Свято з кулаками

Київ давно не бачив такого засилля правоохоронців. Кашкети, берети, шапки—балаклави і “космічні” шоломи виднілися на всіх центральних вулицях столиці. Їх носії отримали вказівку не пропустити опозиційну маніфестацію на Хрещатик і майдан Незалежності, де мали відбуватися офіційні святкові заходи. Проходячи повз один із міліцейських автобусів, кореспондент “Україним молодої” почув: “Якщо піде команда — тоді все, даємо на повну!”

Увечері напередодні анонсованої акції Київський окружний адміністративний суд заборонив опозиційним партіям проводити 24 серпня демонстрації на центральних вулицях, обмеживши “плацдарм” противників влади парком навпроти університету ім. Шевченка, починаючи з 11—ї години. Важливе доповнення надійшло від заступника голови КМДА Олександра Пузанова: також опозиція “має право влаштувати ходу по вулиці Володимирській до Софійської площі, але без заходу на площу”.

Влада готувалася до провокацій чи нової революції, хоча революцією й не пахло. На мітинг під Тарасом зібралося 6—7 тисяч людей. Були обличчя, знайомі ще з часів “України без Кучми”. Значну частину масовки становили апатичні типи з прапорами двох десятків партій у руках, у яких вгадувалися “політичні заробітчани”. Показово, що ветеран вуличних акцій, УНСОвець Ігор Мазур (Тополя) вирішив відійти вбік від мітингу: сказав, що не хоче стояти поруч із проплаченими демонстрантами... Поза тим, навіть таку акцію можна вважати однією з найбільш “гарячих” за президентства Віктора Януковича.

На початку мітингу до пам’ятника Шевченку підійшли судові виконавці з постановою про заборону маніфестацій. Влада мала б посоромитися: у центр подій відправили молодих працівників, у яких помітно тремтіли руки, коли вони оголошували судовий припис. Із виконавцями спілкувався народний депутат від БЮТ Сергій Власенко, який одягнув на акцію футболку із красномовним написом англійською “Про що ти, в біса, говориш?” (What the hell are you talking about?).

Участь у мітингу взяли майже всі опозиційні сили. Через одного — у вишиванках. Заступник голови “Батьківщини” Олександр Турчинов зачитав звернення Юлії Тимошенко із СІЗО.

В’ячеслав Кириленко від партії “За Україну!” обурився, що влада забороняє українцям вільно пересуватися столицею. “Я ходив по майдану з соратниками іще в 1990 році, й здобув те, що тоді можна було здобути (йдеться про студентську “революцію на граніті”. — Авт.), а за рік ми здобули Незалежність. А сьогодні я не можу там пройти, бо суд ухвалив заборону, а міліція виставила кордон. Скажіть, як це можна терпіти?!” — обурювався Кириленко.

“Європеєць” Микола Катеринчук ужив фразу “а ля Янукович”: “Ми будемо ламати голову тим, хто заважає будувати українську Україну”.

Голова ВО “Свобода” Олег Тягнибок констатував, що влада вже навчилася боротися зі “співаючим майданом” — тому треба запропонувати “нові методи”.

Серед учасників мітингу були представники “Нашої України”: голова виконкому Сергій Бондарчук стояв біля підніжжя Шевченка — “у президії”, а, скажімо, екс—міністри Володимир Огризко та Іван Васюник ходили серед людей. “Носіїв” помаранчевих прапорів “НУ” в юрбі теж не бракувало. Утім організатори не дали слова Бондарчуку. Кажуть, наприкінці акції йому все—таки запропонували: “Може, виступите після Павличка?” Бондарчук відмовився: “А хто виступає після Павличка?” Дмитро ж Васильович видав блискучу промову (“Раніше ми дякували Мазепі та Хмельницькому за те, що отримали Незалежність. Нікому не можна дякувати за свободу. Свобода не приходить за дякування. Кожне покоління українського народу саме має виборювати свободу”).

