Сподіваюся, завершення угоди щодо виходу Veon із РФ — питання місяця-двох — президент “Київстару”

 - Стосовно організаційних змін у “Київстарі”, таких як створення баштової компанії та виділення ІТ-компанії. Це в рамках розвитку загального бізнесу чи бажання скинути з себе додаткові витрати та заробити десь на стороні.

— Це 100% про розвиток. У створенні баштової компанії ми були другими після “Укртауер” від lifecell, але в них не вистачало масштабу, бо інфраструктура lifecell набагато менша, ніж інфраструктура “Київстару”. Я дуже задоволений тим, як розвивається наш проект Української баштової компанії. На сьогоднішній день це великий бізнес, в якому працює 125 осіб. Вони будують для “Київстару” і не тільки для “Київстару”: вже на сьогоднішній день ми досягли рівня 10% шерингу наших сайтів, тобто 10% пасивної інфраструктури компанії ділиться з конкурентами або з якимось третіми особами. Думаю, що тут є великий потенціал для зростання. З'явився ринок, який побудований на ринкових засадах. З'явився обіг сервісу, грошей, людей. Мені здається, що це дуже здоровий рух.

Щодо Kyivstar.Tech, то його основна ідея — це, безумовно, розвиток IT-послуг, хмарних послуг, Big Data, послуг для зовнішніх клієнтів. Ти не можеш конкурувати з інтеграторами, з розробниками, якщо знаходишся в різних умовах. Ми задоволені розвитком. Я вважаю, що “Дія.City” — це неймовірний проект, неймовірна демонстрація того, як лібералізація та правила гри відбілюють неймовірно великий сегмент бізнесу і дають правильні стимули для розвитку. Ми зайшли одними з перших, і Kyivstar.Tech на сьогодні це — великий резидент з сотнями співробітників.

Kyivstar.Tech — це про розвиток: нових сервісів, про вихід до нових клієнтів, бо послуги обслуговування київстарівської ІТ-інфраструктури ми б якось аутсорсили, знайшли б формулу, як цей кошторис оптимізувати. Потрібно розуміти, що на сьогоднішній день продати клієнту зв'язок — це нетривіально: нікому не потрібен зв'язок, всі вже зі зв'язком. Наші клієнти шукають рішення: як продавати краще? — в цьому допомагає Big Data; як більш ефективно будувати інфраструктуру? — відповідь — Cloud або Cloud в поєднанні з Cloud on Premise. У великих бізнесів багато власних даних, а у нас є неймовірна експертиза, як ці власні дані трансформувати у Data Lake і зверху побудувати Data Warehouse, з яким можна працювати у реальному часі. Як автоматизувати все, що можна автоматизувати, і потім вже йти далі і туди накручувати штучний інтелект і робити висновки автоматично. Ми робимо зараз експеримент — плануємо свій бізнес автоматично, а потім додаємо туди фактори, які можуть впливати. Ми вже зараз бачимо динаміку свого бізнесу. Система нам робить прогноз на наступний квартал.

- Це технології із застосуванням штучного інтелекту?

— Штучний інтелект — це занадто гучна назва. Це аналітика і обробка великих масивів даних з висновками, коли ми сідаємо і розглядаємо комплекс факторів. Наприклад, фактор блекаутів ми планували як негативний, а він виявився ситуативно позитивним, тому що ми отримали зростання в останньому кварталі минулого року і зниження — у першому кварталі цього року.

- Чи можна чекати, що “Київстар” повернеться до янгольского фінансування стартапів?

— Ні, в стартапи ми не плануємо йти. На мою думку, якщо ви хочете мати успіх у розвитку стартапів, вам потрібно вести їх сотні. Я не бачу такої ємності ринку в Україні. Я не бачу в нас компетенції це робити.

Але ми хочемо розвиватися. І я бачу нашу роль, як великого бізнесу, заходити у більш-менш сталі невеликі бізнеси, які на фазі “B”, “C”. Як приклад — Helsi: компанії 5 років, вона вийшла і здобула якусь частку ринку в одному сегменті. І ми бачимо, що це дуже гарна платформа для розвитку інших сервісів і інших сегментів, тож інвестуємо. І інвестуємо набагато більшим чеком. Компанія зросла у кількості співробітників, зросла в рази і продовжує зростати.

Додам, що ми інвестуємо у продуктову компанію, яка має не тільки комерційний сенс, а й великий соціальний сенс. І коли ми бачитимемо у таких індустріях такого плану цілі, ми будемо робити спробу туди заходити. Тому що через інвестиції, компетенцію, механізми корпоративного управління, де ми найбільш розвинуті, з моєї точки зору, ми можемо зробити велику справу. От такий в нас підхід.

