. Під час навчання у школі в Бристолі він був блискучим учнем, який отримував нагороди за свої наукові роботи — хоча з хімії, а не з фізики.

Він здобув ступінь доктора філософії в Королівському коледжі в Лондоні, але роботу там отримати не зміг. Натомість він пішов працювати до Единбурзького університету, де продовжив ставити питання: чому деякі частинки мають масу?

Його теорія насилу знайшла місце в наукових журналах — частково тому, що мало хто її розумів — але її нарешті опублікували в 1964 році.

Попри чутки про моменти “Еврики”, він казав, що насправді формував свою теорію роками.

Автор фото GETTY IMAGES

Дві інші групи вчених також того часу опублікували роботу про цю ж ідею.

Але ця частинка стала відомою як бозон Гіггса, і протягом 50 років вчені шукали її, використовуючи найбільш вражаючі технології на Землі.

Професор Гіггс пішов на пенсію в 2006 році, але він продовжував стежити за розробками в ЦЕРНі в Женеві, де для пошуку бозона Гіггса вчені використовували Великий адронний колайдер.

Автор фото CERN

Цей прискорювач елементарних частинок вартістю 10 мільярдів доларів був найпотужнішим на той момент. Його вважали саме тією машиною, яка могла підтвердити або спростувати теорію Гіггса.

Засоби масової інформації прозвали бозон “частинкою Бога” — на честь книги нобелівського лауреата Леона Ледермана. Вчені заперечують проти цього терміну, оскільки кажуть, що релігія не відіграє в науково обґрунтованій фізиці жодної ролі.

У 2012 році фізики з ЦЕРН нарешті зробили гучне оголошення про відкриття бозона Гіггса.

Напередодні вони надіслали таке повідомлення: “Пітер має прийти на семінар ЦЕРН, інакше він про це пошкодує”. Він змінив плани своєї поїздки, щоб відвідати Женеву, де почув приголомшливе оголошення.

“Я довго на це чекав, але це могло тривати ще довше, і можливо, мене б уже тут не було, — сказав Гіггс. — Я й гадки не мав, чи зроблять це відкриття за мого життя”.

Автор фото GETTY IMAGES

Через рік йому спробували зателефонувати зі Шведської королівської академії. Вже неодноразово траплялося, що переможці пропускали важливий телефонний дзвінок, яким їм мали повідомити, що вони отримали Нобелівську премію. Але у Пітера Гіггса навіть не було мобільного телефону. Оголошення зробили за його відсутності.

Після цього сусід зупинив його на вулиці й повідомив, що він став лауреатом премії разом із бельгійським фізиком Франсуа Енглертом.

Річ у тім, що Гіггс був відомий не лише своїм бозоном, а й сором’язливістю — він був людиною, яку набагато більше цікавила її робота, ніж слава.

Оксфордський почесний професор Кен Піч розповів, як він повернувся з конференції, де вчені постійно згадували Пітера Гіггса.

“Я побачив Пітера в кав’ярні й сказав: “Привіт, Пітере! Ти знаменитий!” — він відповів невпевненою посмішкою”, — згадував він.

А деякі його друзі вважають, що Пітер Гіггс не мав такого впливу, якого можна було б очікувати від фізика з його здібностями.

Голова ЦЕРН Фабіола Джанотті розповіла ВВС, що “Пітер був особливою людиною, фігурою, що надихала фізиків усього світу, людиною рідкісної скромності, великим учителем і людиною, яка пояснювала фізику дуже просто і водночас дуже глибоко”.

“Мені дуже сумно, я дуже за ним сумуватиму”, — сказала вона.

Алан Барр, професор фізики Оксфордського університету, віддав належне величезному впливу Гіггса на наше розуміння Всесвіту. За його словами, вчений “припустив існування поля, яке пронизує весь Всесвіт, від маси до частинок, від електронів до топ-кварків”.

“Він також був справжнім джентльменом, скромним і ввічливим, — зазначив Барр, — тим, хто завжди віддавав належне іншим і м'яко заохочував майбутні покоління вчених”.