Студента з Мінська погрожують убити за те, що замовив чай по-білоруськи

Він хотів чашку чаю і замовив її білоруською мовою в столиці Білорусі Мінську, але касирка хотіла розмовляти російською. Касирка збиралася викликати охорону. Інцидент, який студент журналістики Арамаїс Міракіян описав на своїй сторінці в мережі фейсбук, викликав бурхливі реакції — аж до погроз із боку Росії, де член Державної думи закликав владу Білорусі вжити заходи проти того, що, як стверджує законодавець, дискримінує російську мову.

Мінчанин Арамаїс Міракʼян розповів білоруській службі Радіо Свобода, що відчуває людина, яку обговорюють у російській Раді федерацій.

11 лютого мінчанин Арамаїс Міракʼян зайшов до фірмового магазину “Комунарка” на вулиці Червоній випити чаю. Замовив по-білоруськи, на що несподівано отримав від касирки пропозицію говорити по-російськи, бо “у нас дві державні мови”. На зауваження Мірак’яна, що він говорить “не по-китайськи, і не по-чеськи, а однією із державних мов”, касирка пригрозила, що викличе охорону. Конфлікт вдалося вирішити за допомогою адміністратора, молодої дівчини, яка звернулася до відвідувача білоруською і дуже просила не писати скаргу.

“Адміністратор дуже вибачалася. Я завжди остовпіваю від хамства. Лист керівництву “Комунарки” я направлю обов’язково”, — написав Арамаїс про цю історію на своїй фейсбучній сторінці.

“Приходило по 80 повідомлень за хвилину”

Хоча під його постом було чимало слів підтримки, зокрема від українців, росіяни відчули себе “дискримінованими” і почали посилати відверті погрози, долучилися і провідні російські ЗМІ.

Відреагував на пост Мірак’яна навіть член Ради федерації Росії сенатор Ігор Морозов.

“Поява негативних процесів щодо російської мови, нехай навіть на побутовому рівні, це нове явище, повз яке керівництво Білорусі не повинно проходити, — заявив Морозов в розмові з виданням “Взгляд”. — Його треба жорстко контролювати владі, в тому числі і на законодавчому рівні”.

“Людина, яка сходила просто попити чаю в кафе, відчуває себе так, ніби вона потрапила у країну абсурду, — говорить Мірак’ян. — Типу “ніфіга собі сходив за хлібом”. Я очікував чого завгодно. Коли я розміщував цей пост, то розумів, що буде резонанс. Але якби мені хтось сказав, що на це відреагує верхня палата російського парламенту, я не знаю, що б відповів такій людині. Я б не сказав, що мене це лякає. Дивує швидше. Їм що, немає там чим зайнятися, у тій Росії? У них іде конституційна реформа, а вони переймаються тим, хто там в Білорусі чай собі замовляє”.

Колотнеча навколо вчинку Мірак’яна не обмежується публікаціями в ЗМІ і перепостами його повідомлення. Протягом останніх декількох днів мінчанин отримав сотні критичних повідомлень від росіян. Деякі з них, за словами Міракяна, містили погрози.

“Коли вчора про мене написала Lenta.ru, почалася атака. Їх спочатку було дуже-дуже багато. За 80 повідомлень за хвилину. Я, може, з п’ять сотень видалив коментарів. У приватні повідомлення також писали. “Ми тебе знайдемо, ми тебе вб’ємо, ми знаємо, де ти живеш”. І так далі. Це були погрози, і це як мінімум неприємно. Але жоден з цих людей не був з Білорусі, тому мені не страшно ходити по вулицях. Я не боюся за свою безпеку”, — зауважує Араміас Мірак’ян.

Звертатися до білоруських правоохоронців із проханням розібратися Міракʼян поки не планує. Каже, що не бачить в цьому сенсу. Тим більше, що загрози вже перестали надходити. Нової хвилі він чекає після публікації інтерв’ю з ним на російському сайті M.News World, куратором якого є двоюрідний брат Бориса Нємцова Ігор Ейдман. Це російськомовне видання було єдиним, яке взяло коментар в Мірак’яна. Інші обмежилися передруком його повідомлення у фейсбуці.

Інцидент відбувається на тлі напружених стосунків між Мінськом та Москвою через ціни на енергоносії та перспективу поглиблення інтеграції слов’янських сусідів. Президент Білорусі Олександр Лукашенко чинить опір російському підштовхуванню до тісніших зв’язків у рамках союзного договору 1997 року, припускаючи, що Росія хоче поглинути Білорусь, а Росія скоротила енергопостачання для свого меншого сусіда на початку року.

Президент Росії Володимир Путін звичайно стверджує, що російськомовні за кордоном стикаються з погрозами та дискримінацією, і такі вимоги були частиною його виправдання захоплення Криму в 2014 році та підтримки “сепаратистів” на сході України, де у війні між російськими гібридними силами та Україною загинуло понад 13 000 осіб.

Поки Кремль наполягає на тіснішій інтеграції, Лукашенко намагається опиратися, зокрема висловивши підтримку історичній спадщині, культурі та мові Білорусі.

Раніше колишній голова колгоспу лише висловлював ностальгію за радянськими часами і казав, що “нічого важливого не можна висловити” білоруською мовою. Але, коли політичний тиск Москви став надто сильним, Лукашенко почав висловлювати підтримку білоруській мові, особливо після захоплення Москвою Криму. Анексія українського півострова посилила занепокоєння щодо територіальної цілісності Білорусі навіть у Лукашенка.

Протягом десятиліть влада пригнічувала та висміювала білоруську мову, а надавши російській мові статус другої державної, звела білоруську на маргінес.

Згідно з дослідженнями незалежних соціологів, частка громадян країни, яка в побуті користується білоруською мовою, впала за останні роки до 3,9 %. Крім незначної кількості селян, які ще говорять мовою предків, білоруська стала прихистком для опонентів уряду та інтелектуалів.

Мірак’ян, мінчанин вірменського походження, розмовляє шістьма мовами, пише художню прозу, вірші та есе, вчиться на вебжурналіста в БДУ і займається в Школі молодого письменника. Він — один із небагатьох перекладачів із української на білоруську.

В одному з попередніх інтерв’ю Білоруській службі Радіо Свобода він сказав, що білоруська — це “мова його серця”. Нині ж він говорить, що радіє, що отримав багато листів підтримки від білорусів і що це для нього набагато важливіше.

“У кафе я буду як і раніше замовляти чай, замислюватися не буду. Нехай думають ті, хто не знає, що таке чай. Білоруси мене масово підтримують і це для мене дуже важливо. А що про мене думають дядьки й тітки з Хабаровська, мені все одно”, — зазначає Арамаїс Міракʼян.