- Є думка, що в процесі повоєнної відбудови нам не потрібно відновлювати те, що було, а потрібно будувати кардинальне нове. Для галузі телекомунікацій це що означає — 4G або відразу 5G?

— 5G не існує як окремий прошарок мережі. Все ж таки, в Україні дуже високий рівень споживання голосових послуг, тоді як 5G на сьогоднішній день — це Data мережа.

Мені здається, що українська телеком-інфраструктура вже дуже сучасна. Ми все будували на сучасному рівні та з найкращими глобальними вендорами. В нас немає такого, як з деякими гідроелектростанціями, що цій інфраструктурі сімдесят або п’ятдесят років. Я навіть так скажу: у нас сучасніша і щільніша інфраструктура, ніж у багатьох європейських країнах на сьогоднішній день. Тому що 94% по населенню покриття — це суттєвий показник для країни з розміром, як Україна.

Але, і тут ви праві, є питання відновлення територій, які були довго під окупацією. І, можливо, тут є потенціал для ще більшої співпраці. Ключове слово — можливо, бо потрібно домовлятися, а це важко. Та я дозволю собі таку спекуляцію: якщо задача буде завтра відновити український зв`язок в Криму, то якщо три оператори побудують одну мережу, то це буде в рази ефективніше і в рази швидше. І я вважаю, це дуже гарний привід подумати, на яких нових засадах ми можемо співпрацювати там, де ми не конкуруємо. Ми конкуруємо на полиці в магазинах, в головах наших клієнтів, ми конкуруємо новими сервісами. Але мені все ж таки здається, що у таких соціально важливих випадках, якими є деокупація, відновлення, швидкість повернення України на якісь території, співпраця важливіша за конкуренцію.

- Яка доля частоти 2100 МГц, яку вам надали у тимчасове користування, та 2300МГц, наданої для пілотного проєкту? Чому настільки затягується виставлення на аукціон частот 2355-2495 МГц? Держава не хоче грошей?

— Насправді, держава хоче грошей. Але досить важкий бюрократичний процес, і ми рухаємося в ньому.

По-перше, потрібно подякувати державі і регулятору за виділення частот на тимчасовій основі. Але якщо 2100 МГц ми на 100% утилізували, тому що технологія вже є і ми в неї багато інвестували, то в 2300 МГц, як ви розумієте, ми не так інвестуємо. Ми зробили великий пілот — побудували майже 100 базових станцій. Ми вивчили, як працювати з цим новим прошарком мережі: це TDD, нові частоти і так далі. Але ми не інвестуємо у тисячі сайтів, тому що не знаємо, що буде з цими частотами. Нам потрібно закріпити ці частоти на десятки років, щоб вкладати сотні мільйонів, а можливо й мільярди гривень у перспективі.

Тому ми дійсно дуже чекаємо, що частоти 2100 і 2300 МГц будуть винесені на аукціони. Тому що зараз ми використовуємо їх на тимчасовій основі. І ми закликаємо уряд, ми робимо всі кроки, щоб прискорити цей процес. Це дійсно мільярди гривень в державний бюджет і потім сотні мільйонів платежів кожен рік за використання цього спектру.

Для нас це питання підвищення ємності мережі та покращення клієнтського досвіду. Альтернатива інвестуванню у частоти — це інвестувати у залізо. Але, мені здається, краще інвестувати у частоти, ніж сплачувати за імпорт якихось технологій від великих міжнародних постачальників. Тому я прихильник того, що все, що є, повинно бути продано на прозорих аукціонах якнайшвидше.

- Якщо ми вже перейшли до регуляторного блоку, то запитання про доступ до побудови інфраструктури. Було багато заяв, що телекомунікаційним компаніям його полегшили. Наскільки це так, чи ще залишилися якісь білі плями, де вам важкувато?

— Є таке прислів’я, що апетит приходить під час їжі. Нам дійсно значно покращили умови. Але, безумовно, не всі. Оформлення землевідводу для побудови нового сайту наразі забирає в нас не рік, а близько шести місяців.

Залишаються проблеми погодження з місцевими радами, ми інколи не можемо їх зібрати. І залишаються проблеми оренди на ділянках або в будівлях, які належать державі. Там важка бюрократична процедура через Prozorro. Я — прибічник Prozorro. Але коли це декілька квадратних метрів, які цікавлять тільки одного у світі оператора, тому що його радіопланування саме тут намалювало точку, де треба побудувати сайт для оптимального ефективного покриття, то це не конкурентна ситуація. Тож нам потрібно користуватися нормами закону про доступ і перейти на автоматичні відносини по побудові інфраструктури.

