Смерть економік

Водночас ситуація у Греції гірша, ніж у Португалії, — хоча б тому, що в цій країні змінилася не на краще ситуація в бюджетній сфері.

Для українців ці повідомлення мають виглядати дивовижно. Кожен, хто бував у Греції чи Португалії, не може не помітити, що рівень життя в цих країнах не може бути порівняним із українським. Та й із російським — Кремль до карколомної економічної кризи планував вийти саме на португальський рівень. Теперь із цими прожектами доведеться почекати. Проте факт залишається фактом: це українські гастарбайтери працюють у Португалії, а не португальські — в Україні. Понад те, для Португалії та Греції час гастарбайтерства закінчився доволі давно, і ці країни мають — чи мали — можливість приймати іноземних робітників. Що ж сталося? Чому в Греції і Португалії побоюються повільної економічної смерті, а в Україні говорять про економічне зростання?

Тому що українські політики брешуть, а португальські та грецькі не мають можливості це робити. У цих словах — також певне перебільшення, звісно ж. Європейська комісія ухвалила спеціальну доповідь з приводу політики грецького уряду. Попередній уряд Греції намагався жонглювати статистикою економічної кризи — і зештою змушений був погодитися на дострокові парламентські вибори. Нова влада оголосила програму стабілізації економіки, що передбачає серйозне зменшення соціальних виплат та заморожені зарплати. Однак довіри до грецької економіки це не додало. До того ж, у Ліссабоні та Афінах не можуть дозволити собі того, що дозволяють у Києві — гратися з національною валютою. У Португалії й Греції національної валюти немає, тільки євро. Проте й шансів на порятунок з боку заможніших країн Європейського Союзу — більше. Україну, звісно ж, також намагаються рятувати. Проте інакше — за допомогою кредитів міжнародних фінансових організації, які рано чи пізно доведеться віддавати. І кредити ці не видаватимуть постійно. І довіру до української економіки вони не підвищують. І, до того ж, бюджетні проблеми в Україні не можна й порівняти з грецькими і португальськими.

Водночас у нас криза чомусь закінчилася, а там — тільки починається. Ніхто з головних кандидатів на посаду президента не сказав співгромадянам, що настають скрутні часи. Може, не хотіли, щоб виборці нервували перед важливим рішенням, а може, просто цього самі не усвідомлюють — бо усвідомлювати закономірності глобальних економічних процесів — не те саме, що вміти “розпилювати” нещасний бюджет. І після президентських виборів нашим громадянам також ніхто правди не скаже. Просто тому, що почнуть готуватися до виборів до парламенту. І до часу, коли наші політики не переконаються, що влада у них в кишені, вони намагатимуться приховувати правду від нас і від самих себе...

У Греції все було інакше. Адже дострокові парламентські вибори відбулися там не просто за бажанням уряду — під тиском суспільства. Були демонстрації, профспілкові акції, страйки... І, зрештою, нова влада отримала від виборця мандат на непопулярні реформи. Це хоча б невеликий, але шанс. А за наших умов будь-які вибори — хіба що елемент суто політичних маніпуляцій. Громадяни України в політиці участі не беруть, вони за нею стежать. А отже, свою економіку не врятують.

Виталій ПОРТНИКОВ