Ближче до завершення акції було чути, як Турчинов передав соратникам, що стояли ззаду: “Ідемо прямо по Володимирській, потім різко повертаємо праворуч. Поки що нікому не говоримо, щоб міліція не знала про наші плани”. “Самооборонець” Тарас Стецьків зауважив: “Треба, щоб хтось скомандував”. БЮТівець Олександр Гудима повернув карт—бланш: “Давай, Тарасе, йди вперед. Ти як польовий командир маєш першим отримати “люлєй”.

Колона рушила Володимирівською, скандуючи “Банду — геть!”, “Зека — геть!” — майже як у часи “УБК”. Попереду несли великий синьо—жовтий прапор народні депутати та лідери партій. Оператори засіли на парканах біля Будинку вчителя, чекаючи найцікавішого.

Перший кордон, у якому стояли звичайні, не озброєні міліціонери, прорвали, “не спіткнувшись”. Але вже через метрів двадцять колона вперлася в спецзагін у шоломах, відгороджених металевими щитами. Невдовзі з’явилася підтримка: міліція підсилила кордон, підвезла кілька автозаків та автобусів, поставивши поперек вулиці.

Було кілька спроб прориву, одного разу навіть вирвали частину парапету й підняли над головами (за деякими даними, на передовій дуже старалися кілька хлопців із “Братства” Корчинського). Силовики бризнули сльозогінний газ. Але далі “сценарій 9 березня 2001—го” не повторився. Турчинов у мегафон закликав не піддаватися на провокації. “Хлопці, стояти!” — гукали кервники опозиціонерів, які самі ж привели людей упритул до кордону правоохоронців. В’ячеслав Кириленко, Арсеній Яценюк та віце—спікер ВР Томенко, які стояли в перших рядах, намагалися викликати керівництво міліції на переговори. Мовляв, як так, адже ж по Володимирській ходити дозволено?

Невдовзі було вирішено: розвертатись. Коли політики пішли назад, їм довелося почути багато неприємних слів про себе. “Ви куди? Боїтеся?!”, “Треба йти на штурм! Коли ще нас буде так багато?!” — обурювалися люди. Утім якість демонстрації не надто відповідала таким намірам: багато людей літнього віку, жінок. Арсеній Яценюк дивувався: “А ви хотіли з ними битися? Та вони цього лише чекали!”. “Нас ще надто мало, щоб ми могли прорватися”, — резюмував Стецьків.

Невдовзі опозиційний натовп розпорошився. Кількасот людей пройшли на Хрещатик і там зібралися на невеличку акцію. Втім вона вщухла на тлі масових гулянь.

Нікого не затримали. Водночас учора міліція повідомила про порушення кримінальної справи щодо Турчинова.

Оцінки

Арешту Тимошенко недостатньо для революцiї

Комiтет спротиву диктатурi створено пiд одного полiтика, переконаний Герой України Юрiй Шухевич

Комiтет спротиву диктатурi в Українi створено пiд одного полiтика — колишнього Прем’єр—мiнiстра Юлiю Тимошенко, тому УНА—УНСО не входить до його складу. Про це, як повiдомляє “Обозрєватєль”, заявив лiдер УНА—УНСО, син головнокомандувача УПА Юрiй Шухевич.

Зокрема, Шухевич вiдзначив, що Комiтет спротиву диктатурi не зможе виступити ефективним iнструментом у боротьбi опозицiї проти чинної влади. “Як писав Маяковський: “Говоримо — Ленiн, розумiємо — партiя, говоримо — партiя, розумiємо — Ленiн”. Так i тут: говоримо — спротив диктатурi, розумiємо — Тимошенко; говоримо Тимошенко, розумiємо — спротив диктатурi”, — пояснив лiдер УНСО.

На його думку, арешт Тимошенко є персональною справою. “І цей Комiтет зроблений пiд Тимошенко. Поки ми не навчимося йти i боротися не за будь—кого, а за щось, то в нас так i буде”, — каже Шухевич.

“Для ефективної самооборони вiд свавiлля влади в країнi має вiдбутися надзвичайна ситуацiя, як сталося в серпневi днi 20 рокiв тому (ГКЧП. — Ред.), а арешт Тимошенко не є такою подiєю”, — вважає Шухевич.

Володимир СЕМКІВ