До речі, мені здається, це проблема не тільки телекому, а, ймовірно, проблема побудови шляхів, електромереж і так далі. Нам потрібна лібералізація, бо це суттєво пришвидшить побудову такої інфраструктури.

Тому я дуже вдячний Мінцифрі за те, що двічі скоротили строки землевідводу, Держспецзв'язку, депутатам, які це прийняли, Кабміну. Але хочеться, щоб ці шість місяців перетворилися у три. І ми над цим працюємо.

- Що можете сказати щодо проблеми крадіжки кабелів, обладнання, генераторів. Як змінився її градус під час війни та ефективність боротьби з цим правоохоронних органів?

— Кращою не стала, це — відверто. Ці крадіжки, з точки зору правоохоронців, це все ж таки невеликі злочини. Хоча для нас це проблема. Проблема навіть не стільки фінансова, як проблема клієнтського досвіду та безперервності надання сервісу. За останні роки тотальної проблеми вирізання мідного кабелю ми побудували багато резервів. Але замість мідного тепер вирізають оптоволоконний кабель, хоча ми вже інвестували неймовірні гроші в те, щоб цей ризик мітигувати. Приблизно 500-700 випадків крадіжок на рік — це стандартний рівень.

У 2022 році було зниження цих випадків у два рази, але зараз ми потрохи-потрохи, але повертаємось до довоєнного рівня, наприклад, по кількості крадіжок кабелю на місяць або на тиждень. Я десь розумію правоохоронні органи, що їм вистачає, чим займатись. Але все ж таки це — злочин, і з цим злочином потрібно розбиратися. Можливо, на якомусь більш системному рівні.

Що мене дуже дратує — майже всі ці злочини стаються під час комендантської години. Мені здається, що коли в Україні діє військовий стан, люди навіть не можуть мати таку свободу робити злочини...

- Щоб завершити з регуляторним блоком, як у вас в компанії з бронюванням?

— Це дуже важке питання. Заброньовано 150 співробітників і йде процес, як би забронювати ще. Дуже важкий процес. Ми всі і громадяни, і ми всі відповідаємо за свою ланку роботи, бо телеком — це критична інфраструктура. У нас така дуальність: ми не підпадаємо під закон, але ми регулюємося законом про військовий стан: повністю інтегровані у національну систему керування під егідою РНБО, частина наказів для нас є обов'язковими для виконання.

Тобто, це дуже зарегульована галузь, але коли ми повертаємося до питання мобілізації, в нас нема ніяких преференцій: йде важкий процес, коли ми подаємо списки, нам повертають, ми відпрацьовуємо дуже багато бюрократичних питань. Сподіваюся, що в нас буде суттєвий прогрес найближчі тижні, тому що у деяких регіонах ситуація, не побоюсь цього слова, критична. Що таке регіональний офіс? — Це 30-40 осіб, більшість чоловіки, які займаються польовою роботою. Плюс ми ще задіємо сотні партнерів, які допомагають нам будувати, обслуговувати. Безумовно, в них ситуація ще гірша.

- Чи часто вам дорікають тим, що, мовляв, якби ви були повністю українською компанією, якби у вас не було підсанкційних акціонерів, то й до ваших прохань ставились би інакше? А так працюйте, як працюєте, і навіть будьте вдячні, що компанію не націоналізували…

— У провладних коридорах майже ніколи… Таких прямих діалогів у мене ні з ким не було. Так, ми відповідаємо на питання час від часу.

Є неприємні моменти, безумовно, нас люблять використовувати у заголовках, бо “Київстар” є великим і дуже клікабільним брендом. Мене відверто дратує, коли це роблять поважні, бізнес-орієнтовані видання. Тому що ситуація насправді дуже прозора: індустрія неймовірно регулюється з усіх аспектів, включно із аспектами національної безпеки. Так було до війни, а зважаючи на війну наразі тільки посилилось. Тобто ми повністю вмонтовані в законодавче поле України, і відповідаємо всім вимогам. Окрім того, в рамках закону про військове положення ми повністю інтегровані у всі елементи національної безпеки — від керування мережами до кіберзахисту.

Що я хотів би підкреслити: у нас немає контролюючого акціонера, і багато років Veon це декларує. Так, у публічної компанії Veon є підсанкційні особи в структурі власності, але й є, наприклад, Prosperity Capital. Так склалася історична структура володіння цією компанією. У нас нема ніякого впливу цих підсанкційних осіб і ніякого зв’язку з ними. Вони повністю відрізані від Veon, відрізані від LetterOne, який володіє цими акціями.

На сьогоднішній день “Київстар” — це підприємство критичної інфраструктури, яке керується законодавством і статутом, де 99% всіх рішень приймаються наглядовою радою “Київстар”, де є три незалежних члени, є представники Veon. Всі ці люди, вони або українці, або іноземні громадяни. Там нема жодних росіян, тому я вважаю, що багато того, що ми чуємо в пресі, це досить спекулятивно.

- Чи стане вам трішки легше, коли Veon остаточно вийде з Росії? Коли процес з продажу там дочірньої компанії завершиться?

— Буде морально легше. Я мав необачність сказати рік тому, що неможливо, щоб така велика інфраструктурна компанія працювала одночасно і в Україні, і в Росії. В мене було багато питань до себе, що мені з цим робити. Тож я дуже сподівався, що будуть прийняті відповідні рішення, але на той момент це було саме сподівання.

Та згодом таке рішення було прийнято, хоча воно означає відмовитися від половини бізнесу, тобто Veon без Росії і Veon з Росією — це два зовсім різні бізнеси. Це, я вважаю, дуже правильний крок, хоча і економічно важкий крок. У мене було відрядження в Вашингтон, де я працював з командою Veon як представник України. Я доносив, що для нас це важливо, що нам потрібно прискорити цей вихід. Тому що це питання наших інвестицій, нашої національної безпеки. Нам потрібна довіра українських інституцій і крок по виходу з Росії.

Але крок щодо виходу з Росії виявився важким не тільки з точки зору прийняття рішення, але і важким з точки зору його реалізації. Сім ліцензій, декілька країн. Було навіть декілька статей, наприклад, стаття у Financial Times, яка була сфокусована на тому, що ми закликаємо бізнес йти з Росії, але не створили належних умов, щоб він пішов звідти. В нас стільки перепон, якщо відверто. Остання, яку ми навіть не врахували, пов'язана з Euroclear. Ця угода (побудована) без грошей, це обмін боргами, щоб не сплачувати нічого у російській федерації. Так от Euroclear не може співпрацювати з деякими російськими інституціями, тому що в них є обмеження. Та сподіваюся, це питання вже одного-двох місяців, щоб завершити угоду.

Коли ми вийдемо, потрібно буде зробити окреме інтерв'ю зі мною, з представниками Veon, щоб ми вам розповіли про цей трилер.

- Деякі ваші акціонери пішли ще далі і запропонували виділити з Veon ще й “Київстар”. Як ви до цього ставитися? Чи це не варто уваги, бо є думкую маргіналів?

— Veon це не коментував. І ні, це не маргінали, це дуже великі міноритарії. Наскільки я пам'ятаю, це був відкритий лист від Shah Capital — це великий хедж фонд, який володіє десь приблизно 4-5% акцій Veon. Він бачить локальні або міжнародні IPO операційних компаній як правильний розвиток подій. Це, безумовно, зарано обговорювати на цій фазі, під час війни, але мені персонально також здається, що це правильний розвиток подій. Тому що для того ж “Київстару” він дає можливість підкреслити вартість, з одного боку цієї компанії, а з другого, вирішити або полегшити якісь структурні питання.

- Як йде робота з відновлення на деокупованих територіях? Наскільки “Київстар” та зв'язок постраждали внаслідок підриву дамби Каховської ГЕС?

— По-перше, по всій Україні з початку широкомасштабного вторгнення ми відновили майже 1600 сайтів, 800 з яких були зруйновані або досить суттєво пошкоджені. Ми не відновили з цих 1600 приблизно 35-39 сайтів. І частину з них не будемо відновити, бо знизилась щільність населення, люди переїхали, а десь рівень руйнування такий, що навіть немає енергозабезпечення. Є сайти, які ми навіть по декілька разів відновлювали. Яскравий приклад це — “Три сестри” (на кордоні з РФ та Білоруссю): відновлюємо — знову руйнують, такий процес.

Це велика робота. Ми витратили на це значні кошти у 2022 році. Але це наша відповідальність. Тобто після деокупації будь-якої частини України ми заходимо, як тільки нам дають на це зелене світло військові, і починаємо відновлювання. І часто це нетривіальна задача: відновлення Херсону відбувалось в умовах, коли електрики нема, води нема, людину у відрядження не відправиш, бо жити нема де. Корсайт регіональний повністю був зруйнований. Тобто це були такі експедиції, коли ми знімали якесь приватне житло для співробітників, вони там жили вахтовим методом, поки життя трохи-трохи не налаштувалось.

Що в нас зараз у Херсонській області? Лівобережжя окуповане, а вплив на правобережну частину виявився не такий суттєвий. Із загальної кількості у самому Херсоні не працює тільки декілька сайтів, це перш за все район Корабел. Нижче по течії є проблеми, але вони точкові. І це, перш за все, проблеми відсутності живлення. Тобто ми можемо якийсь час генерувати, але ми не генеруємо вночі. Дуже позитивний зворотній зв'язок: у загальному сенсі зв'язок працює, зважаючи на обставини, працює навіть краще, ніж очікувалось.

- У минулому інтерв'ю ви казали, що частково розраховуєте на страховку знищених активів. Чи вдалося її отримати та продовжити страховку інших активів в умовах війни?

— Продовжити неможливо. Це питання закрите. Ми подали всі необхідні документи до страхувальника та перестрахувальника і зараз знаходимося у перемовинах. Є така професія adjuster (незалежні спеціалісти з врегулювання претензій страхувальника). Зрозуміло, що масштаб руйнувань та виплат перевищує всі можливості локального страховика, тож він звертається до перестраховика. Це важкий процес, але він йде, і йде досить конструктивно. Я сподіваюся, що найближчим часом він буде вирішений, тому що це десь стримує інші наші кроки як і до кого апелювати, щоб компенсувати хоча б частину витрат, пов'язану з руйнуванням мережі, окупацією і так далі.

- А на практичну реалізацію ідеї військового страхування за допомогою донорів ви не дуже розраховуєте?

— Ні, не дуже розраховую. Ми все ж таки приватна компанія, тому тут є обмеження на те, щоб нам надавали такого плану страховки. Простіше працювати, коли ви представляєте державний сектор, державні стратегічні ініціативи, ніж приватний бізнес. Ну і треба бути відвертими: на 15-16 місяці війни ми все ж таки вже більш-менш розуміємо, які в нас є обмеження і що нам потрібно.

Нам інколи більш потрібна дуже швидка допомога, але ось її ми не отримуємо. Я буду відвертим, ми робили заклики допомогти нам із батареями, генераторами, бо ми можемо купити, та на це піде три місяці. Але на сьогоднішній день в мережі “Київстар” з 2000 генераторів не більше 40 були надані місцевими військовими адміністраціями. Жодних генераторів від міжнародних донорів, від постачальників ми не отримали.

- Кібератаки на “Київстар”, якою є їх динаміка? За якими даними полюють кіберхакери? Ми зустрічались з представниками Держспецзв'язку, і от вони казали, що наразі компанії supply chains, зокрема компанії зв'язку, стали серед головних мішень для російських хакерів. З іншого боку, наскільки адекватними є вимоги держави щодо захисту? Бо, наприклад, ІнАУ виступає проти законопроекту щодо протидії фішингу та вже побудованої систему блокування доменів? Як вам ідея запровадження посади офіцера з кіберзахисту?

— В мене більш поміркована позиція. Можливо є якісь перекоси, якщо можна так сказати, але системно проблема не з великими бізнесами, тому що у них периметр більш-менш захищений. Великі інфраструктурні компанії повністю інтегровані в платформу кіберзахисту, національну програму кіберзахисту. Так, дійсно у рази зросла кількість і інтенсивність загроз, а інколи і потужність. Але ми як компанія з цим справляємось майже автоматично.

Інша справа, що є загрози, які заходять від третіх осіб. І чим менший бізнес, тим менше фокусу на це. З одного боку наша диверсифікована структура ринку (інтернет-доступу) це — великий плюс, вона більш гнучка, її важко зламати. А з іншого боку це — можливий ризик Тож я розумію, чого хоче досягти Держспецзв’язок: це спроба якимось чином гармонізувати ці вимоги кіберзахисту. Я так це бачу. Чи потрібні якісь здорові стандарти, вимоги до суб’єктів критичної інфраструктури? Можливо так, тому що інформація, фінанси, зв’язок, житлово-комунальні послуги — це все велика національна інфраструктура. І кібервійна — це один з фронтів нашої тотальної війни з російською федерацією.

Щодо офіцера з кіберзахисту, то, безумовно, у нас є дуже професійний директор з кібербезпеки. Чи треба нам його з кимось погоджувати? Якщо чесно, не бачу ніякого сенсу, це зайвий бюрократичний клопіт.

Альона МАНЖЕЛО, Дмитро КОШОВИЙ